Рішення № 84289878, 10.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/945/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Стенавська А.М.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представник позивача - не з`явився;

представника відповідача - Далекорей С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, згідно якого просив суд: 1. визнати протиправним та скасувати Рішення №14 від 31.01.2019 року Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області «Про відмову в призначенні пенсії по інвалідності» відносно ОСОБА_1 ; 2. зобов`язати Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи: - в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року; - період роботи в комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року; 3. зобов`язати Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.01.2019 року; 4. зобов`язати Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 31.01.2019 року по 26.06.2019 року.

Згідно ухвали суду від 06.08.2019 року про заміну сторони відповідача правонаступником, судом замінено відповідача Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Миру, буд. 43,м. Виноградів, Закарпатська область,90300, код ЄДРПОУ - 20449630) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 23.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із відповідною заявою та пакетом документів щодо призначення останньому пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням «Про відмову в призначенні пенсії по інвалідності» Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області оформленого у вигляді витягу з протоколу №14 від 31.01.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку із тим, що у позивача по справі відсутній необхідний стаж роботи, оскільки в останнього стаж роботи становить 09 років 4 місяці та 27 днів, а необхідним стажем для призначення пенсії по інвалідності являється 14 років для осіб з інвалідністю 2-3 групи у віці від 56 років до досягнення особою 59 років включно.

Із вказаним рішенням позивач не погодився у зв`язку із тим, що таке винесено без додержання вимог чинного законодавства та без врахування позивачу до стажу роботи наступних періодів:- в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року;- період роботи в комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві і просив суд розглядати дану справу за відсутності його представника.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому зазначивши, що статтею 32 зазначеного Закону вказано, що особи, яким установлено інвалідність, мають право па пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю ІІ - ІІІ групи необхідний стаж для призначення пенсії по інвалідності: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років. На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх документів було здійснено розрахунок стажу ОСОБА_1 .. Стаж роботи, обчислений по матеріалам справи становив 9 років 4 місяці 27 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону 1058 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оформлено випискою з протоколу №14 від 31.01.2019 року. Крім цього, представник відповідача зазначила, що при розрахунку стажу ОСОБА_1 , не було зараховано до стажу наступні періоди роботи: в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року;- період роботи в комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року.

Так, у трудовій книжці Позивача НОМЕР_2 містяться записи під №8-10 про період роботи 01.12.1987р.-10.06.1991р.у Закарпатському СУ-121 треста «Центростальконструкція». Запис про звільнення закріплений печаткою, однак якою саме неможливо побачити, у зв`язку з цим даний період незарахований до стажу роботи.

Період роботи з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року в комерційно-детективній фірмі «Іскра» також не зараховано до стажу, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 09.07.1981 року міститься запис №13, де зазначено, що 13.11.1991р. Позивача прийнято інспектором у відділ охорони в Київське розшукове бюро «Іскра». Під №15 міститься запис, де вказано, що 23.11.1992р. ОСОБА_1 звільнений з роботи згідно із ст. 38 КЗпП України. Вищезазначений період незарахований до стажу у зв`язку з тим, що назва підприємства не співпадає з назвою на відтиску печатки, якою завірено запис про звільнення під №15, а саме Комерційно-детективна фірма «Іскра».

Зважаючи на вищевикладені обставини, представник відповідача зазначила, що відповідач в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в даному випадку немає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Управління із заявою від 23.01.2019 року про призначення йому пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До зазначеної заяви були додані наступні документи: трудова книжка НОМЕР_4 від 09.07.1981 року; військовий білет серії НОМЕР_5 ; довідка від 12.11.2018 року №36; довідка від 30.11.2018 року №С-212/106/05/2-2018; виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0936735; диплом серії ДТ № НОМЕР_6 . Спеціалістами управління надано позивачу розписку - повідомлення про недостатність поданих документів для призначення пенсії та проінформовано, що позивачу необхідно подати до 23 квітня 2019 року довідки про стаж і реорганізацію підприємства за період з 01.12.1987р. по 10.06.1991р. та за період з 13.11.1991р. по 23.11.1992р. (а.с.18).

Рішенням «Про відмову в призначенні пенсії по інвалідності» Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області оформленого у вигляді витягу з протоколу №14 від 31.01.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку із тим, що у позивача по справі відсутній необхідний стаж роботи, оскільки в останнього стаж роботи становить 09 років 4 місяці та 27 днів, а необхідним стажем для призначення пенсії по інвалідності являється 14 років для осіб з інвалідністю 2-3 групи у віці від 56 років до досягнення особою 59 років включно (а.с.15).

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як встановлено вимогами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченогочастиною першоюстатті 26 цього Закону тощо.

Відповідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III групп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Згідно позиції відповідача, до страхового стажу відповідача не було зараховано певні періоди через: не подання позивачем у встановлений строк довідки про стаж і реорганізацію підприємства за період з 01.12.1987р. по 10.06.1991р. та за період з 13.11.1991р. по 23.11.1992р., а також відсутністю необхідного стажу роботи для призначення пенсії по інвалідності. Інших причин, на підставі яких було відмовлено в призначенні пенсіїних виплат, спірне рішення не містить.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом в ході судового розгляду, ОСОБА_1 працював у в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року, що підтверджується записами №8-10 у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 від 09.07.1981 року (а.с.22).

Крім цього, суд також зазначає, що згідно записів №13-15 у трудовій книжці НОМЕР_4 від 09.07.1981 року позивач працював у комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року (а.с.23).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія по інвалідності.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно вимог п.2 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-ІV чітко передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку і пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Згідно відомостей довідки до огляду МСЕК серії АВ №0936735 від 05.11.2018 року позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності (а.с.24).

Зважаючи на те, що позивачу інвалідність встановлено з 05.11.2018 року та згідно паспортних даних позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20), і станом на день звернення до позивача із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності останньому виповнилось повних 56 років станом на 23.01.2019 року, тобто позивач звернувся до відповідача щодо призначення йому пенсії по інвалідності з дотриманням вимог чинного законодавства.

Однак відповідачем позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки наявний у нього страховий стаж становить менше 14 років.

З такими висновками відповідача суд не погоджується та відповідно відхиляє такі з огляду на наступне.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.(далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.

Як вже зазначалось судом вище, ОСОБА_1 працював у в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року, що підтверджується записами №8-10 у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 від 09.07.1981 року (а.с.22).

Крім цього, суд також зазначає, що згідно записів №13-15 у трудовій книжці НОМЕР_4 від 09.07.1981 року позивач працював у комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року (а.с.23).

Зважаючи на наявні в матеріалах справи копії трудової книжки, оригінал якої був оглянутий судом в ході судового розгляду справи, записи у трудовій книжці позивача скріплені печатками підприємств та дефектів не мають і із них можливо встановити стаж роботи позивача якій підтверджений відповідними записами у ній.

Тобто, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача на вище вказаних підприємствах у спірні періоди, а надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.

В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії по інвалідності.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії по інвалідності, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки, яка є основним документом необхідним для його підтвердження.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.

Отже у зв`язку із не врахуванням не зарахованих відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком відповідачем порушено право позивача на призначення пенсії, яке гарантоване такому чинним законодавством та зокрема Конституцією України, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

В даному випадку судом встановлено безпідставне не включення відповідачем до страхового стажу вищевказаних періодів роботи позивача на відповідних підприємствах у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що в даному випадку є достатньо підстав для визнання протиправним та скасування Рішення №14 від 31.01.2019 року Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області «Про відмову в призначенні пенсії по інвалідності» відносно ОСОБА_1 , тому з метою захисту порушеного права позивача таке рішення слід визнати протиправним, а відповідно і скасувати.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Виноградівського об`єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи: - в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року; - період роботи в комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року, то така вимога також підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вже зазначалось судом, позивач у спірні періоди працював у вищезазначених підприємствах і записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача на вище вказаних підприємствах у спірні періоди, записи у трудовій книжці позивача скріплені печатками підприємств та дефектів не мають і із них можливо встановити стаж роботи позивача якій підтверджений відповідними записами у ній, а відтак такий підлягає до зарахування до його загального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії по інвалідності.

Більш того, суд зазначає, що Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014року, різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині зарахування до трудового стажу періоду роботи з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року та 13.11.1991 року по 23.11.1992 року, а тому з метою захисту порушеного права позивача в даному випадку суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи:- в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року; - період роботи в комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року.

Щодо позовних вимог позивача щодо зобов`язання Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.01.2019 року та зобов`язати Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 31.01.2019 року по 26.06.2019 року, то такі позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішення питань, щодо призначення та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст. 32 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.01.2019 року та зобов`язати Виноградівське об`єднане управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 31.01.2019 року по 26.06.2019 року, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).

Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для призначення відповідної пенсії по інвалідності.

В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог позивача та відповідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути питання щодо призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, які викладенні у даному рішенні суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на норми вищевикладених статей КАС України, а також часткове задоволення даного адміністративного позову в даному випадку суд присуджує на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 384,20 грн., що сплачений останнім згідно квитанції №54 від 26.06.2019 року у відповідності до задоволеної частини позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №14 від 31.01.2019 року Виноградівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (вул. Миру, буд. 43,м. Виноградів, Закарпатська область,90300, код ЄДРПОУ -20449630) "Про відмову в призначенні пенсії по інвалідності" ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ) наступні періоди роботи:

- в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року;

- період роботи в комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) повторно розглянути питання щодо призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ) з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ) періодів роботи:

- в Закарпатському СУ - 121 треста "Центростальконструкція" з 01.12.1987 року по 10.06.1991 року;

- період роботи в комерційно - детективній фірмі "Іскра" з 13.11.1991 року по 23.11.1992 року, а також з врахуванням позиції суду, яка зазначена судом в мотивувальній частині рішення.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м.Ужгород, пл.Народна,4, код ЄДРПОУ- 20453063) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ) понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок), що сплачений згідно квитанції №54 від 26.06.2019 року у відповідності до задоволеної частини позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 16.09.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш