Рішення № 84290553, 16.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3569/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Коротких О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС України в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС України в Одеській області в якому позивач просить:

скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб» №00111304 від 06.03.2019 року та «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» №00091304 від 06.03.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

06.03.2019 року позивачем отримано оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб» №00111304 - на суму 8469386,61 грн., «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» №00091304 на суму 705782,21 грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-001 на суму 191963,69 грн.

Позивач вважає вище зазначені індивідуальні акти винесені відповідачем не обґрунтовано з суттєвим порушенням вимог податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

По-перше: Головним управлінням ДФС в Одеській області порушено процедуру проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року.

Крім того, відповідачем порушено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків- фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, що є підставою для визнання протиправними Акту перевірки та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

По-друге: Порушено порядок розгляду скарги позивача від 15.03.2019 року вих.№1/11/2 на винесені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) відповідно до Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2018 року №916 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 року.

По-третє: При перевірці використані наступні бази даних: АІС «Податковий блок», ЦБД ДРФО та інші, проте, згідно до відповіді Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.03. 2019 р. №01/03/05-1450 вбачається, що АІС «Податковий блок» і її складова - Єдиний реєстр податкових накладних, що на неї, як першоджерело інформації, зроблені посилання в Акті перевірки, не пройшла державної експертизи. На систему не було видано атестатів відповідності, що унеможливлює її використання.

По-четверте: В Акті перевірки заперечується правильність визначення позивачем витрат за 2016-2017 роки в розмірі відповідно 19648400,16 грн. та 20553417,04 грн. і стверджується, що ці витрати дорівнюють відповідно 610882,15 грн. та 1949217,18 грн., що є помилковим твердженням, оскільки посадовими особами при здійсненні перевірки не досліджувались первинні документи, що підтверджують витрати (накладні, акти, договори тощо, що ще раз підтверджує порушення приписів п. 75.2 Податкового кодексу України.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 19.06.2019 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання по справі призначено на 02.07.2019 року.

Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником відповідача Головного управління ДФС в Одеській області 21.06.2019 року, що підтверджується розпискою про отримання нарочно копії судового рішення, ухвали суду.

08.07.2019 року за вх. №24308/19 представником Головного управління ДФС в Одеській області О.М. Коротких (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

На підставі п. 77.1. ст. 77 гл. 8 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 28.11.2018 року №10742/13-05 та наказу №8472 від 02.11.2018 року., виданих ГУ ДФС в Одеській області, та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців на 2018 рік, головним державним ревізор-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Гончаром Дмитром Станіславовичем проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, та Закону України від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року.

Головне управління ДФС в Одеській області вважає винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та такими, що відповідають встановленим порушенням, з огляду на наступне.

Відповідно поданих ФОП ОСОБА_2 декларацій про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки загальна сума задекларованого доходу сформована від здійснення роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код виду економічної діяльності - 47.11), дохід від здійснення інших видів діяльності ФОП ОСОБА_2 не задекларований.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на дату виникнення розбіжності між сумою доходу згідно наявних під час перевірки документів та сумою доходу визначеною ФОП ОСОБА_2 реєстрував податкові накладні по податковим зобов`язанням на постачання неплатникам пива у 2016 році у кількості 2188332 шт. на суму 14941192,78 грн. та у 2017 році у кількості 1717080 шт. на суму 12810136,91 грн. (не зазначено яке саме пиво постачалось та у якій ємності).

На підставі наявних під час перевірки документів неможливо встановити які саме витрати ФОП ОСОБА_2 віднесені до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю декларацій про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки (відсутній облік витрат); ФОП ОСОБА_2 не надано підтвердні документи щодо понесених витрат; по наявній розбіжності між сумою доходу згідно наявних під час перевірки документів та сумою доходу визначеною ФОП ОСОБА_2 за 2016 рік в сумі 16695026,62 грн. та за 2017 рік в сумі 12804630,34 грн. неможливо встановити номенклатуру товару що був реалізований, його ціну та кількість та відповідно його собівартість.

Перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 , суми військового збору від підприємницької діяльності за 2016 рік в сумі 285562.77 грн. та 2017 рік в сумі 279063 грн.

ФОП ОСОБА_2 не надано письмових пояснень щодо встановлених порушень.

Ухвалою суду від 15.08.2019 року закрито підготовче провадження у справі №420/3569/19 та справу призначено до судового розгляду по суті на 06.09.2019 року.

05.09.2019 року за вх. №31702/19 через канцелярію суду представником позивача адвокатом Розенбойм Ю.О. надано додаткові пояснення та зокрема зазначено наступне.

Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10. 2018 року №916 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12. 2015 року за № 1617/28062, визначено порядок оскарження індивідуальних актів відповідача.

15.03. 2019 року за вих. № 1/11/2 до Державної фіскальної служби України позивач направив скаргу, отримано 25.03. 2019 року, зареєстровано за № 3713/ФОП.

11.04. 2019 року відповідачем було прийнято рішення щодо продовження розгляду скарги за № 16942/6/99-99-11-05-01-25, яке підписано директором Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Державної фіскальної служби України І.Л. Антоненко.

Державна фіскальна служба України є контролюючим органом та органом стягнення.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику є Міністерство фінансів України.

А тому, наказ ДФС від 01.02. 2016 року за яким ОСОБА_5 було надано право підпису рішень про продовження строку розгляду скарг, підписано не керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тому наказ є протиправним.

Окрім того, Рішення про результат розгляду скарги було прийнято ДФС України 15.05.2019 року, хоча скаргу Державної фіскальної служби України отримано відповідачем 25.03.2019 року, тобто в супереч положенням п. 56.8 Податкового кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (ФОП ОСОБА_2 - далі), РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , державну реєстрацію фізичної особи-підприємця здійснено 28.02.2002 року за №25450010001000164 відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Серія В00 №059123 (а/с. 19)

Відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 здійснює наступні види економічної діяльності за (КВЕД): 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

02.11.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області видано наказ №8472 Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яким на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та відповідно до плану-графіка на 2018 рік проведення документальних планових виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців призначено провести документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, та Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року (а/с. 27).

17.01.2019 року за №58/15-32-13-04/2204510758 Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, та Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, відповідно до якого встановлені наступні порушення:

п. 44.3 ст. 44 Податкового Кодексу України, незабезпечення зберігання первинних облікових документів;

п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, включення до декларації про майновий стан і доходи перекручених даних;

п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», здійснення реалізації продовольчих товарів за готівкові кошти без застосування РРО;

п. 11 ст. 3. Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 6775509,28 грн;

п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ що підлягають сплаті до бюджету сумі 1666 грн;

п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 1666,67 грн;

п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, занижено суму військового збору від підприємницької діяльності в сумі 564625,77 грн.

п. 1 та п. 4 ч.2 ст. 6 та п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від підприємницької діяльності в сумі 153996,12 грн. (а/с. 28-38).

06.03.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області винесені:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00111304 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», загальна сума зобов`язання 8469386, 61 грн., із них: за податковим зобов`язанням - 6775509, 28 грн., за штрафними санкціями 1693877,33 грн. (а/с. 39);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00091304 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», загальна сума зобов`язання 705782,21 грн., із них: за податковим зобов`язанням - 564625,77 грн., за штрафними санкціями 141156,44 грн. (а/с. 40);

вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф001, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 191963,69 грн., із них: недоїмка - 153996,12 грн., штрафи - 3796,57 грн. (а/с. 41).

12.03.2019 року позивач направив звернення з вих. №1/11-1 на адресу Business Ombudsman Council (04070, м. Київ, вул. Спаська, 30А) (а/с. 44).

15.03.2019 року ФОП ОСОБА_2 направлено до Державної фіскальної служби України скаргу (вих. №1/11-2), в якій позивач просив:

«скасувати прийняті 06.03.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00111304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», загальна сума зобов`язання 6469386, 61 грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00091304, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», на суму 705782,21 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф001, на суму 191963,69 грн.

повідомити скаржника про заходи адміністративного впливу (за приписом п. 21.2 Податкового кодексу України) щодо керівних посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області, які безвідповідально поставились до здійснення контролю за діями своїх підлеглих при документальній виїзній перевірці» (а/с. 42).

Разом із скаргою позивачем надано клопотання від 15.03.2019 року ви. №1/11-3 про відритий розгляд матеріалів скарги (а/с. 43).

24.04.2019 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №19477/6/99-99-11-05-02-25, відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) 06.03.2019 року №Ф-001 ГУ ДФС в Одеській області скасовано та прийнято рішення вважати її відкликаною з дня прийняття даного рішення, скаргу ФОП Сайтарли І.І. від 15.03.2019 року №1/11-2 в частині оскарження вище зазначеного виконавчого документ задовольнити частково. Головному управлінню ДФС в Одеській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням викладеного, з урахуванням вимог чинного законодавства (а/с. 46-47).

11.04.2019 року за №16942/6/9499-11-05-01-25 Державною фіскальною службою України за підписом директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження І. Антоненко прийнято Рішення про продовження розгляду скарги, відповідно до якого:

«Державною фіскальною службою України, розглядаючи скаргу фізичної особи-підприємця Сайтарли Івана Ілліча від 15.03.2019 року №1/11-2 (вхідний ДФС №3713/ФОП від 25.03.2019) в частині оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області від 06.03.2019 року №00111304, №00091304, та з клопотанням про відкритий розгляд матеріалів скарги, з`ясовано, що питання, зазначені у скарзі, потребують отримання додаткових документів.

Державною фіскальною службою України продовжується строк розгляду зазначеної скарги по 23.05.201 року (включно).

Одночасно повідомляємо, що розгляд матеріалів скарги у відкритому засіданні відбудеться 03.05.2019 року о 12 годині 30 хв. за адресою: м. Київ, Львівська площа, б. 6,8» (а/с. 49).

13.03.2019 року за вих. №18838 на адресу директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження І .Л. Антоненко направлено лист-звернення за підписом заступника бізнес-омбудсмена ОСОБА_11 з проханням забезпечити повний, всебічний та неупереджений розгляд скарги Скаржника на Рішення, прийнявши до уваги позицію Ради, викладену у цьому зверненні; повідомити про рішення прийняте за результатами розгляду скарги Скаржника та Раду, та надіслати копію відповіді на електронну адресу (а/с. 50).

15.05.2019 року за №22438/6/94-99-11-05-01-25 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким Державна фіскальна служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.03.2019 року №00111304, №00091304, а скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення (а/с. 51-53).

Листом від 28.05.2019 року №2452016/99-99-11-06-02-25 Державна фіскальна служба України повідомила Раду бізнес-омбудсмена та ФОП ОСОБА_2 про результати розгляду скарги позивача (а/с. 54).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України.

Частина 75.1 ст. 75.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пункт 41.1 статті 41.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики, його територіальні органи.

Пункт 75.1 статті 75.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 73.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Частина 82.3 статті 82.

Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 9.1.2. пункту статті 9.

До загальнодержавних податків належать:

податок на доходи фізичних осіб;

Підпункт 162.1 статті 162.

162.1. Платниками податку є:

162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

162.1.3. податковий агент.

Пункт 163.2. статті 163.

163.2. Об`єктом оподаткування нерезидента є:

163.2.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

163.2.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пункт 164.1. статті 164.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ВИСНОВКИ СУДУ.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку із винесенням податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, через встановлені Актом перевірки порушення вимог податкового законодавства.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо збільшення сум грошового зобов`язання за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб» за податковим повідомленням - рішенням № 00111304.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 02.11.2018 року №8472 Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України призначено проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, та Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до п.1.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року №607/23139) (Порядок №395 - далі), органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки діяльності платників податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Окрім цього, п. 1.3. Порядку №395 передбачає, що органи державної податкової служби можуть також запрошувати платників податків для проведення перевірки дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, до органу державної податкової служби. Документальна перевірка може проводитися у приміщенні податкового органу за бажанням платника податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються платникам податків рекомендованими листами з повідомленням про вручення або особисто вручаються платникам податків або їх законним чи уповноваженим представникам, в яких зазначаються підстави запрошення, час і дата, на яку запрошується платник податків (представник платника податків), а також місцезнаходження проведення перевірки.

Перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов`язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов`язаних із провадженням діяльності за період, що перевіряється.

З матеріалів справи вбачається, що документальна планова перевірка позивача проведена з суттєвим порушенням вимог податкового законодавства.

Так, в наказі від 02.11.2018 року №8472 зазначено про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, тобто за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_11

В пункті 1.5 акту перевірки від 17.01.2019 року зазначено перелік об`єктів, де здійснюється господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 :

оптовий склад за адресою: АДРЕСА_3 ;

оптовий склад за адресою:

АДРЕСА_4 за адресою: АДРЕСА_5 ;

склад-магазин ПП ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_6 ;

магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3», за адресою: АДРЕСА_8 ;

кіоск «Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», за адресою: АДРЕСА_10 , знаходиться на обліку у Ізмаїльській ГУ ДФС в Одеській області (Ренійське відділення).

Перевірка проведена за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 3 відповідно частини 1 Акту перевірки.

Відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 3 знаходиться Ізмаїльська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області (станом на час проведення перевірки).

Тобто, із зазначеного вбачається, що документальна планова виїзна перевірка позивача проведена за місцем знаходження податкового органу, всупереч положень Податкового кодексу України та Порядку №395.

Крім того, позивачем зазначено, що посадові особи відповідача не були присутні ані за місцем проживання ФОП ОСОБА_2 , ані за місцем знаходження об`єктів власності позивача, у зв`язку із чим перевіряючими не отримана значна кількість первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності ФОП, а використана під час перевірки інформація взята з податкової звітності та інформаційно-аналітичних систем. Вказане підтверджено і в судовому засіданні.

У Пункті 1.10. Акту перевірки зазначено, що під час перевірки використовувалась інформація з баз даних: АІС «Податковий блок», ЦБД ДРФО та інші.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 21.03.2019 року звернувся із запитом до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про надання публічної інформації щодо, зокрема, реєстрації атестатів відповідності (за п. 5.2. Положення про державну експертизу в сфері технічного запису інформації) інформаційної бази, створеної Державною фіскальною службою України - АІС «Податковий блок» та АІС «ЦБД ДРФО».

Листом від 27.03.2019 року за №01/03/05-1450 Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України надала відповідь на запит ОСОБА_2 від 21.03.2019 року, в якому повідомлено наступне: «На адресу Адміністрації Держспецзв`язку заяв на проведення державної експертизи в сфері технічного запису інформації на АІС «Податковий блок» та АІС «ЦБД ДРФО» від Державної фіскальної служби України не надходило, державна експертиза не проводилася, атестати відповідності не реєструвалися. Додатково інформуємо, що Державній фіскальній службі України видано атестат відповідності на комплексну систему захисту інформації ІТС ДРФО від 22.07.2016 року №14156, який дійсний з 22.07.2016 року по 22.07.2021 року».

Крім того, листом від 03.12.2018 року №11/01/02-2120 Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України надано відповідь на повідомлення Інформаційного агентства «Єдина служба правової допомоги» від 19.10.2018 року 31910/2018 щодо можливих ризиків несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації, яка обробляється в ІТС (інформаційно-телекомунікаційна система) «Податковий блок» та повідомлено, що державну експертизу ІТС «Податковий блок» не проведено, атестат відповідності комплексної системи захисту інформації не зареєстровано; з метою недопущення реалізації загроз для інформації, яка є державним ресурсом Держспецзв`язку, до в.о. Голови ДФС України ОСОБА_10 направлено лист з вимогою припинити обробку інформації в ІТС «Податковий блок» до створення в ній комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю та з проханням взяти під особистий контроль приведення стану технічного захисту інформації у відповідність до вимог законодавства України.

Тобто, із вище зазначених листів вбачається, що використання інформації щодо платника податків з АІС «Податковий блок» та АІС «ЦБД ДРФО» ставить під сумнів таку інформацію, оскільки вказані системи не отримали атестат відповідності на комплексну систему захисту інформації.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача викладених у відзиві на адміністративний позов.

Зокрема, ФОП ОСОБА_2 належним чином повідомлено про проведення перевірки шляхом надсилання на поштову адресу позивача повідомлення від 06.11.2018 року №2090/13-05 так копії наказу №8472 від 02.11.2018 року про проведення перевірки з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером Одеса 104 6510405064391 .

Надані відповідачем докази в підтвердження належного повідомлення позивача про проведення перевірки, ставлять під сумнів взагалі факт повідомлення позивача.

Так, з офіційного сайту Укрпошти щодо направлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером Одеса НОМЕР_2 , вбачається, що «дані про відправлення 6510405064391 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі».

Відтак, направлення та вручення наказу та повідомлення про проведення перевірки не підтверджено в судовому засіданні.

Крім того, у нижній частині повідомлення №2090/13-05 про проведення перевірки, відсутня відмітка про отримання повідомлення та копії наказу на перевірку ФОП ОСОБА_2 чи його уповноваженою особою.

Як зазначає сам позивач жодних документів про проведення перевірки він не отримував. Відповідачем вказане не спростовано.

З цього приводу суд вважає необхідним зазначити правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 року справі №821/595/17 (провадження №К/9901/31185/18).

«Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на порушення контролюючим органом процедури повідомлення позивача про проведення перевірки, що в свою чергу виключає правові наслідки такої».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №809/1578/17.

Також, у постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 13.03.2018 року у справі №804/1113/16, провадження №К/9901/19326/18, колегія суддів дійшла наступного висновку:

«Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який полягає в тому, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав ТОВ «Гетьман-Агро», оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення від 09.02.2016 №0000122201.

При цьому позивач не позбавлений права оскаржити вказане податкове повідомлення-рішення з підстав його невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу».

З огляду на встановлені судом фактичні обставини, планова виїзна перевірка позивача проводилась за місцезнаходженням податкового органу. Разом з цим, відповідачем в судовому засіданні не доведено факту належного повідомлення позивача про проведення перевірки.

А отже, позивач не позбавлений права оскаржити вказане податкове повідомлення-рішення з підстав його невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

Також, згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначає, що з результатами перевірки він ознайомився лише після отримання поштою Акту перевірки, і оскільки перевірка була документальною плановою виїзною, тобто, передбачала перевірку документів первинного бухгалтерського обліку, що належним чином не було здійснено посадовими особами відповідача.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати первинні бухгалтерські документи складені за результатом таких операцій.

Одним з ключових тверджень відповідача є те, що ФОП ОСОБА_2 на дату виникнення розбіжності між сумою доходу згідно наявних під час перевірки документів та сумою доходу визначеною ФОП ОСОБА_2 реєстрував податкові накладні по податковим зобов`язанням на постачання неплатникам пива у 2016 році у кількості 2188332 шт. на суму 14941192,78 грн. та у 2017 році у кількості 1717080 шт. на суму 12810136,91 грн., проте не зазначено яке саме пиво постачалось, у яких пляшка, якої ємності.

Так, до суду ФОП ОСОБА_2, надані наступні облікові бухгалтерські документи, що підтверджують постачання/придбання пива:

Рахунки - фактури між ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА» та ФОП ОСОБА_2 (Т.2, а/с. 130,131,138-142,145-149,165-168,185-190, 192-195,202-215,218-221; Т.3, а/с. 9-27, 34-36, 43-45,51-53, 55-59,65, 68-76,82, 89-118, 120-130

Товарно-транспортні накладні (Т.3, а/с.131-133, 137-144, 160-189, 199-202, 215-218,220, 240-243,246-250; Т.4, а/с. 1-15, 18, 20-22, 24-27,33-36, 39-41, 43, 49, 76-91, 98, 105, 107-111, 118, 119, 123-128, 132, 137-146, 148-150, 158, 159, 193-207, 234, 235; Т.5, а/с.6, 7, 9-13, 17, 18, 45-51, 56, 68, 69, 76, 79, 80, 98-103, 193-196, 230-235, 238, 240, 242, 244, 249; Т.6, а/с. 1-3, 6, 9,11-13, 25, 35, 36, 40, 45, 46, 52, 54, 56-61, 66, 76-84, 100-108, 113, 115, 116, 125-130, 134, 135, 138-156, 160-167, 171-176, 180-183, 186-194,196-197,199, 202, 208-209,232-248; Т.7, а/с. 1, 3,5, 6, 9-10, 22, 23, 26,37-59, 69-73, 83, 85, 86, 88-90, 95-96, 101, 116-117, 121, 122, 125, 127, 151-162, 179, 181, 210-215, 219-222, 226-238; Т.8, а/с. 17-19,61-66).

Виписки по рахункам № НОМЕР_3 ТОВ «Райффайзен Банк Аваль», № НОМЕР_4 АТ «Ощадбанк» за загальний період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року (Т.1, а/с. 58-254, Т.2 а/с. 1-30)

Судом досліджені та не викликають сумніву первинні документи, складені на виконання господарських операцій з придбання товарів (пива), які мали місце при відображенні суми доходу визначеної ФОП ОСОБА_2 .

Судом враховані вказані первинні документи, зважаючи на правові позиції Верховного Суду, а саме:

постанова по справі №815/6623/14 від 07.09.2018 року:

«Суд касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Відповідно судами цілком правомірно були досліджені усі первинні документи, складені на реалізацію укладених з постачальниками договорів, а також встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до витрат, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами».

Така ж правова позиція сформована Верховним Судом і у справах №804/3215/13-а від 30.10.2018 року, №804/2952/14.

Відповідно до положеньст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини»).

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку про протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб» № 001113304 на суму 8469386,61 грн.

Щодо збільшення сум грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за податковим повідомленням - рішенням.

Відповідно до ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 правомірно визначено оподаткований дохід та вірно встановлено податок на доходи фізичних осіб.

В даній справі вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», є похідною від основної вимоги.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідні, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Метою зазначених положень Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, в тому числі, юридичними особами.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У зв`язку із вище викладеним, суд дійшов висновку, що адміністративний позов фізичної особи-підприємця Сайтарли Івана Ілліча підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст. 90 КАС України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії»).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем: «Податок на доходи фізичних осіб» № 00111304 від 06.03.2019 року;

про «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» № 00091304 від 06.03.2019 року.

Стягнути з Головного управлінням ДФС України в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням №211 від 27.05.2019 року у сумі 9 605 ,00 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Фізична особа - підприємець Сайтарли Івана Ілліча - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_5 , електронна адреса: sІНФОРМАЦІЯ_4

Головне управління ДФС України в Одеській області: адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.