Рішення № 84289917, 11.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2019 р. справа № 300/1637/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кононової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206030/2019/00391 від 15.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2019/00391 від 15.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статей 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки AUDI, модельQ7, 2006 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019. Позивач стверджує, що на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 6500 EUR, при перетині кордону України і декларуванні визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору, однак відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові банківські платіжні та інші бухгалтерські документи на підтвердження заявленої митної вартості. Відтак, застосований відповідачем резервний метод визначення митної вартості товару є протиправним.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення осіб (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 23.08.2019 задоволено клопотання Івано-Франківської митниці ДФС про розгляд справи з викликом сторін та призначено судовий розгляд на 03.09.2019 о 13 год 30 хв (а.с.81-82).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов (а.с.48-78), в якому зазначив, що вважає правомірним застосування відповідачем резервного методу для визначення митної вартості товару. Звернув увагу суду на те, що при митному оформленні транспортного засобу позивача спрацювала автоматична система аналізу і управління ризиками (АСАУР), якою виявлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, за основу було взято витяг з каталогу Schwacke. Зазначив, що до митного оформлення не було подано повний перелік первинних документів, наведених у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме не долучено банківського платіжного документу чи будь-якого іншого та/або бухгалтерського документу, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі транспортного засобу. З огляду не включення позивачем до митної вартості понесених додаткових витрат на брокерську винагороду за кордоном, що дало підстави митному органу сумніватись в правильності визначення митної вартості. В даному випадку декларант погодився з рішенням про коригування митної вартості та оформив митну декларацію з вартістю 9850 EUR.

В судовому засіданні 03.09.2019 оголошено перерву до 11.09.2019 15год 00хв для належного виконання стороною відповідача вимог ухвали суду про відкриття провадження щодо подання доказів в обгрунтування митної вартості автомобіля в розмірі 9850 EUR.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважає що всі товарно-супровідні документи підтверджують визначену декларантом вартість товару на суму 6500 EUR, а визначена відповідачем митна вартість в розмірі 9850 EUR є необґрунтованою. Зазначив, що квитанція про оплату транспортного засобу від 11.02.2019 № 15/2019 до розмитнення не подавалась, а зазначена у картці відмови та деклараціях квитанція від 08.02.2019 № 739240 підтверджує часткову сплату позивачем митних платежів. Також, вказав на протиправність рішень та висновків відповідача, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації такими, що прийняті у відповідності до норм митного законодавства, з урахуванням усіх обставин, натомість, доводи представника позивача висновків представника відповідача не спростовують, неправомірність дій та рішень Івано-Франківської митниці ДФС не доводять. Звернула увагу суду на те, що долучена до позову квитанція про підтвердження оплати за автомобіль від 11.02.2019 № 15/2019 позивачем на вимогу митного органу не надавалась, та відповідно, не могла бути врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень. Зазначила, що відповідно до інформації наданої РСЦ МВС в Івано-Франківській області розмитнений транспортний засіб 11.04.2019 позивачем було перереєстровано на іншу особу. Крім цього, звернула увагу що позивач погодився із визначеною вартістю, подавши 18.02.2019 митну декларацію із визначеною відповідачем митною вартістю транспортного засобу, а саме 9850 EUR. Враховуючи наведене, представник просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, аргументи відзиву на позовну заяву, додаткових письмових пояснень, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

15.02.2019 декларантом ТОВ "АДЕЛЬ СЕРВІС" в інтересах позивача, як одержувача товару, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UА206030/2019/402867, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки AUDI, модель Q7, номер кузова НОМЕР_1 , 2006 року випуску, тип двигуна - дизель, загальна кількість місць - 5, робочий об`єм двигуна 2967 см. куб., бувший у використанні (а.с.31).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6500,00 EUR - графа 42 митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом подано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, надано договір купівлі-продажу автомобіля від 08.02.2019, в якому вказано покупця автомобіля марки AUDI, модель Q7, 2006 року випуску - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), копію митної декларації країни відправлення № 19PL445010Е0177839 від 11.02.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209070/2019/01913 від 13.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 30.12.2009, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 24.02.2004, інші некласифіковані документи - квитанція №739240 від08.02.2019(а.с.18, 23, 25-27, 11-14, 32).

15.02.2019 о 20год 15хв відповідачем направлено декларанту електронне повідомлення про початок митної консультації. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України запропоновано подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі їх відсутності експертний висновок про вартість товару (а.с.59).

Декларантом проінформовано відповідача, про неможливість подання документів для підтвердження заявленої митної вартості та висловлено прохання прийняти рішення про коригування митної вартості (а.с.60).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UА206030/2019/402867 від 15.02.2019 Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС - Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VSN - кодами: НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість - 9850,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України. Сума скоригованої митної вартості визначена у розмірі 9850,00 EUR (а.с.57).

Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206030/2019/00391, відповідно до якої декларанту відмовлено у прийнятті митної декларації з тих причин, що "Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості(ст.64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС - Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VSN - кодами: НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість - 9850,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України". Також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення - задекларувати митну вартість товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2019 №UA206030/2019/000377/2. Декларанту доведено можливість оскарження цього рішення (а.с.66).

18.02.2019 декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію №UA206030/2019/403084, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки AUDI, модель Q7, 2006 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 5, робочий об`єм двигуна 2967 см куб, із зазначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6500,00 EUR - графа 42 митної декларації, однак із зазначенням у графі 45 суми коригування - 302239,80 грн, що еквівалентно 9850,00 EUR (а.с.22).

Не погоджуючись із коригуванням відповідачем митної вартості та відмовою у прийнятті митної декларації №UА206030/2019/402867 від 15.02.2019, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2019/00391.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 248 Митного кодексу України (надалі також - МК України), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 МК України).

Одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Представник позивача у відзиві на позов та поясненнях наданих в судовому засіданні покликався на застосування митним органом п. 2 ч.6 ст. 54 МК України, а саме на подання декларантом неповних відомостей про митну вартість товару, як підстави відмови у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю.

Однак, як вбачається з оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206030/2019/00391 від 15.02.2019 ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті митної декларації а не у митному оформленні товару. Надаючи оцінку діям відповідача при прийнятті оскаржуваної картки відмови суд зазначає таке.

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, відповідачем не доведено наявність підстав для відмови у прийняттіпервинної митної декларації від 15.02.2019 № UА206030/2019/402867, що є свідченням протиправності оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206030/2019/00391.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом вище, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у електронній митній декларації №UА206030/2019/402867 від 15.02.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації додано всі необхідні документи, які підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару за ціною договору, зокрема, договір купівлі-продажу автомобіля від 08.02.2019, декларацію про походження товару, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Судом встановлено, що подані 15.02.2019 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Що стосується документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), на необхідність подання яких зазначив відповідач, суд вважає доводи відповідача про необхідність їх подання безпідставними, так як за змістом договору купівлі-продажу автомобіля від 08.02.2019 сплата за автомобіль здійснена готівкою в сумі 6500 EUR.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору купівлі-продажу від 08.02.2019, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом "MSSPartnersMichalSzczepkowski" автомобіля марки AUDI, модель Q7, 2006 року випуску, бувшого у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 6500,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідач під час здійснення наданих повноважень зобов`язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів. Тобто, перевіряти числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, а не тільки перевіряти виконання договірних зобов`язань власника транспортного засобу щодо сплати коштів за його придбання.

Як наслідок, при належному підтвердженні власником транспортного засобу митної вартості та її складових, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, факт відсутності підтвердження сплати кошів за придбаний товар, не є обґрунтованою підставою вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих декларантом позивача, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Наданий до розмитнення позивачем документ (рахунок-фактура від 08.02.2019) містить необхідні реквізити для ідентифікації придбаного транспортного засобу (інформація щодо марки, моделі, реєстраційного номера, номера кузову), підтверджує сплату покупцем вартості придбаного автомобіля. Щодо наявності інших документів, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу, то декларантом надано копію митної декларації країни відправлення № 19PL445010Е0177839 від 11.02.2019 року із зазначенням вартості автомобіля 6500 EUR (а.с.23).

Разом з цим, оплату позивачем за придбаний автомобіль підтверджено і копією квитанції №15/2019 від 11.02.2019, що долучена до позовної заяви, яка також містить необхідні реквізити для ідентифікації придбаного транспортного засобу та суму оплати 6500 EUR (а.с.20-21) .

Враховуючи те, що описані вище документи оформлені належним чином, та підтверджують оплату коштів позивачем у розмірі 6500 EUR, суд вважає доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно не підтвердження суми сплачених коштів помилковими.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким, чином, із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України; у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В оскаржуваному рішенні відповідач визначив позивачу митну вартість транспортного засобу за резервним (6) методом.

При цьому відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваному рішенні, не конкретизовано підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів'', що свідчить про наявність у відповідача інформації щодо ідентичних транспортних засобів. Проте, представником відповідача не надано витяги з електронної бази даних рівня цін по ЦБД, які б свідчили про наявність/відсутність декларування ідентичних або подібних товарів.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач не довів належними доказами власну неможливість визначення митної вартості транспортного засобу шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 59, 60 Митного кодексу України.

Більше того, за приписами частини 2 статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті Кодексу (резервний метод), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 (надалі по тексту також - Правила №598), визначено, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчить зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA206030/2019/000377/2від 18.02.2019, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.

З приводу не зазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача у відзиві та усних поясненнях зазначає, що у спірному випадку коригування відбулося у зв`язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР. В такому випадку інспектором опрацьована наявна цінова політика ЦБД, однак в такій відсутня інформація на подібні чи аналогічні транспортні засоби, тому за основу коригування митної вартості була взята вартість із ризику 105-2 АСАУР при введені VIN-коду даного автомобіля. Таким чином, відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартості автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 (надалі також - Порядок №684), свідчить, що положення останнього не містить будь яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, та також вартості взагалі.

Відповідачем не зазначено, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційний комплекс АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Разом з тим, оскаржуване рішення від 18.02.2019, серед іншого, містить запис "…Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: ТМВНТ61Z0C2151150".

Доказів направлення запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості відповідачем суду не надано.

Які саме спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів та виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідачем не зазначено.

Незважаючи на вказане, рішення № UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019 має запис "…валюта - EUR, вартість - 9850,00".

Також, графа 33 оскаржуваного рішення від 18.02.2019 не містить жодного обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР'', ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

Суду не надано доказів підставності виникнення ризику ''спрацювання АСАУР'', зокрема щодо відомостей, за якими параметрами (даними) здійснювався такий митний контроль, а також даних стосовно найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (легкового автомобіля марки AUDI, модельQ7, 2006 року випуску, тип двигуна - дизель) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_2 08.02.2019, в тому числі й щодо календарної дати придбання товару і дати такого митного оформлення, конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу, умов поставки товару, технічного стану транспортного засобу, методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Суд критично ставиться до наданої представником відповідача інформації з електронного довідника Schwacke, оскільки такий містить інформацію станом на 10.09.2019, тоді як процедура розмитнення відбувалась у лютому 2019, а ціна транспортного засобу в даному витязі визначена 10 519,32 EUR не відповідає визначеній митній вартості зазначеній у оскаржуваних рішеннях 9850 EUR. Відтак, відповідач належним чином не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke.

Також, відповідач не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті ним рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019 за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, а також витрати на брокерську винагороду за кордоном понесені позивачем.

Відповідач не довів, що інформація про реальний стан транспортного засобу була внесена в програмно-інформаційного комплексу АСАУР при здійсненні митного контролю і виконанні митних формальностей при здійсненні митного оформлення товару в лютому 2019 року.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Стосовно аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у спірних правовідносинах є рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2019/00391.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 1 статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019.

Разом з цим, слід зазначити, що у правовідносинах, які розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішенням про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Зокрема, частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносини які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносини мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Не погоджується суд з аргументи представника відповідача про погодження позивача із оскаржуваним рішенням у зв`язку із оформленням нової митної декларації №UA206030/2019/403084 від 18.02.2019 із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 9850,00 EUR.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Як свідчить лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації №UA206030/2019/403084 від 18.02.2019, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим, що мало б свідчити про відсутність рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.22).

Однак, наведена інформація не відповідає дійсності, оскільки на час подання декларації №UA206030/2019/403084 від 18.02.2019 рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019було чинним, відтак, на позивача або уповноважену ним особу покладався обов`язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод).

На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". В даному випадку, суд встановив порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов`язкових граф нової митної декларації, однак перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача.

Крім того, суд не погоджується із доводами представника відповідача про самостійне визначення декларантом у новій декларації від 18.02.2019 митної вартості "коригування" (графа 45) в сумі 302239,80 грн. (9850,00 EUR ), так як позивач у вказаній декларації в графі 42 визначив ціну товару 6500,00 EUR, яка повністю відповідає митній вартості (ціна товару), визначеної декларантом у тій же графі 42 первинної митної декларації №UА206030/2019/402867 від 15.02.2019.

Також, у графі 44 "додаткова інформація/подані документи" нової митної декларації декларації №UA206030/2019/403084 від 18.02.2019, на відміну від тієї ж графи первинної митної декларації від 15.02.2019, додатково зазначено первинну митну декларацію №UА206030/2019/402867, рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2019/000377/2від 18.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206030/2019/00391.

В частині недотримання (допущення порушення) декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку № 651 при заповненні (занесення відомостей до) графи 43 нової митної декларації №UA206010/2019/409482 від 09.04.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 5 і 6 статті 264 Митного кодексу України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов`язана вказати на виявлені недоліки декларанту, більше того у відповідності до частини 11 статті 264 Митного кодексу України нова декларація не підлягала прийняттю.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Свідченням існування спору між декларантом і митним органом, а відтак й факту непогодження позивача із скорегованою митною вартістю товару є його судовий розгляд, який є триваючим, з дня звернення особи до суду, та, у випадку, встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Також, суд звертає увагу на те, що факт нескористання правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не може автоматично позбавити позивача права на оскарження рішення органів доходів і зборів, якщо він вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси, що гарантовано не лише статтею 8 Конституції України, але й статтею 29 Митного кодексу України.

Щодо посилання сторони відповідача на відчуження 11.04.2019 ОСОБА_2 розмитненого транспортного засобу, то така обставина не є визначальною стосовно спірних відносин сторін, які виникли у лютому 2019, та не спростовує доводів позивача стосовно порушення його права під час здійснення митного оформлення автомобіля за першим методом.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206030/2019/00391 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 536, 80 гривень, згідно квитанцій за № 1-202К від 02.08.2019, та витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) в розмірі 4 880 гривень згідно договору про надання правової допомоги від 16.05.2019, розрахунку суми гонорару, квитанції № 0491984 від 15.07.2019 в частині суми 4880 гривень.

Витрати позивача у розмірі 600 гривень щодо перекладу на державну мову документів із їх нотаріальним засвідченням, отриманих позивачем при купівлі та ввезенні на митну територію України транспортного засобу не створюють судових витрат, передбачених статтею 137 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в даній справі перекладач відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не допускався, а така сума не підтверджена відповідними платіжними документами перекладача та нотаріуса.

Згідно опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом позивачу надано послуги щодо попередньої консультації, адвокатського запиту; підготовки та подання до суду позовної заяви, представництва інтересів у судових засіданнях.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1 536,80 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4880 гривень(а.с.3, 35).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби за № UA206030/2019/00391 від 15.02.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів за № UA206030/2019/000377/2 від 18.02.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби сплачений судовий збір в розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 );

відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010).

Суддя Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 16 вересня 2019 р.