Рішення № 84290152, 11.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року № 320/3638/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шашко А.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Тютюника В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № UA125000/2019/000010/2 від 14.01.2019 про коригування митної вартості товару та картку відмови № UA125010/2019/00010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем самостійно визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), та заявлено відповідні показники в митній декларації, до якої додано документи, що її підтверджують. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та не врахував подані позивачем документи і протиправно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод. Наголосив, що коригуючи митну вартість, відповідач необґрунтовано проігнорував те, що придбаний позивачем транспортний засіб мав пошкоджені праві задні двері, сколи лакофарбованого покриття по кузову, а показник одометра становив 503000,00 км, що вплинуло на ціну такого товару.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що під час митного оформлення товару, для підтвердження його митної вартості, позивач надав документи, які містять розбіжності і не підтверджують числові значення складових митної вартості. Тому, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. На переконання відповідача, оскільки позивач надав митному органу не всі необхідні документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості та визначив митну вартість імпортованого позивачем товару за резервним методом.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 11.09.2019, прибули позивач та представник відповідача. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 17.12.2018 ОСОБА_1 придбав у нерезидента транспортний засіб марки "Mercedes -Benz", модель «Е 200 NGD», 2015 року випуску, пробігом 502 373 км., номер кузова НОМЕР_1 , робочий об`єм двигуна 1991 см. куб., загальна кількість місць включаючи водія 5, тип кузова - універсал, тип двигуна - бензиновий (конвертований для роботи на газі), вартість якого становить 10 295,92 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) №3019518 від 17.12.2018.

14 січня 2019 року позивачем (декларантом) для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу подано до Київської митниці ДФС в електронній формі митну декларацію за № UA 125010/2019/000445 від 14.01.2019 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 10295,92 євро.

Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 70000 0000, в графі 45 «коригування» вказано 334306,82 грн.

До вказаної митної декларації декларантом долучено наступні документи, а саме: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від №б/н; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у Швеції рахунок-фактуру (інвойс) №3019518 від 17.12.2018, копію митної декларації країни відправлення 17PL411020Е0015197, квитанції про сплату платежів у повному обсязі, висновок експертного дослідження КНІСЕ.

Судом встановлено, що 15.01.2019 відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №UA125010/2019/000445 від 14.01.2019 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що у поданих документах відсутності всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований автомобіль.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів від 15.01.2019 № UA125010/2019/00010.

У зв`язку з наведеним, митний орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів за №UA125000/2019/000010/2 від 14.01.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 17 350, 00 євро (179 142,70 SEK).

Підставою для відмови у митному оформлені товару та коригування його митної вартості митним органом зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за оцінюваний товар, також згідно наявної в митного органу Інформації щодо середньої вартості ТЗ в країні експорту, заявлена декларантом митна вартість товару не відповідає ринку країн експорту.

Як з`ясовується з рішення про коригування митної вартості товарів, перший метод не застосований, у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких, можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п`ятого.

Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, є каталог Schwake Liste.

На переконання позивача, оскаржувані рішення не базуються на приписах чинного законодавства та порушують його права та інтереси, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».

За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі №21-591а15.

При цьому, право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов`язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

З наведеного убачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як встановлюється з матеріалів справи і з`ясовано у судовому засіданні, в документах, поданих позивачем до митного оформлення відсутні будь-які розбіжності, як це стверджує відповідач.

Натомість, у своєму рішенні про коригування митної вартості контролюючим органом зазначено: 1) що декларантом не надані відомості щодо страхування товару; 2) наданий звіт про незалежну оцінку транспортного засобу від 02.01.2019 №100/19-54 не відповідає вимогам, оскільки під час її проведення ціну визначено на підставі каталогу 2017 року, що свідчить про не актуальність джерела інформації; 3) позивачем не надано декларації країни відправлення з відміткою про повернення ПДВ; 4) до митного оформлення не надані банківські платіжні документи, які підтверджують оплату за товар.

Опрацювавши матеріали справи у їх поєднанні з чинним митним законодавством, суд вказує на безпідставність та необґрунтованість таких доводів відповідача, пояснюючи це наступним.

Доказова база, наявна у матеріалах справи, свідчить, що числові значення митної вартості ввізного автомобіля заявлені позивачем, підтверджуються рахунком-фактурою, у відповідності до якого, сума вартості товару - 70 000,00 SEK (10295,92 євро).

Факт сплати грошових коштів за вказаною ціною договору підтверджений рахунком- фактурою (інвойс) №3019518 від 17.12.2018 та листом продавця від 17.12.2018 про перерахунок таких коштів із випискою з банку.

До того ж, з цього приводу наявна правова позиція Верховного Суду, зазначена у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання митного органу на не підтвердження сплати суми, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

За таких обставин, посилання митного органу на відсутність банківських платіжних документів, суперечить вимогам законодавства.

Стосовно вартості страхування, суд зазначає, що у відповідності до інвойсу від 17.12.2018 №3019518, автомобіль продається без гарантій і поверненню не підлягає. Разом з цим, згідно наданої позивачем відповідачу довідки від 14.07.2019 №1, митний орган був повідомлений, що страхування автомобіля не проводилось.

Тому, враховуючи, що страхування автомобіля не здійснювалося, що виключає включення витрат страхування у митну вартість автомобіля, посилання відповідача на не включення витрат страхування до митної вартості товару, не обґрунтовується правовим чином.

Що стосується витребуваної відповідачем у позивача копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає про відсутність у відповідача підстав вимагати надання копії митної декларації країни відправлення товару за відсутності виявлених відповідачем розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія такого додаткового документа може витребовуватися органом доходів і зборів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Додатково ОСОБА_1 було замовлено експертне дослідження бувшого у використанні автомобіля, з метою визначення його вартості.

Так, дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експертного дослідження КНДІСЕ від 02.01.2019 №100/19-54, судом встановлено, що вартість не розмитненого бувшого у використанні автомобіля марки "Mercedes -Benz", модель «Е 200 NGD», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що ввезений на територію України, відповідно складає 320249,37 грн.

У цьому контексті, суд звертає увагу, що вказане дослідження є лише додатковим доказом заявленої позивачем ціни, і не є документом, який підтверджує митну вартість товару. При цьому, суд зазначає, що висновки експерта носять довідковий характер, тому посилання відповідача на процедуру проведення експертного дослідження, як на підставу розбіжності числових значень складових митної, є необґрунтованим.

Крім цього, слід зазначити, що за результатами проведеного митного огляду імпортованого автомобіля виявлено сліди реклами на кузові, пошкоджено праві задні двері, сколи лакофарбованого покриття по кузову транспортного засобу, а також підтверджений факт пробігу автомобіля, який становив 503000,00 км.

Наведені пошкодження транспортного засобу і вплинули на визначення його вартості у сумі 10295,92 євро, однак не були взяті до уваги відповідачем під час митного оформлення даного автомобіля.

У судовому засіданні, представник відповідача стверджував, що заявлений декларантом розмір пробігу транспортного засобу у митній декларації, міг бути протиправно скоригований (скручений) позивачем, що є підставою для сумнівів у дійсності такого пробігу.

Проте, суд вказує на необґрунтованість таких доводів, оскільки матеріали справи містять лист генерального директора ПрАТ "АвтоКапітал" та роздруківку з офіційного сайту "Transport Sterelstn", згідно яких зафіксованим пробігом автомобіля марки "Mercedes -Benz", модель «Е 200 NGD», 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , є 499 939 км та 488 116 км відповідно.

Разом з цим, спрацювання системи управління ризиками на яку посилається митний орна, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі №805/2713/16-а.

Отже, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого транспортного засобу, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в частині сьомій статті 54 МК, у митного органу є обов`язок доводити свою позицію, який останній, у рамках даного провадження, не довів.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а відтак, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 770,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 01.07.2019 (а.с. 2).

У той же час, у відповідності до норм Закону України "Про судовий збір", належною сумою судового збору за подання даного адміністративного позову, є 768,40 грн.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України у розмірі 768,40 грн.

Суд звертає увагу позивача, що повернення суми надміру сплаченого судового збору відповідно до положень статті 7 Закону України «Про судовий збір» вирішується судом за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Оскільки під час розгляду справи позивачем відповідних клопотань не заявлялось, питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору, судом не вирішується. Вказана обставина не позбавляє позивача права звернутись з таким клопотанням у майбутньому.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA125000/2019/000010/2 від 14.01.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00010.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 вересня 2019 р.