Рішення № 84290993, 17.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 вересня 2019 р. Справа № 520/7930/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просить суд з урахуванням уточненої позовної заяви:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ідентифікаційний код юридичної особи: 14099344, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , за період з 01.07.2014 року по 01.01.2019 року.

Крім того, позивач просить суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до винесення рішення за результатами розгляду адміністративного позову у справі № 520/7930/19.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. До цього ОСОБА_1 , перебувала на обліку в УПФУ м. Кіровськ Луганської області. За період з 01.07.2014 року по 01.01.2019 року пенсію позивачу управлінням не виплачено, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, в якому просила відновити пенсію за період з 01.07.2014 року по 01.01.2019 року. Однак, листом від 25.07.2019 року відповідач повідомив ОСОБА_1 , що суми пенсії за минулий період, буде здійснено в порядку, передбаченому постановою КМ України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови КМ України від 08 червня 2016 року № 365», у зв`язку з чим такі дії вважає протиправними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.

Відповідач 05.09.2019 року надав відзив на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 , з 01.11.2018 року перебуває на обліку в Індустріальному ОУПФУ м. Харкова, та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 05.07.2018 року № 6332572258. Пенсію позивачу призначено за даними пенсійної справи, яка надійшла до управління 25.10.2018 року з Російської Федерації. Пенсія за періоди з 19.12.2017 по 31.10.2018 ОСОБА_1 , була виплачена в Російській Федерації у розмірі 9468.52 російських рублів. Крім того, зазначив, що паперова пенсійна справа позивача на адресу Індустріального ОУПФУ м. Харкова надійшла 25.10.2018 року з Російської Федерації м. Самара, у якій зазначено, що пенсію ОСОБА_1 , виплачено по 31.10.2018 року. В подальшому, 14.09.2018 року ОСОБА_1 , звернулась до управління із заявою про поновлення виплати пенсії, у зв`язку із чим після підтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_1 , протоколом № 87 від 19.07.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Індустріального району ХМР виплату пенсії позивачу було поновлено з 08.07.2015 року. Пенсію позивачу за період з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року управлінням нараховано у сумі 3041,80 грн., та буде виплачено згідно з постановою КМ України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови КМ України від 08 червня 2016 року № 365».

Отже, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, Управління діяло в межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що позивач є пенсіонером, ВПО (довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 05.07.2018 року № 6332572258) та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 ).

ОСОБА_1 , 12.06.2019 року звернулась до управління із відповідною заявою, в якому просила нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з 01.07.2014 року по 01.01.2019 року та вказати причину по не виплаті позивачу пенсії за спірний період.

Листом від 23.07.2019 року за вих.№1320/02-11-20 управління повідомило ОСОБА_1 , що 25.10.2018 року до управління з Російської Федерації м. Самара надійшла пенсійна справа позивача, у якій зазначено, що пенсію ОСОБА_1 , виплачено по 31.10.2018 року. Рішенням комісії управління від 18.12.2018 року № 261 виплату пенсії розпочато з 01.11.2018 року. В подальшому, листом від 18.12.2018 року управління направило запит до попереднього місця проживання, де ОСОБА_1 , перебувала на обліку, з метою отримання інформації щодо дати призначення пенсії та періоду перебування на обліку у Російській Федерації. Отже, після отримання відповіді, управлінням буде вирішено питання про період нарахування невиплаченої суми пенсії. Крім того, управління посилався на те, що суми пенсії за минулий період, виплачуються відповідно до порядку, визначеного постановою КМ України від 08.06.2015 року за № 365 зі змінами, внесеними постановою КМ України від 25.04.2018 року № 335 "Про внесення змін до постанови КМ України від 08.06.2015 року № 365".

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 28.04.2017 року за №191363 Управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації по Кіровському і Промислових районів міського округу Самари Бараннік Т. М., було відмовлено в призначенні страхової пенсії.

В подальшому, рішенням Управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації по Кіровському і Промислових районів міського округу Самари про призначення пенсії (перехід з одного виду пенсії на другу) від 28.02.2018 року за № 1034148/17 ОСОБА_1 , з 19.12.2017 року та безстроково призначено пенсію за віком у розмірі 4805 руб., 11 коп..

Судом встановлено, що рішенням Індустріального ОУПФУ м. Харкова від 18.12.2018 року за № 261 пенсію за віком ОСОБА_1 , розпочато виплати з 01.11.2018 року.

Зі змісту відзиву на адміністративний позов вбачається, що 14.09.2018 року ОСОБА_1 , зверталась до управління із заявою про поновлення виплати пенсії та виплату було поновлено з 08.07.2015 року відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за 3 роки до дня звернення за отриманням пенсії, тобто з 08.07.2015 року. Крім того, пенсію позивачу за період з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року управлінням нараховано у сумі 3041,80 грн., та буде виплачено згідно з постановою КМ України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови КМ України від 08 червня 2016 року № 365».

З довідки - розрахунок за вих.№2768/02.11-20-04 від 03.09.2019 року, судом встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість з пенсії позивачу за період з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно. Крім того, в зазначеній довідки - розрахунок за вих.2768/02.11-20-04 від 03.09.2019 року відповідачем вказано, що ОСОБА_1 , пенсію за період з 19.12.2017 року по 31.10.2018 року згідно пенсійної справи виплачувалась в Російській Федерації м. Самарі.

Як вбачається з довідки від 17.09.2019 року за № 6382 з 01.01.2019 року по 01.09.2019 року відсутня заборгованість з виплати пенсії позивачу.

Отже, слід дійти висновку, що за відповідачем обліковується заборгованість з пенсії позивачу за періоди з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно, та з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року.

Однак, дану заборгованість з пенсії позивачу, як вбачається з листа від 23.07.2019 року за №1320/02-11-20, відзиву на адміністративний позов від 05.09.2019 року та пояснень відповідача, управлінням зазначено, що суми пенсії за минулий період, виплачується в порядку, передбаченому постановою КМ України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови КМ України від 08 червня 2016 № 365».

Суд зазначає, інших доказів в обґрунтування законності підстав для не виплати заборгованості по пенсії за період за період з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно, та з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року пенсійним органом не надано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону № 1058 , виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтями 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Розглядаючи вказану справу в контексті існування заборгованості по пенсії за період з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно, та з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року включно, суд вказує, що право позивача на пенсію за вказаний період не є спірним.

Відповідачем пенсія за вище вказаний період нарахована, однак, не виплачена з посиланням на постанову КМ України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови КМ України від 08 червня 2016 року № 365», що підтверджується наявним в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженому зазначеною постановою, викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1,2,3 статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи знайшло своє підтвердження факт невиплати відповідачем позивачу заборгованості з пенсії за період з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно, та з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року включно.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14 жовтня 2010 року, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Суд зазначає, що доказів наявності рішення про зупинення/припинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано, судом не встановлено.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. (ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно, та з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року включно було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа №234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У свою чергу, слід відмити, що позивачем доказів в обґрунтування щодо не нарахувань та не виплати пенсії відповідачем за період з 01.07.2014 року по 01.01.2019 року не надано, а з довідки - розрахунок за вих.№2768/02.11-20-04 від 03.09.2019 року, судом встановлено, що за відповідачем обліковується заборгованість з пенсії позивачу за період з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно. Крім того, в зазначеній довідки - розрахунок за вих.2768/02.11-20-04 від 03.09.2019 року відповідачем вказано, що ОСОБА_1 , пенсію за період з 19.12.2017 року по 31.10.2018 року згідно пенсійної справи виплачувалась в Російській Федерації м. Самарі. Також, зі змісту відзиву на адміністративний позов вбачається, що пенсію позивачу також за період з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року управлінням нараховано у сумі 3041,80 грн., проте не виплачено.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії, що утворилась за період з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно та з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року включно.

Відносно строку звернення до суду позивача, суд вважає також за необхідним зазначати наступне.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

У справі, що розглядається, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував, однак припинив її виплату.

Оскільки фактично позов спрямований на поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після призупинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її призупинення.

Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 573/1759/17 та у вищевказаний зразковій справі.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно клопотання позивача щодо негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до винесення рішення за результатами розгляду адміністративного позову у справі № 520/7930/19.

З огляду на прийняте судом рішення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії, що утворилась за період з 08.07.2015 року по 18.12.2017 року включно та з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року включно.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 17 вересня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун