Рішення № 84288286, 20.08.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2788/19

Провадження № 2/210/1564/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" серпня 2019 р. м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Кредитна спілка «Самара», в особі голови правління Гягґєва А.О., 22 травня 2019 року звернулось до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на свою користь заборгованості за кредитним договором № 70/18 від 06 лютого 2018 року, станом на 05 лютого 2019 року, в загальному розмірі 8744,57 грн. (вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні п`ятдесят сім копійок), яка складається з: залишок по кредиту - 4348,49 грн., проценти нараховані за користування - 4396,08 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 гривні.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 06.02.2018 року між Кредитною спілкою «Самара» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 70/18. Згідно умов кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у сумі 7000,00 грн., строком на 12 місяців, починаючи з 06 лютого 2018 року по 05 лютого 2019 року, а Відповідач ОСОБА_1 , зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Кредит був отриманий відповідачем, 06 лютого 2018 року, що підтверджується Видатковим касовим ордером № 8 від 06 лютого 2018 року на суму 7 000 грн. Відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання по Кредитному договору у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та проси його задовольнити.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2019 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін по справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим конвертом разом з рекомендованими повідомленнями повернутим до суду без вручення, про причини поважності неявки суд не сповістив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною 3 та частиною 4 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов Кредитної спілки «Самара» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 лютого 2018 року між кредитною спілкою «Самара» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 70/18 про надання позики, за умовами якого кредитна спілка зобов`язалася надати позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. на строк до 05 лютого 2019 року, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти. (а.с.5-7)

Згідно із п. 4.3 нарахування процентів за договором здійснюється за строк користування кредитом 1 рік та нараховується на залишок заборгованості за кредитом у день сплати процентів кредитодавцю із розрахунку 42,41 процентів річних від суми кредиту.

Сторони дійшли згоди, що при порушенні позичальником строків сплати кредиту, вказаних в п. 4.5 цього договору більше ніж на 15 календарних днів, з 16-го дня кредитодавець нараховує процент (плату) за користування кредитом із рахунку 0,4% на день від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості за кредитом до повного її погашення (п. 4.5 договору).

Кредитна спілка «Самара» свої зобов`язання за кредитним договором виконала у повному обсязі та надала відповідачу кредитні кошти у розмірі 7000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 06.02.2018 року (а.с.8)

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого до суду розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 05 лютого 2019 року, заборгованість відповідача в загальному розмірі становить 8744,57 грн. (вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні п`ятдесят сім копійок), яка складається з: залишок по кредиту - 4348,49 грн., проценти нараховані за користування - 4396,08 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.

Не виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобов`язань відповідача позивачем була надана боргова розписка.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 отримав від Кредитної спілки «Самара», за договором № 70/18, грошові кошти в загальній сумі 7000 гривень, строком до 05.02.2019 року, які в обумовлений термін, не повернув, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором позики в сумі 8744 гривень 57 копійок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі 1921 гривня 00 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь кредитної спілки «Самара», місце знаходження: 49000, місто Дніпро, вулиця Воскресенська, будинок 17а; код ЄДРПОУ: 35934134 заборгованість за Кредитним договором № 70/18 від 06.02.2018 року, в загальній сумі 8744,57 грн. (вісім тисяч сімсот сорок чотири гривні п`ятдесят сім копійок), з яких: 4348,49 грн. (чотири тисяч триста сорок вісім гривень сорок дев`ять копійок) - залишок по кредиту та 4396,08 грн. (чотири тисячі триста дев`яносто шість гривень вісім копійок) - проценти, нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь кредитної спілки «Самара», місце знаходження: 49000, місто Дніпро, вулиця Воскресенська, будинок 17а; код ЄДРПОУ: 35934134 витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисячі дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ступак