Рішення № 84290929, 05.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/911/19

05 вересня 2019 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача, Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", в особі: Ради адвокатів України, - Козачук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до: Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", в особі: Ради адвокатів України,

Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області

про:

- визнання протиправною бездіяльності Ради адвокатів України щодо неприведення акту - "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні", затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №270, в частині зарахування стажу роботи на посадах секретаря судового засідання та судового розпорядника, як осіб, що обіймали (обіймають) такі посади після здобуття ними повної вищої юридичної освіти, до стажу роботи у галузі права, - у відповідність до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17;

- зобов`язання Ради адвокатів України привести акт - "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні" у відповідність до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17, таким чином, щоб стаж роботи на посадах секретаря судового засідання та судового розпорядника, як осіб, що обіймали (обіймають) такі посади після здобуття ними повної вищої юридичної освіти, зараховувався до стажу роботи у галузі права, необхідного для отримання професії адвоката;

- визнання протиправною бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області, щодо неповідомлення про наслідки розгляду заяви від 28.03.2019 року;

- зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області повідомити про розгляд заяви від 28.03.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", в особі: Ради адвокатів України, Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Ради адвокатів України щодо не приведення акту - "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні", затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №270, в частині зарахування стажу роботи на посадах секретаря судового засідання та судового розпорядника, як осіб, що обіймали (обіймають) такі посади після здобуття ними повної вищої юридичної освіти, до стажу роботи у галузі права, - у відповідність до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17;

- зобов`язати Раду адвокатів України привести акт - "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні" у відповідність до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17, таким чином, щоб стаж роботи на посадах секретаря судового засідання та судового розпорядника, як осіб, що обіймали (обіймають) такі посади після здобуття ними повної вищої юридичної освіти, зараховувався до стажу роботи у галузі права, необхідного для отримання професії адвоката;

- визнати протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області, щодо неповідомлення про наслідки розгляду заяви від 28.03.2019 року;

- зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатів Тернопільської області повідомити про розгляд заяви від 28.03.2019 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що невідповідність положень пункту 6 "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні", затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №270, нормам частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", - перешкоджає зарахуванню стажу роботи позивача на посаді судового розпорядника до стажу роботи у галузі права, що відповідно порушує охоронюване Конституцією України його право на працю.

Окрім того, позивач зазначає, що 28.03.2019 року він із заявою звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області, в якій просив надати роз`яснення щодо того, чи підлягає стаж роботи на посаді судового розпорядника зарахуванню до стажу роботи у галузі права. Однак, відповіді на дану заяву позивач не отримав.

Після цього, не отримавши відповіді на заяву та не погоджуючись із положеннями "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні", затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №270, - позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 17.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.05.2019 року. Водночас, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатів Тернопільської області правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалась. Станом на день прийняття рішення у справі - відповідачем не надано суду жодних заперечень на позов та доказів, на підтвердження своїх доводів.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В межах встановленого ухвалою строку для подання відзиву, Недержавною некомерційною професійною організацією "Національна асоціація адвокатів України", в особі: Ради адвокатів України, подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом - є наявність відповідного порушення, суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент її звернення до суду. Відповідно, позовні вимоги щодо захисту права, яке могло б виникнути у майбутньому і щодо якого невідомо, чи виникло б таке право, не можуть бути задоволені судом. Крім того, відповідачем - 1 у відзиві зазначено, що на момент звернення до суду, права позивача не порушено, оскільки позивач не звертався до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури із необхідним пакетом документів, та не отримував відмови в допуску до кваліфікаційного іспиту.

13.05.2019 року до суду від відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", в особі: Ради адвокатів України, надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.05.2019 року, вищевказане клопотання задоволено, та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 16.05.2019 року.

Судове засідання 16.05.2019 року не проводилось у зв`язку із неможливістю здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою через аварійне відімкнення електропостачання у приміщенні суду. Розгляд справи відкладено на 29.05.2019 року.

29.05.2019 року підготовче судове засідання відкладено на 12.06.2019 року - у зв`язку із наданням позивачу можливості ознайомитись із відзивом на позовну заяву.

30.05.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він не погоджується з доводами відповідача-1 викладеними у відзиві на позов.

Крім того, позивачем також було заявлено клопотання в якому він просить суд зобов`язати відповідача-1, опублікувати оголошення про оскарження нормативно - правового акту - "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні", у виданні, у виданні в якому цей акт був, або мав бути офіційно оприлюднений.

У судовому засіданні 12.06.2019 року в задоволенні вищезазначеного клопотання позивачу було відмовлено, - про що судом постановлено відповідну ухвалу, із обґрунтуванням причин відмови та із занесенням ухвали до журналу (протоколу) судового засідання. У той же день, судом ухвалено підготовче провадження у справі закінчити, розпочати розгляд справи по суті та відкласти розгляд справи на 11.07.2019 року.

11.07.2019 року судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 26.11.2019 року.

26.07.2019 року судове засідання не відбулось, у зв`язку із участю головуючого судді протягом дня в складі колегії суду у розгляді справ, пов`язаних із виборчим процесом. Розгляд справи відкладено на 08.08.2019 року.

08.08.2019 року позивачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.08.2019 року розгляд справи відкладено на 05.09.2019 року.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримував, та просив їх задовольнити з підстав, викладених позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", в особі: Ради адвокатів України, у судових засіданнях щодо заявлених позовних вимог заперечувала, та просила у їх задоволені відмовити з мотивів, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення позивача та представника відповідача-1, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, дослідивши матеріали, що містяться у справі, - суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 30.06.2017 року отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Право».

З 01.09.2018 року позивач працює судовим розпорядником Господарського суду Тернопільської області та, за його твердженням, має намір згодом стати адвокатом.

Проте, як зазначено позивачем у позові та в судових засіданнях, невідповідність положень пункту 6 "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні", затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №270, нормам частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17, - перешкоджає зарахуванню до його стажу роботи у галузі права стажу роботи на посаді судового розпорядника.

З огляду на вказане, позивач припускає, що у разі свого волевиявлення щодо звернення до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту на основі стажу роботи на посаді судового розпорядника, - в такому допуску йому буде відмовлено.

Цим, на думку позивача, порушується охоронюване Конституцією України його право на працю.

Крім того, судом встановлено, що 28.03.2019 року позивач звернувся до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області, із заявою в якій просив надати роз`яснення щодо того, чи підлягає стаж роботи на посаді судового розпорядника зарахуванню до стажу роботи у галузі права в розумінні частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однак, відповіді на даний запит позивачем не отримано, чим, як вважає позивач, порушено його право на отримання повідомлення про наслідки розгляду заяви, передбачене статтею 15 Закону України «Про звернення громадян».

У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 звернувся до суд із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15, 16 Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону).

Обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені у статті 19 Закону.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Таким чином, закон покладає обов`язок, у даному випадку на Кваліфікаційно - дисциплінарну комісію адвокатів Тернопільської області, об`єктивно і вчасно розглянути заяву, та повідомити позивача про наслідки розгляду такої заяви.

З огляду на зазначені вимоги відповідач в межах своїх повноважень повинен був розглянути звернення позивача та надати обґрунтовану відповідь.

Натомість відповідачем не вчинено жодних дій щодо розгляду звернення. Доказів розгляду звернення матеріали справи не містять.

Будь - яких доказів того, що відповідач виконав такі обов`язки щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2019 року, та надав відповіді на звернення у встановлений строк - відповідач не довів.

Відповідно, така бездіяльність щодо розгляду заяви порушує вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" в частині вчасного розгляду, прийняття рішення та повідомлення громадян про наслідки такого розгляду, та, відповідно, призвела до порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області, щодо неповідомлення ОСОБА_1 про наслідки розгляду його заяви від 28.03.2019 року та зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області повідомити позивача про розгляд його заяви від 28.03.2019 року - підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Ради адвокатів України щодо неприведення акту - "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні", затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №270, в частині зарахування стажу роботи на посадах секретаря судового засідання та судового розпорядника, як осіб, що обіймали (обіймають) такі посади після здобуття ними повної вищої юридичної освіти, до стажу роботи у галузі права, - у відповідність до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17 та зобов`язання Раду адвокатів України привести акт - "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні" у відповідність до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17, таким чином, щоб стаж роботи на посадах секретаря судового засідання та судового розпорядника, як осіб, що обіймали (обіймають) такі посади після здобуття ними повної вищої юридичної освіти, зараховувався до стажу роботи у галузі права, необхідного для отримання професії адвоката, - суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України та п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 ч.1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.

Однак, обов`язковою умовою надання правового захисту судом - є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу - на момент звернення до суду.

Наведене свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача саме на час звернення до суду.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року по справі №800/134/15.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.

Так, зокрема, відповідно до положень пункту 25 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що не можуть бути задоволені будь-які вимоги позивача з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які на момент звернення до суду не породжують для нього виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов`язків, навіть і в тому випадку, якщо суд доходить висновку щодо певних порушень при здійсненні посадовою особою функціональних обов`язків при вчиненні таких дій.

У даному випадку суд встановив, що позивач звернувся із позовом, оскільки вважає, що у разі його звернення в майбутньому до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокаті Тернопільської області із заявою про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту - йому може бути відмовлено, у зв`язку із невідповідністю положень "Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні" нормам частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17.

Разом з тим, суд зазначає, що заява про намір вчинити певні дії, - ще не є таким наміром, та не підтверджує вчинення такого наміру для подальшого набуття правосуб`єктності.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Ради адвокатів України та зобов`язання її привести оскаржуваний акт, який на думку позивача порушує його права - у відповідність до частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 року у справі №800/540/17, таким чином, щоб стаж роботи на посадах секретаря судового засідання та судового розпорядника, як осіб, що обіймали (обіймають) такі посади після здобуття ними повної вищої юридичної освіти, зараховувався до стажу роботи у галузі права, необхідного для отримання професії адвоката - задоволенню не підлягають, оскільки жодні права чи інтереси позивача, які б підлягали захисту в порядку адміністративного судочинства, яке спрямоване на захист та поновлення прав станом на час звернення до суду з відповідним позовом, на даний час вказаним актом - не порушено.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, зважаючи на все вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору у встановленому законом порядку,- питання про розподіл судових витрат у даній справі - не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Тернопільської області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про наслідки розгляду його заяви від 28.03.2019 року.

3. Зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатів Тернопільської області (фактична адреса: вул. Кн. Острозького, 10, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46001; юридична адреса: вул. За рудкою, 33, м.Тернопіль, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ: 25693808) надати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у відповідності до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" надати відповідь за результатами розгляду його заяви від 28.03.2019 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.