Рішення № 84290995, 16.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 вересня 2019 р. справа №520/7325/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області провизнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ткаченко А.О. щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 08.02.2019 року за №57130653 у сумі 60337,15 грн;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ткаченко А.О. про накладення штрафу №57130653 від 08.02.2019 року за виконавчим листом №2-977/2007 від 20.08.2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача усі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.09.2018 державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах та м.Харкова ГТУЮ у Харківській області на підставі заяви ОСОБА_2 та виконавчого листа №2-977/2007 відкрито виконавче провадження №57130653 в рамках якого прийнято постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 60337,15 грн. На думку позивача, спірна постанова державного виконавця прийнята з порушення ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки, ОСОБА_1 не був обізнаний у законодавчо встановлений строк про існування відкритого щодо нього виконавчого провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання прибув представник позивача - ОСОБА_6 (ордер серія АА №100258 від 11.09.2019 року), через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, в якій також зазначив, що позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, надав засобами електронної пошти клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю державного виконавця у іншому судовому процесі. Правом надати письмовий відзив не скористався.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Частиною 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, строк розгляду даної категорії справи та те, що державним виконавцем двічі заявлено клопотання про відкладення розгляду справи без представлення суду доказів поважності неприбуття у судове засідання, суд вважає за можливим розглядати справу без участі представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи, судом встановлено, що 12.09.2018 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах та м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Вірченко А.О. відкрито виконавче провадження №57130653 з примусового виконання виконавчого листа (дублікату) №2-977/2007 виданого 20.08.2018 Московським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.10.2006 року і до повноліття дитини.

Як встановлено з матеріалів справи, 30.08.2018 року ОСОБА_2 (стягувач за виконавчим провадженням) звернулась до відповідача з заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .

08 лютого 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 60337,15 грн.

Позивач вважаючи, що державним виконавцем порушено його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Закону №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018.

Згідно із ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 12.03.2007 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII введена лише у 2018 році, тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.

У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом`якшує відповідальність особи.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема, в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950, яка набрала чинності для України 11.09.1997.

Оскільки, Закон №2475-VIII, у розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто приписи ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018, оскільки, відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає, що виконавче провадження №57130653 не містять доказів направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач був необізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження зі стягнення аліментів, про вчинення державними виконавцями виконавчих дій у відношенні позивача за виконавчим листом та про існування заборгованості по аліментам в межах виконавчого провадження, а тому був позбавлений можливості оскаржити постанову про відкриття провадження в 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження та не мав можливості вчинити дії щодо самостійного виконання рішення суду чи надання документів, необхідних для складення точного розрахунку заборгованості.

Таким чином, державним виконавцем не дотримано вимоги частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" та не повідомлено належним чином боржника про відкриття виконавчого провадження, що призвело до порушення прав боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ткаченка А.О. щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 08.02.2019 року за №57130653 у сумі 60337,15 грн.

З огляду на викладене, з метою відновлення порушених права ОСОБА_1 , позовна вимога про скасування постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ткаченка А.О. про накладення штрафу №57130653 від 08.02.2019 року за виконавчим листом №2-977/2007 від 20.08.2019 року підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір №74 НП про надання правової допомоги від 26.07.2019 (а.с.34-35); завдання №1 до Договору №74 НП про надання правової допомоги від 26.07.2019 (а.с.36); завдання №2 до Договору №74 НП про надання правової допомоги від 26.07.2019 (а.с.37); акт виконаних робіт №1 від 26.07.2019 року до Договору №74 НП про надання правової допомоги від 26.07.2019 року (а.с.38); акт виконаних робіт №2 від 12.08.2019 року до Договору №74 НП про надання правової допомоги від 26.07.2019 року (а.с.39); квитанція №60 про надання правової допомоги за договором №74 від 26.07.2019 року (а.с.40); квитанція №0.0.1435440589.1 від 14.08.2019 року про надання правової допомоги за договором №74 НП від 26.07.2019 року (а.с.52).

Як вбачається з акту виконаних робіт №1 від 26.07.2019 року та з акту виконаних робіт №1 від 12.08.2019 року, позивачу ОСОБА_1 , адвокатом якого є представник позивача по даній справі ОСОБА_6 надавалися наступні послуги:

- усна консультація з питань аліментів. На надання вказаного виду правової допомоги витрачено 1 година робочого часу. Розмір роботи за договором складає 500 грн.;

- написання заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про накладення штрафу. Розмір роботи за договором складає 500 грн.;

- написання позовної заяви про визнання про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про накладення штрафу. Розмір роботи за договором складає 2500 грн.

Винагорода за вказані послуги було визначена в загальному розмірі 3500,00 грн.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018р. по справі №826/8107/16 (провадження №К/9901/26989/18).

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що розмір витрат є співрозмірним та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим вимога про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити.

Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ткаченка А.О. щодо прийняття постанови про накладення штрафу від 08.02.2019 року за №57130653 у сумі 60337,15 грн.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ткаченка А.О. про накладення штрафу №57130653 від 08.02.2019 року за виконавчим листом №2-977/2007 від 20.08.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 пов., м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 41430683).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко