Рішення № 84289833, 17.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9936/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Міністерство внутрішніх справ України звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 17.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн;

- скасувати постанову від 17.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі № 240/5320/18 МВС України 01.07.2019 затверджено висновок за результатами розгляду документів ОСОБА_1 Однак, 26.07.2019 на адресу позивача було надіслано постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору у ВП № 59564930. Позивач вважає такі дії державного виконавця протиправними та такими, що суперечать нормам Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 30.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 17 вересня 2019 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно (а.с.25).

Представник відповідача подав заяву з проханням справу розглядати в порядку письмового провадження (а.с.37).

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву від 12.09.2019, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.27-30).

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 240/5320/18 від 26.12.2018 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с.32-36).

На виконання даного рішення суду Міністерством внутрішніх справ України 01.07.2019 за результатами розгляду матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги винесено Висновок (а.с.14-15).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Геннадія Івановича від 17.07.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 59564930 (а.с.13).

Вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження супровідним листом від 18.07.2019 (а.с.12).

Також 17.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 16692,00 грн за виконавчим листом №240/5320/18 від 16.04.2019, про що листом від 18.07.2019 повідомлено МВС України (а.с.16, зворот.)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" 02.06.2016 № 1404-VIII, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 1404-VIII) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч.9 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Приписами п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Підпункт 3.7.4. пункту 3.7 Інструкції № 512/5 визначає, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Зі змісту долучених до матеріалів справи доказів встановлено, що позивачем в добровільному порядку виконано зобов`язальну частину рішення суду.

Так, Висновком від 01.07.2019 повторно розглянуто матеріали. Прийнято рішення: копію висновку МВС, складеного на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду м.Києва від 26.12.2018 в адміністративній справі № 240/5320/18, та надіслані УПО в Житомирській області матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надіслати до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вчинення дій із вирішення питання, за умови наявності передбачених законодавством підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги; копію висновку МВС, складеного на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду м.Києва від 26.12.2018 в адміністративній справі № 240/5320/18, надіслати до УПО в Житомирській області (а.с.14-15).

17.07.2019 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у ВП № 59564930 (а.с.12,16).

На підтвердження факту отримання повідомлення про виконання рішення суду після винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 17.07.2019 відповідачем до матеріалів справи надано заяву Міністерства внутрішніх справ України про закінчення виконавчого провадження від 01.08.2019 №12/6-3645 (а.с.45-46). Додатком до заяви долучено копію Висновку стосовно розгляду документів ОСОБА_1 від 01.07.2019 (а.с.47-48).

Вказана заява направлялась Міністерством внутрішніх справ України рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що свідчить копія конверту з трек-номером 0102120112527 (а.с.49).

Зі змісту витягу відстеження відправлення за № 0102120112527 Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримав заяву про закінчення виконавчого провадження 02.08.2019 (а.с.63).

З огляду на викладене, відповідач дізнався про фактичне виконання рішення суду Міністерством внутрішніх справ України після винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Суд наголошує, інших доказів отримання інформації Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання рішення суду Міністерством внутрішніх справ України до матеріалів справи не надано.

Незважаючи на обов`язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов`язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Таким чином, позивачем жодних доказів на спростування правомірності дій державного виконавця під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору суду не надано.

З огляду на наведене, посилання позивача на те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження", є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 812/1413/17, від 16.05.2019 у справі № 296/2223/17, від 08.08.2019 у справі № 712/1684/17.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, а відповідачем спростовано наявність протиправного характеру в діях, щодо стягнення виконавчого збору у сумі 16692,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України слід відмовити.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця,10, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ 00032684) відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п.п.15.5 п.15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва