Рішення № 84290204, 16.09.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2809/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тихонова І.В.

при секретарі судового засідання - Таращенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51355-51 від 22 травня 2019 року на суму 8 448,00 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з січня 2018 року по березень 2019 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року у загальній сумі 12 582 гривні 90 коп., з яких за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 зарахувати суму 819,06 грн. щомісячно, за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 зарахувати 918,06 грн. щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 20 червня 2019 року позивачем отримана вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51355-51 від 22 травня 2019 року в сумі 8448 гривень 00 коп.

Зі змісту зазначеної вимоги, підставою для її надіслання є стаття 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та дані інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вважає, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51355-51 від 22 травня 2019 року в сумі 8 448 гривень 00 коп. прийнята Відповідачем всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню з огляду на таке.

23 серпня 2012 року на підставі рішення Луганської обласної кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури №11 від 16.08.2012 позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1063.

Пунктом 63.2 статті 63 Податкового кодексу України та п. 1.3 розділу І Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок №1588) передбачено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Таким чином, після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивачем був лише виконаний обов`язок щодо взяття на облік платників податків та загальнообов`язкових платежів. Ці дії не залежать від наявності наміру приступити до реалізації свого права на заняття адвокатською діяльністю.

На момент отримання права на заняття адвокатською діяльністю і до 01 січня 2018року позивач перебувала у трудових відносинах, що підтверджується трудовою книжкою.

Роботодавці, з якими позивач перебувала у трудових відносинах та від яких отримувала дохід від надання юридичних послуг у вигляді заробітної плати, здійснювали нарахування та сплату єдиного соціального внеску в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати. Викладене підтверджується відомостями, що містяться у Формі ОК-5, записами у трудовій книжці та довідкою Рубіжанського індустріально - педагогічного коледжу за вих. № 147 від 21.06.2019.

В період з 01.01.2017 по 31.12.2017 позивач перебувала у трудових відносинах, які мали тривалий системний та постійний характер роботи, в тому разі й на посаді, пов`язаній зі здійсненням юридичної практики. Своє право на працю та здійснення юридичної практики реалізувала як найманий працівник.

З огляду на вищенаведене, обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у позивача відсутній, а вимога Відповідача є протиправною.

Ухвалою суду від 04.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін, зобов`язано відповідача надати докази (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 27.08.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. спр. 56).

09.08.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 42-43), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

З огляду на норми Закону № 2464 ОСОБА_1 є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність з 28.08.2012.

Згідно відомостей з інформаційної системи «Податковий блок» встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Луганської області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Тобто позивач є платником єдиного внеску на підставі пп.4 та 5 ч. 1 ст.4 Закону № 2464 та, відповідно до вимог цього Закону несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі (інформаційна довідка про облікові дані платника податків додається).

Поряд з цим, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено низку змін до Закону №2464, які набувають чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`зані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону№1774).

Згідно з нормами ч. 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Оскільки для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб за 2017 рік складає з 01 січня - 704 грн. (3200 х 22 відсотки).

З 01.01.2018 особи які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464). На підставі вищевказаного ОСОБА_1 було нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі: 1 кв. 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати якого настав 19.04.2018; - 2017 рік - 8448 грн., строк сплати якого настав 02.05.2018; - 2 кв. 2018 року -2457,18 грн., строк сплати якого настав 19.07.2018; 3 кв. 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати якого настав 19.10.2018; 4 кв. 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати якого настав 21.01.2019; 1 кв. 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати якого настав 19.04.2019.

Стосовно твердження позивача про те, що податковим органом не було зараховано сплачені платником єдиного внеску грошові кошти в якості єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 9828,72 грн. та з 01.01.2019 по 31.03.2019 у сумі 2754,18 грн. є необґрунтованими та спростовуються даними інтегрованої картки ЛІС «Податковий блок».

Всі сплачені позивачем суми єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 були зараховані на рахунки контролюючого органу та відображено в інтегрованій картці з єдиного внеску ОСОБА_1

Так, згідно п.6 ст. 25 № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. В даному випадку, зарахування сплати єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 відбудеться після сплати грошового зобов`язання з єдиного внеску за 2017 рік.

У зв`язку з наявністю станом на 30.04.2019 в інтегрованій картці з єдиного внеску заборгованості з єдиного внеску на загальну суму 8448,00 грн., яка складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно Закону №2464, за II квартал 2018 року у сумі 779,46 грн., III квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., IV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. та за перший квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн. ГУ ДФС у Луганській області на підставі ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 та Інструкції №449 було сформовано вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 22.05.2019 №51355-51 на суму 8448,00 грн., яку відповідно, було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу Позивача.

Відповідач зазначає, що станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебувала в процесі припинення та станом на 22.05.2019 не була знята з обліку як фізична особа-підприємець. Таким чином, ГУ ДФС у Луганській області в межах повноважень та відповідно положень Закону № 2464 та Інструкції № 449 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019 року № Ф-51355-51.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, разом з тим, подав заяву про розгляд справи без його участі (арк. спр. 67).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі рішення Луганської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.08.2012 № 11має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за № 1063 від 23.08.2012 (а.с. 21).

З 11 січня 2006 року позивач перебуває в трудових відносинах з Рубіжанським індустріально-педагогічному коледжі Луганської області на посаді юрисконсульта за сумісництвом (а.с. 10).

Отже, позивач є найманим працівником, перебуває у трудових відносинах, які мають тривалий системний та постійний характер роботи на посадах, пов`язаних зі здійсненням юридичної практики.

Згідно з довідками форми ОК-5 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування роботодавці, з якими ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах та від яких отримує дохід у вигляді заробітної плати, здійснюють нарахування та сплату єдиного соціального внеску від суми нарахованої заробітної плати, але не нижче мінімально встановленого розміру на місяць (а.с. 13-17).

Позивач зареєстрований в податковому органі як самозайнята особа (а.с. 44 зв.).

Позивач отримав вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51355-51 від 22 травня 2019 року, згідно з якої станом на 30.04.2019 ОСОБА_1 має заборгованість за період з 01.04.2018 по 31.03.2019 зі сплати єдиного внеску на суму 8448,00 гривень 54 коп (а.с.12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (далі Закон № 2464).

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону № 2464 свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Законом № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював адвокатської діяльності як самозайнята особа, не отримував доходу від цієї діяльності.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доказано правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51355-51 від 22 травня 2019 року не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

З огляду на вище вказане та повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо незарахування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з січня 2018 року по березень 2019 року та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року у загальній сумі 12 582 гривні 90 коп., з яких за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 зарахувати суму 819,06 грн. щомісячно, за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 зарахувати 918,06 грн. щомісячно слід задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 3).

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом - 768,40 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-51355-51 від 22 травня 2019 року на суму 8 448,00 грн.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо незарахування ОСОБА_1 сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з січня 2018 року по березень 2019 року

Зобов`язати Головного управління ДФС у Луганській області зарахувати ОСОБА_1 сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2019 року у загальній сумі 12 582 гривні 90 коп., з яких за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 зарахувати суму 819,06 грн. щомісячно, за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 зарахувати 918,06 грн. щомісячно.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов