Рішення № 84289419, 10.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2019 р. Справа № 120/2177/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

представника позивача: Касинюка Ю.І. ,

представника відповідача: Карташова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, у якому просив:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області № Ф-633-17 від 08.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 15 819, 54 грн.

стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що у травні 2019 року від роботодавця СПД ОСОБА_3 йому стало відомо про надходження постанови старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниці про примусове виконання вимоги № Ф-6333-17 та стягнення з нього 17 571,49 грн., з яких 15 819,54 грн. становить борг; за якою стягувачем є Головне управління Державної Фіскальної Служби у Вінницькій області. 10.06.2019 року він звернувся до відповідача з заявою про надання йому копії податкової вимоги № Ф-6333-17 від 08.11.2019 року та копії поштового повідомлення про вручення йому цієї вимоги. 25.06.2019 року він отримав через працівника відповідача копію корінця вимоги № Ф-6333-17 від 08.11.2019 року. Також, позивач наголошує на тому, що підприємницькою діяльністю не займається, оскільки припинив її у встановленому законом порядку з 2000 року, подавши відповідні документи відповідно до норм чинного законодавства діючого на той час. До того ж позивач офіційно працює та є найманим працівником, за якого роботодавець в повному обсязі сплачує єдиний внесок.

Позивач вважає дану вимогу протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

11.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 31.07.2019 року в порядку ст. 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

07.08.2019 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до реєстраційних даних ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 19.11.1998 року номер державної реєстрації 001066. У реєстрі страхувальників зареєстрований 28.08.2000 року реєстраційний номер 0232030800/02324. Також, відповідач зазначив, що позивач з моменту реєстрації перебуває на загальній системі оподаткування, а тому на нього розповсюджується Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VI) і починаючи з 01.01.2017 він зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, незалежно від того, чи здійснює підприємницьку діяльністю та чи отримує від такої діяльності дохід.

Згідно даних інтегрованої картки платника НОМЕР_1 до ФОП ОСОБА_2 нараховано єдиного соціального внеску: 8448 грн. - 2017 рік, термін сплати 09.02.2018 року, за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн. термін сплати 19.04.2018 року, за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн. термін сплати 19.07.2018 року, за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн. термін сплати 19.10.2018 року, 4 квартал - 2457,18 грн. термін сплати 21.01.2019 року, за 1 квартал 2019 року - 2754,1 грн. термін сплати 19.04.2018 року, за 2 квартал 2019 року - 2754,18 грн. термін сплати 19.07.2019 року.

Таким чином станом на 31.07.2019 року борг по інтегрованій картці платника 71040000 становить 23 785,08 грн. Вимога про сплату боргу (недоїмки ) № 6333-17 від 08.11.2018 року на суму 15819,54 грн. направлялась 12.11.2018 року на адресу, згідно реєстраційних даних державного реєстратора на дату направлення вимоги, а саме АДРЕСА_1 . Вимога № 6333-17 від 08.11.2018 року повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

31.07.2019 року у судове засідання з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином. Розгляд справи відкладено на 09.09.2019 року.

Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 127в-к від 01.08.2019 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 12.08.2019 року по 03.09.2019 року.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року клопотання Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про заміну відповідача його правонаступником задоволено. Замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

10.09.2019 року у судове засідання сторони з`явилися.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Також представник відповідача пояснив, що оскаржувана вимога про сплату боргу № Ф-6333-17 від 08.11.2018 року в податковому органі відсутня, а тому до суду надано лише корінець оскаржуваної вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

19.11.1998 року ОСОБА_2 , згідно наданих відповідачем відомостей, був зареєстрований реєстраційною палатою Вінницької міської ради як фізична особа-підприємець, номер державної реєстрації 001066, взятий на облік у Вінницькій ДПІ м. Вінниця за №279/7183 від 26.08.1999 року.

Головним управлінням Державної Фіскальної Служби у Вінницькій області було прийнято (сформовано) вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6334-17 від 08.11.2018 року на суму 15819,54 грн.

12.11.2018 року вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області було надіслано рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача, а саме АДРЕСА_1 , однак таке повернулося на адресу відповідача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 16).

У травні 2019 року від роботодавця СПД ОСОБА_3 позивачу стало відомо про надходження постанови старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниці про примусове виконання вимоги № Ф-6333-17 та стягнення з нього 17 571,49 грн., з яких 15 819,54 грн. становить борг; за якою стягувачем є Головне управління Державної Фіскальної Служби у Вінницькій області. 10.06.2019 року він звернувся до відповідача з заявою про надання йому копії податкової вимоги № Ф-6333-17 від 08.11.2019 року та копії поштового повідомлення про вручення йому цієї вимоги. 25.06.2019 року він отримав через працівника відповідача копію корінця вимоги № Ф-6333-17 від 08.11.2019 року, оскільки оригінал вимоги відсутній.

Позивач вважає дану вимогу протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

До 01.01.2004 загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України визначалися Законом України від 7 лютого 1991 року № 698-XII «Про підприємництво» (далі - Закон № 698-XII).

Вказаний Закон втратив чинність з 1 січня 2004 року на підставі пункту 2 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, прийнятого Законом України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

Оскільки позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності у 1998 році, суд вважає необхідним вдатися до оцінки окремих положень Закону № 698-XII.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 698-XII підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Суб`єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути, зокрема, громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (абзац другий статті 2 Закону № 698-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 698-XII державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом. Відомості про зареєстровані суб`єкти підприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності.

Частинами третьою, восьмою статті 8 Закону № 698-XII було передбачено, що громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п`яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов`язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів.

У п`ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 18 ст. 8 Закону № 698-XII скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб`єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб`єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Згідно з ч. 20 ст. 8 Закону № 698-XII орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Водночас в силу вимог ст. 11 Закону № 698-XII діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Отже, змістовний аналіз вказаних положень Закону України «Про підприємництво» вказує на те, що громадяни, які виявили бажання здійснювати підприємницьку діяльність та пройшли процедуру державної реєстрації набували статусу суб`єктів підприємницької діяльності (підприємців) з отриманням відповідного свідоцтва про державну реєстрацію. Водночас закон передбачав можливість скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, зокрема за особистою заявою громадянина, а також припинення підприємцем своєї діяльності з власної ініціативи. У першому випадку про факт скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності обов`язково повідомлялись відповідні органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно наданої суду довідки архівного відділу Вінницької міської ради № С-24-61183/24-30 від 15.07.2019 року вбачається, що згідно даних первинних документів з кадрових питань фонду Реєстраційної палати Вінницької міської ради, у журналі обліку реєстраційних справ суб`єктів підприємницької діяльності фізичних осіб, є запис про те, що ОСОБА_2 було зареєстровано як фізичну особу - підприємця з 17.11.1998 року (реєстраційний номер справи № 24901446 Ф0010666); у журналі обліку реєстраційних справ скасованих суб`єктів підприємницької діяльності фізичних осіб, ОСОБА_2 (реєстраційний номер суб`єкта в реєстрі суб`єктів підприємницької діяльності № 666 від 11.11.1998 року) було знято з обліку з 17.08.1999 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит від 06.06.2019 року за № 24555074 станом на 06.06.2019 року записів щодо ОСОБА_2 не знайдено.

Інших доказів на підтвердження того, що позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець за періоди нарахованої суми боргу з 2017 - 2019 року відповідачем до суду не надано.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, наданих Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, позивач за період з І кварталу 2017 року по ІV квартал 2018 року, тобто за період коли нараховувався єдиний соціальний внесок, отримував дохід у виді заробітної плати.

Судом встановлено, що в цей період позивач працює за трудовим договором з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 , а тому єдиний соціальний внесок сплачує роботодавець.

Крім того, 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI (тут і надалі - в редакції станом на 01.01.2011) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу вимог ст. 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої

статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом

внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється

Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток);

3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

В подальшому Законом України від 28.12.2014 № 77-VIII внесено зміни до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI та визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Крім того, Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону № 2464-VI, що набрали чинності з 01.01.2017 року.

Серед іншого, пункт 2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI викладено у новій редакції та передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Відтак, з огляду на зміни, що відбулися у Законі № 2464-VI починаючи з 01.01.2017, відповідач здійснив нарахування позивачу, як фізичній особі-підприємцю, сум мінімального страхового внеску за період з 01.01.2017 по 31.10.2018 та надіслав позивачу оскаржувану вимогу від 08.11.2018 № Ф-6333-17 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 15819,54 грн.

Проте суд з такими діями контролюючого органу не погоджується та зазначає, що Закон № 2464-VI, як на дату набрання ним чинності 01.01.2011, так і протягом спірного періоду до платників єдиного внеску відносив фізичних осіб-підприємців.

Але, як вже зазначалось, позивач такого статусу не набув, оскільки припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується наданою архівною довідкою, а тому не може визнаватися платником єдиного внеску відповідно до Закону № 2464-VI.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-IV від 15.05.2003 року та не спростовано інформації щодо припинення його діяльності в 1999 році згідно наданої архівної довідки.

З матеріалів справи вбачається, що зарахування позивача до переліку таких платників відповідач здійснив тільки починаючи з 2017 року у зв`язку із змінами до Закону № 2464-VI, що встановлювали обов`язок фізичних осіб-підприємців зі сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі незалежно від фактичного здійснення підприємницької діяльності та отримання доходу.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позивачу без законних підстав здійснено нарахування єдиного соціального внеску як фізичній особі-підприємцю за період з 01.01.2017 по 31.10.2018, а оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 15 819,54 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768,40 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області № Ф-633-17 від 08.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 15 819, 54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 16.09.2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області ( код ЄДРПОУ 43142454, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна