Рішення № 84287693, 11.09.2019, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/72/18

2/171/24/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2019 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Семенової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ровної Н.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Кононенко О.В. ,

представника відповідача Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області - Ізотової Т.А.,

представника відповідача Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області - Веселовської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 представник позивача Кононенко О.В. до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями органів досудового слідства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровської області заподіяну їй моральну шкоду незаконними діями органів досудового слідства в сумі 131 429,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є потерпілою по кримінальному провадженню, яке знаходиться в Апостолівському відділу поліції Нікопольського ВП в Дніпропетровській області. Зазначені відомості внесені до ЄРДР 20 серпня 2016 року за №12016040410001000 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що виразилося у скоєнні крадіжки золотих ювелірних виробів з її особистої оселі на загальну суму 131 429,00 гривень. Вона як потерпіла мала обґрунтовану підозру щодо скоєння крадіжки з її оселі та повідомила про це працівників поліції. Але працівники поліції замість того щоб розкрити даний злочин, навпаки нацькували підозрюваного громадянина на неї, та 29.09.2017 року він накинувся на неї погрожуючи вбивством. Досудове слідство триває, слідчі дії не виконуються, у зв`язку з чим вона звернулась до слідчого судді зі скаргою, яка не була задоволена. Вона надала докази про підтвердження наявності на момент крадіжки працівникам поліції, але жодної реакції про проведенню розшуку її речей через ломбарди, місця скупки коштовностей, наркопритонів працівники поліції не проводили. 17 листопада 2017 року вона звернулась із скаргою до Прокуратури Дніпропетровської області щодо бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні. Прокуратурою області був встановлений факт бездіяльності слідчого. Але, слідчий СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області відчуваючи безкарність фактично не провів жодної слідчої дії за своєю ініціативою, що свідчить про його упередженість, носить замовний характер та є зацікавленим. Така протиправна поведінка відповідачів спричинила тяжкі душевні страждання, завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні її гідності, стресі, страху. Все це забирало її сили, нерви та здоров`я.

В судовому засіданні позивач свою позовні вимоги підтримала, пояснила, що злочин на теперішній час не розкритий, просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, зазначив про не виконання органом досудового розслідування ряду процесуальних дій.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість з урахуванням того, ОСОБА_1 не надала до суду жодного доказу моральних страждань, яких вона зазнала у зв`язку начебто незаконними діями органів досудового розслідування в сумі 131 429,00грн. Зокрема, у позові не зазначено співвідношення розміру моральної шкоди позивача залежно від характеру та обсягу його душевних страждань, характеру немайнових витрат, можливості їх відновлення, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження його престижу, ділової репутації, часу та зусиль, які необхідні для відновлення попереднього стану. ОСОБА_1 не надала жодних доказів, які б вказували що дії працівників ГУНП визнані неправомірними та між ними і начебто завданою моральною шкодою є безпосередній причинний зв`язок та встановлена згідно вимог чинного законодавства вина будь-якої посадової особи ГУНП. Таким чином, вважає доводи позивача непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та відповідними обставинами у даній справі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судовому засіданні позов не визнав, до суду надав заперечення, які підтримав в повному обсязі, та зазначив, що Головне управління не уособлює собою державу України, а його рахунки не уособлюють собою Державний бюджет. Завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної власті або органами місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення діяльності юридичної особи, а за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України в порядку, встановленому чинним законодавством. Законом встановлюється вичерпний перелік випадків, умов та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а також визначає органи на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов`язані з цим обов`язок зазначених органів. Також зауважив на те, що в матеріалах справи відсутній будь-які докази які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків та інше передбачене діючим законодавством.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідачів, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Апостолівським ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 20.08.2016 року внесено відомості до ЄРДР за №12016040410001000 за ч.3 ст.185 КК України за заявою ОСОБА_1. Органом досудового розслідування проведено ряд слідчих дій. Так, 11.12.2017 року за клопотанням адвоката Кононенко О.В. про отримання тимчасового доступу до інформації про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунаційних послуг 20.08.2016 року в період часу з 10 години 30 хвилин по 14 годину 20 хвилин, розглянуто та задоволено. Згідно довідки Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 18.01.2019 року по кримінальному провадженню № 12016040410001000, зареєстрованому 20.08.2016 року в ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України проведено досудове розслідування та виконано слідчі дії, а саме: проведено огляд домоволодіння в ході проведення якого виявлено та вилучено 1 слід рукавички та 1 слід пальця руки; надано доручення оперативному підрозділу ВП з метою встановлення особи (осіб), яки вчинила злочин, встановлення місця знаходження викраденого майна, встановлення свідків та очевидців вказаного злочину; допитано потерпілих; призначено судово-трасологічну експертизу; призначено судово-дактилоскопічну експертизу. Станом на теперішній час досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016040410001000 триває.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 57, 58 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з частиною 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1167, 1173, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача.

Як на підстави позову позивач посилається на бездіяльність слідчого при проведенні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, безпідставне затягування строків досудового розслідування, не виконання вказівок наданих слідчому.

Суд приходить до висновку, що позивач не надала доказів того, що їй завдано моральної шкоди працівниками поліції, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки слідчого під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які б знаходилася у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності зі статтею 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.

Між тим, аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог. Оскільки позивач зазначає вартість вкрадених ювелірних виробів як суму моральної шкоди в розмірі 131 429,00 гривень.

При таких обставинах суд вважає можливим позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями органів досудового слідства відмовити, оскільки позовна заява про стягнення моральної шкоди в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, судові витрати віднести за рахунок держави, оскільки позивач при подачі позову був звільнений від цих витрат, а вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 23, 15, 16, 1167 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 81, 209, 212-215, 218, 265-268,273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 представник позивача Кононенко О.В. до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями органів досудового слідства, у розмірі 131 429,00 грн. - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 16.09.2019 р.

Суддя: Семенова Н. М.