Рішення № 84288847, 12.09.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4323/19

Провадження № 2/202/1874/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря -Нечепуренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 , відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 березня 2014 року у розмірі 27 367,11 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. 26 березня 2014 року між сторонами у справі було укладено договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6706 грн. 31 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Всупереч чинному законодавству та умовам договору, ОСОБА_1 належним чином покладені на неї обов`язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість. Станом на 13 червня 2019 року за відповідачем по укладеному з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договору № б/н від 26 березня 2014 року наявна заборгованість на загальну суму 27 367,11 грн., яка складається з наступного: 6373,07 грн. - заборгованість за кредитом; 6061,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 13 993,20 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 939,41 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. До теперішнього часу сума боргу за договором № б/н від 26 березня 2014 року відповідачем не погашена. Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно Статуту від 11.06.2018 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року, найменування банку змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року, справу передано судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 12 липня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість в позовній заяві зазначив про можливість розгляду справи у його відсутність та ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, причини неявки суду не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не надала, у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 березня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом шляхом підписання Генеральної угоди.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку складає між нею та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача.

Відповідно до п. 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Згідно п. 2.1.1.1, п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, відповідач дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і відповідач дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6 умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Як зазначає у своїй позовній заяві позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № б/н від 26 березня 2014 року заборгованість за ним станом на 13 червня 2019 року склала 27 367,11 грн., яка складається з наступного: 6373,07 грн. - заборгованість за кредитом; 6061,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 13 993,20 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 939,41 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконала умови договору, чим порушила право позивача на кошти за кредитним договором та вважає, що виниклі спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту.

У той саме час, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Тобто, умовами договору передбачено подвійне стягнення за одне і теж порушення умов договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Таким чином, суд вважає за можливе відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у стягненні штрафу з відповідача.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Враховуючи, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо розмежувати суму нарахованої комісії та пені, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені та комісії у розмірі 13 993,20 грн.

Виходячи із вищевикладеного, та враховуючи, що відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору, допустила прострочення платежів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості, яка станом на 13 червня 2019 року склала 12 434,50 грн., яка складається з наступного: 6373,07 грн. - заборгованість за кредитом; 6061,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 872,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 533, 611, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 березня 2014 року, яка станом на 13 червня 2019 року склала 12 434,50 грн., яка складається з наступного: 6373,07 грн. - заборгованість за кредитом; 6061,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати в розмірі 872,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.П. Слюсар