Рішення № 84289731, 17.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/8295/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву про відшкодування судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200146/2 від 13.05.2019 та картку відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2019/00136.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправнив та скасовано рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200146/2 від 13.05.2019 та картку відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2019/00136.

На офіційну електронну адресу суду 06 вересня 2019 року від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат позивача (а.с.194). Аналогічна заява надійшла через відділ документального забезпечення суду 10 вересня 2019 року (а.с.201-206).

Розгляд вказаної заяви призначено на 17 вересня 2019 о 10:30.

Від представника позивача на офіційну електронну адресу суду 17 вересня 2019 року надійшло клопотання про розгляд заяви без участі сторони позивача. У клопотанні також зазначив, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

На адресу суду електронною поштою 17 вересня 2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат. В обґрунтування заперечень зазначив, що заявлені витрати на правничу допомогу є безпідставно збільшені та неспівмірні із понесеними витратами адвоката на надання правничої допомоги. Вказав, що дана справа відноситься до категорії нескладних, а тому вартість однієї години (3 000,00 грн) участі у судовому засіданні представника є досить високою для такої категорії справ.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши заяву про відшкодування судових витрат та матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАС України).

Суд зазначає, що представником позивача в судовому засіданні 02 вересня 2019 року подано заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами після ухвалення рішення (а.с.178).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон України №5076-VI).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України №5076-VI видами адвокатської діяльності є зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Частиною 1 статті 26 Закону України №5076-VI передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Закону України №5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надані суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 16 травня 2019 року (а.с. 53-54));

- додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16 травня 2019 року (а.с.55);

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №000958 та копія посвідчення адвоката №000958 (а.с. 56);

- квитанції до прибуткового касового ордера №32 від 29.05.2019 на 2 000,00 грн (а.с. 58), №42 від 02.09.2019 на суму 7 500,00 грн (а.с. 200, 204) на підтвердження оплати за надану правничу допомогу;

- копія додатка №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.05.2019 (а.с.202);

- копія акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 02.09.2019, в якому визначено, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 16.05.2019 адвокатом Бугайовим Д.М. надано клієнту наступні послуги: підготовка позовної заяви, витрачено 2 години, загальна вартість послуги 2 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив, витрачено 3 години, загальна вартість послуги 3 000,00 грн; участь у судовому засіданні від 15.07.2019, витрачено часу 20 хвилин, загальна вартість послуги 1 000,00 грн; участь у судовому засіданні від 30.07.2019, витрачено часу 30 хвилин, загальна вартість послуги 1 500,00 грн; участь у судовому засіданні від 02.09.2019, витрачено часу 40 хвилин, загальна вартість послуги 2 000,00 грн. Загальна вартість усіх наданих послуг складає 9 500,00 грн (дев`ять тисяч п`ятсот) (а.с. 203).

Суд звертає увагу, що положення договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.05.2019 мають загальний характер та стосуються правничого супроводу діяльності позивача у різних аспектах, а не тільки у судових провадженнях.

Отже, обґрунтовуючи понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу за даним Договором, позивач має довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами (або витратами, які можуть бути понесені у майбутньому) та послугами, наданими в межах розгляду даної конкретної справи.

З аналізу положень статті 134 КАС України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду.

Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Дані судові справи не вирізняються особливою складністю формування правової позиції та доказової бази, доведенням неправомірності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень тощо.

Зі змісту акта приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги встановлено, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є співмірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

У додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.05.2019 (а.с. 55), доданому до матеріалів позовної заяви під час звернення до суду з даним позовом, представник позивача зазначає вартість послуги підготовка позовної заяви вартість 2 000,00 грн, участь у судовому засіданні вартість за 1 участь 2 500,00 грн, однак у додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.05.2019 (а.с. 202), доданому до заяви від 06.09.2019 на обґрунтування відшкодування витрат на професійну правову (правничу) допомогу зазначає "про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів ......." 1 000,00 грн за 1 годину, участь в судовому засіданні за 1 годину 3 000,00 грн.

Тобто, у додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.05.2019 наданого до позовної заяви та додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.05.2019 наданому до заяви від 06 вересня 2019 року значно відрізняються вартість надання послуг представником.

Що стосується витрат на представництво інтересів позивача у судових засіданнях, то судом було досліджено протоколи судових засідань та з`ясовано, що тривалість судового засідання 15.07.2019 склала 5 хв., тривалість судового засідання 30.07.2019 у справі склала 10 хв., тривалість судового засідання 02.09.2019 у справі склала 50 хв. (разом 1 год. 5хв.), що не відповідає заявленим до стягнення витрат на послуги адвоката про участь у судових засіданнях тривалістю 1 год 30 хв (разом) - вартістю 3 0000,00 грн за одну годину роботи представника.

Для визначення співмірності та розумності розміру наданих послуг, суд враховує порядок визначення розміру оплати послуг адвоката, який визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 465 "Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу".

Враховуючи складність даної справи та час, який було витрачено представником позивача на участь у судових засіданнях, суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу в цій частині та співмірною вважає суму 500,00 грн за одну годину участі у судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене заява представника позивача підлягає задоволенню лише у частині стягнення витрат на участь у судових засіданнях у розмірі 541,45 грн (з розрахунку 500,00 грн (вартість однієї години участі адвоката у судовому засіданні) х на 1 годину 5 хвилин (фактичний час, витрачений адвокатом на участь у судових засіданнях у справі).

Крім того, суд зазначає, що сума витрат заявлених за підготовку та подання до суду відповіді на відзив в розмірі 3 000,00 грн. є неспівмірними із складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим на надання послуг, обсягом наданих послуг.

При цьому, слід зазначити, що з наданого до суду акту від 02 вересня 2019 року за договором від 16 травня 2019 року написання позовної заяви визначено - 2 000,00 грн за 2 години, а написання відповіді на відзив - 3 000,00 грн за 3 години, отже такі витрати суд вважає завищеними. Таким чином співмірними вказаним витратам суд вважає по 500,00 грн.

Отже, розумний та справедливий розмір винагороди за надання правових послуг у цій справі, з урахуванням вищевказаного складає 3041,45 грн, яка складається з:

- підготовка позовної заяви, витрачено 2 години, вартість 1 години 500,00 грн, загальна вартість послуги складає 1000,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив, витрачено 3 години, вартість 1 години 500,00 грн, загальна вартість послуги 1500,00 грн;

- участь у судових засіданнях (15.07.2019, 30.07.2019, 02.09.2019) тривалістю 1 година 5 хвилин, вартість 1 години 500,00 грн, загальна вартість 541,45 грн.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/WestAllianceLimited" проти України», Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правову (правничу) допомогу та часткове задоволення заяви (клопотання) про вирішення питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.252 КАС України) щодо розподілу судових витрат у розмірі 3041,45 грн за рахунок суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Крім того, за правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 2 538,06 грн судового збору про що свідчать квитанція №0.0.1367968593.1 від 29.05.2019 на суму 1 536,80 грн та квитанція №0.0.1378652416.1 від 12.06.2019 на суму 1 001,26 грн (а.с.4, 5).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню повністю, а тому всі судові витрати в сумі 2 538,06 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В свою чергу, що стосується відшкодування витрат зі сплати комісії банку, то вказані витрати не відносяться до видів судових витрат передбачених ст. 132 КАС України, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 143, 229, 248, 250, 252, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Заяву представника позивача про відшкодування судових витрат в адміністративній справі №240/8295/19 - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 39421140) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 3041 (три тисячі сорок одна ) грн 45 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 538 (дві тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 06 коп.

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 17 вересня 2019 року

Суддя Л.А.Шуляк