Ухвала суду № 84286672, 18.07.2019, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/73/18

(провадження № 1-м/658/1/19)

УХВАЛА

18 липня 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Подіновська Г.В.,

за участю: секретаря Півкач Д.М.,

прокурора Зюзя О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каховка Херсонської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Совєтського районного суду м. Астрахані Російської Федерації від 17.02.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красний Маяк Бериславського району Херсонської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, мешкаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ст. ст. 30 ч. 3 п. «г», 228.1 ч. 4 КК Російської Федерації до 9 років 10 місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

встановив:

Міністерство юстиції України звернулось до суду з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, посилаючись на те, що 21.11.2017 року наказом Міністерства юстиції України №3495/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 , керуючись ст. 606 КПК України, статтею 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 26.09.2018 року за №06-126870/18.

ОСОБА_1 засуджено вироком Совєтського районного суду м. Астрахань Російської Федерації від 17.02.2017 року за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (в тому числі мережі «Інтернет»), у великому розмірі) КК РФ, та призначено покарання до у вигляді 9 років 10 місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Астраханській області», кінець строку відбуття покарання 26 грудня 2025 року.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, заявник просить суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Совєтського районного суду м. Астрахань Російської Федерації від 17.02.2017 року та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Совєтського районного суду м. Астрахань Російської Федерації від 17.02.2017 року, а також визначити початок строку відбування покарання.

В судовому засіданні прокурор клопотання Міністерства юстиції України підтримав та просив його задовольнити.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, в клопотанні зазначено про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до положень ч.1 ст.610 КПК України неявка представника Міністерства юстиції України не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе проводити розгляд клопотання у відсутність заявника виходячи з доводів клопотання та додатків до нього.

Дослідивши матеріали клопотання з додатками, вислухавши пояснення прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов`язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року, які ратифіковані Україною 22.09.1995 року та 26.09.2002 року відповідно.

Згідно із ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином у разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, у разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Крім того, згідно до ст.10 «Конвенції про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983 року, у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вищевказаної конвенції, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;

d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Згідно з ч.3 ст.610 КПК України та ч.4 ст.610 КПК України, під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України

Відповідно до ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно пункту 6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам вказано на особливості призначення покарання за вчинення готування до злочину або вчинення замаху на злочин. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 68 КК України у разі засудження за замах на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Як вбачається, з вироку Совєтського районного суду м. Астрахань Російської Федерації від 17.02.2017 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, тобто дії останнього кваліфіковані судом іноземної держави, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (в тому числі мережі «Інтернет»), у великому розмірі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання та додатків до нього, ОСОБА_1 є громадянином України та відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Каховським РС УДМС України в Херсонській області 11 січня 2014 року, останнім місцем його реєстрації є АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, відповідно до заяви ОСОБА_1 , останній має бажання невідбутий строк покарання відбувати на території України.

Відповідно до законодавства України, відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення передбачена ч.3 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, а саме: «замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (в тому числі мережі «Інтернет»), у великому розмірі».

Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк покарання засудженому ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України повинен становити не більше 2/3 від максимального строку 12 років позбавлення волі, тобто 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Також враховуючи, що покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку, суд не застосовує до ОСОБА_2 , додаткове покарання, у виді конфіскації майна, що передбачене ч.3 ст.307 КК України, як обов`язкове додаткове покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9-10 «Конвенції про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983 року, ст. ст. 606-610 КПК України, ст. ст. 15, 68, 69, 307 КК України,

у х в а л и в:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Совєтського районного суду м. Астрахані Російської Федерації від 17.02.2017 року відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Привести вирок Совєтського районного суду м. Астрахані Російської Федерації від 17.02.2017 року відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого, він був засуджений за ст. ст. 30 ч. 3 п. «г», 228.1 ч. 4 КК Російської Федерації до 9 років 10 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, у відповідність із законодавством України.

Визначити, що відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним вироком Совєтського районного суду м. Астрахані Російської Федерації від 17.02.2017 року, передбачена ст. ст. 15 ч. 3, 307 ч. 3 КК України.

Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі вироку Совєтського районного суду м. Астрахані Російської Федерації від 17.02.2017 року – 8 років позбавлення волі без конфіскації майна, з відбуванням покарання в кримінальній установі закритого типу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 27.02.2016 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Cуддя:Г. В. Подіновська