Рішення № 84290487, 16.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4213/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кулібабіної Г.В. ,

представника відповідача - Сайковської Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2д, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2д, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправним та скасування рішення, яке оформлене протоколом від 14.05.2018 року №651017.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Позивачу стало відомо, що дію довідки внутрішньо переміщеної особи від 11.11.2014 р. № 5105/001306 було скасовано на підставі протоколу № 651017 від 14.05.2018 р. Підставою для скасування є п.п. 5 п. 1 ст 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VІІ, тобто за подання недостовірних відомостей.

Позивач вважає такі дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки довідка від 11.11.2014 р. № 5105001306 вже була такою що втратила свою чинність. Крім того позивач зазначає, що відповідачем було порушено строк направлення позивачу рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, а самого рішення, як такого, не було прийнято, а було прийнято лише протокол № 651017 від 14.05.2018 р.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року прийнято до провадження даний позов та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.08.2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що 11.11.2014р. до Управління звернувся ОСОБА_1 із заявою про взяття на облік, як внутрішньо переміщену особу. Під час подання заяви, відповідно до п. 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 позивач пред`явив документ, що підтверджує особу, а саме паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданий 15.12.1996 року 410-м відділенням ГУ МВС України в Криму та отримав довідку №5105/001306 від 11.11.2014 року.

25.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до комісії з питання виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, як учаснику бойових дій. Позивач надав копії паспортів: паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 08.05.2014 року Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області; паспорт ID НОМЕР_4 від 19.12.2017 року виданий 5115.

Таким чином було з`ясовано, що під час звернення до управління 11.11.2014р. позивачем був наданий паспорт, який на момент звернення не був дійсним.

У зв`язку з цим на підставі п.п. 5 п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» 14.05.2018 року було прийняте рішення про скасування дії довідки №5105/001306 від 11.11.2014 року за подання завідомо недостовірних відомостей.

Крім того, Департаментом було зроблено запит до Головного управління ДМС в Одеській області та як вбачається з відповіді ДМС, паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданий 25.12.1996 року 410 відділенням ГУМВС України в Криму - є недійсним з 15.04.2014 року у зв`язку з втратою (лист надається).

28.08.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення, які за своєю суттю є відповіддю на відзив. Позивач додатково зазначив, що твердження Відповідача про те, що при зверненні із заявою до комісії з питань виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, як учаснику бойових дій, Позивач подав копії паспортів: серії НОМЕР_3 виданий 08.05.2014 р. та ID НОМЕР_4 від 19.12.2017 р. не відповідає дійсності. Адже з копії зазначеної заяви (яка долучилась до відзиву) вбачається, що серед додатків, які до неї подавались є лише копія паспорта та ID НОМЕР_4 від 19.12.2017 р.

Щодо посилання відповідача на лист ДМС України Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 15.03.2019 р. як доказ недійсності паспорту серії НОМЕР_2 , та підставу скасування довідки ВПО позивач зазначив, що цей лист є неналежним документом. Адже як вбачається з матеріалів справи рішення про скасування довідки було прийнято 14.05.2018 року, а лист ДМС було отримано лише 26.03.2019 р. в рамках підготовки документів для звернення до Приморського районного суду м. Одеса, про стягнення надмірно сплачених коштів. Тобто на момент прийняття Відповідачем рішення про скасування довідки ВПО (яка як вже зазначалось була недійсна) у нього не було жодного документу або іншого доказу який би підтверджував недійсність паспорта серії НОМЕР_2 . Таким чином Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу який би підтверджував недійсність паспорта серії НОМЕР_2 на момент прийняття ним рішення про скасування довідки ВПО.

11.09.2019 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у зв`язку з тим, що питання пропуску строку звернення до суду вирішувалось при відкритті провадження.

В судовому засіданні 11.09.2019 року позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

В судовому засіданні 11.09.2019 року представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

11.11.2014р. до Управління звернувся ОСОБА_1 із заявою про взяття на облік, як внутрішньо переміщену особу. Під час подання заяви, відповідно до п. 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 позивач пред`явив документ, що підтверджує особу, а саме паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданий 15.12.1996 року 410-м відділенням ГУ МВС України в Криму та отримав довідку №5105/001306 від 11.11.2014 року.

Рішенням Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради оформленого протоколом №651017 від 14.05.2018 року було скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.11.2014 року №5105/001306 на підставі п.п. 5 п. 1 ст 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VІІ.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VІІ, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. п. 1-4, 7-8 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції, яка діяла станом на дату першого звернення позивача із заявою про взяття на облік, як внутрішньо переміщену особу, передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Заява внутрішньо переміщеною особою подається особисто, а дітьми, дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). У випадку відсутності законного представника у дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, або якщо діти прибувають без супроводження, таку заяву від їх імені подають органи опіки та піклування, що розташовані за місцем виявлення таких дітей.

Заява підписується заявником або його законним представником, який дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних осіб, законним представником яких він є.

Разом із заявою заявник подає:

документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України;

у разі наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону (документ, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи її спеціальний статус з відміткою про реєстрацію місця проживання, військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно);

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії.

Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі.

У випадку продовження дії обставин, що визначені у статті 1 цього Закону, термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VІІ, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Як встановлено судом, 08.05.2014 року Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області позивачу було видано паспорт серії НОМЕР_3 .

При цьому 11.11.2014р. до Управління звернувся ОСОБА_1 із заявою про взяття на облік, як внутрішньо переміщену особу, до якої додав паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданий 15.12.1996 року 410-м відділенням ГУ МВС України в Криму та отримав довідку №5105/001306 від 11.11.2014 року.

Таким чином позивач фактично додав до заяви про взяття на облік, як внутрішньо переміщену особу недійсний паспорт.

Зазначені обставини у повному обсязі підтвердив позивач в судовому засіданні.

Крім того, як вбачається з відповіді ДМС, паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданий 25.12.1996 року 410 відділенням ГУМВС України в Криму - є недійсним з 15.04.2014 року у зв`язку з втратою.

З огляду на зазначене Рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене протоколом №651017 від 14.05.2018 року, яким було скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.11.2014 року №5105/001306 є правомірним з огляду на положення п.п. 5 п. 1 ст 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VІІ.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2д, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.09.2019 року.

Суддя А.А. Радчук.

.