Ухвала суду № 84292442, 16.09.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/1680/19

2-п/206/22/19

УХВАЛА

16 вересня 2019 року у залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Данильченко Олени Олександрівни про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року ухваленого по цивільній справі № 206/1680/19, провадження № 2/206/666/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання недійсним договору строкового вкладу,

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2019 року від представника позивача поштою до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення від 25 червня 2019 року, у зв`язку з тим, що справа була розглянута без присутності та належного повідомлення відповідача, а також, з порушенням вимог ЦПК України в частині повноти з`ясування обставин справи, що мали істотне значення для її розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся відповідно до вимог ЦПК України, причини неявки суду невідомі, що не перешкоджає розгляду заяви.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви. Зазначила, що підстави для скасування заочного рішення відсутні. Жодного доказу відповідачем не надано і не зазначено.

Вивчивши надані документи, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення та думку позивача, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частиною 2 ст. 286 ЦПК України встановлено, що заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до чинного законодавства, ст. 288 ЦПК України передбачає, що скасування заочного рішення суду можливе за умов, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, для встановлення підстав для скасування заочного рішення або залишення заяви про перегляд без задоволення, суд має встановити, поважність причин неявки відповідача та неповідомлення про це суд і те, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір №SAMDNWFD007226191260, оформлений 11.03.2019 року між акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Киїі, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . М. АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), рахунок № НОМЕР_2 , на суму 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 01 копійка. Стягнуто з акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Киїі, вул.. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . М. АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.36-37).

Обґрунтовуючи підстави для скасування заочного рішення, представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення зазначив, що розгляд справи в результаті якого було ухвалено заочне рішення було проведено поверхово, через відсутність доказів з боку відповідача, ненадання яких обумовлено неявкою відповідача у судові засідання, який не був повідомлений про розгляд цивільної справи. Крім того, договір банківського вкладу був укладений відповідно до норм законодавства. Ствердження позивачем, що вона не розуміла умов договору є її особистою думкою та нічим не підтверджується. Позивачем не надано доказів для визнання договору недійсним. Отже не було встановлено фактичних обставин справи.

На підтвердження обставин викладених у заяві про перегляд заочного рішення, а також заперечень проти позовних вимог, представник відповідача жодного доказу не долучив.

Вирішуючи питання про перегляд заочного рішення суд виходить, також, із того що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, аналізуючи текст заяви про перегляд заочного рішення, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано і не наведено істотних доказів, які б могли вплинути на вирішення спору.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду було ухвалено на наявних в справі доказах, яким даний аналіз відповідно до норми чинного законодавства. Заперечення, спростовуючи правомірність ухваленого судом рішення відсутні.

Крім того, суд також, не погоджується із доводами представника відповідача щодо їх неповідомлення про розгляд даної цивільної справи

Такого висновку серед іншого суд дійшов виходячи із ч. 6 та п. 2 ч. 7, ч. 7, 11 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю.

Таким чином, враховуючи реєстри на відправлення кореспонденції кур`єром Самарського районного суду м. Дніпропетровська, з відміткою відповідача про отримання судових повісток (а.с.25, 52, 53) наявні у матеріалах цивільної справи, та відсутність доказів зі сторони відповідача про неотримання повісток, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд даної цивільної справи належним чином, протилежного представник відповідача не довела.

Серед іншого жодних посилань на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, наведено не було.

Суд звертає увагу, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Інститут заочного провадження спрямований також на розвиток ч. 1 ст. 44 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про перегляд рішення представника відповідача, а тому заява залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258-260, 284-288, 353 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Данильченко Олени Олександрівни про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2019 року ухваленого по цивільній справі № 206/1680/19, провадження № 2/206/666/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання недійсним договору строкового вкладу - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя А.О. Сухоруков