Рішення № 84285251, 16.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10766/19

Провадження № 2/520/4129/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.,

За участю представника позивача ОСОБА_1

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення,

Встановив:

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 04.06.2019 року відкрите спрощене позовне провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом визнання відповідача такою особою, що втратила право на користування житлом, з повідомленням сторін про дату, час та місце слухання справи.

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримала і доводила, що її син не проживає в кімнаті АДРЕСА_1 більше двох років, не несе витрат з утримання житлового приміщенні і їй - ОСОБА_2 не відоме фактичне місце мешкання відповідача.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце слухання справи неодноразово сповіщався судом за місцем реєстрації і за останнім відомим місцем проживання, відзив на позов не надав.

За згодою сторони позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Суд вислухав позивача, вивчив матеріали справи і дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що житлова кімната №26 в будинку АДРЕСА_3 , що складає 196\1000 часток кімнат у секції гуртожитку кімнати №№23,24,25,26,27 в будинку АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 21.09.2016 року і зареєстрованого в реєстрі за № 1-1627.

В листопаді 2016 року в установленому законом порядку з дозволу власника житлового приміщення в кімнаті № 26 оформив реєстрацію ОСОБА_4 (після шлюбу у 2017 році - Калашник) - син ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 син в добровільному порядку звільнили житлову кімнату, і не проживає за місцем реєстрації більше року. Позивач також пояснила, що між нею і сином склались дуже непрості стосунки, протягом тривалого часу вони не зустрічаються і не спілкуються, тому їй - позивачу - фактичне місце мешкання відповідача не відоме.

ОСОБА_2 доводить, що відповідач не несе витрат на утримання житлової кімнати, в квартирі речі, належні відповідачу відсутні, що наявність у відповідача реєстрації по належному їй - ОСОБА_2 - житловому приміщенні, порушує право власності на цю кімнату, тому як позивач зобов`язаний сплачувати комунальні послуги за осіб, що мають реєстрацію по кімнаті, оформити реєстрацію інших членів родини без згоди відповідача позивач не має можливості.

На обґрунтування своїх вимог сторона позивача посилається на такі доводи та докази: довідку з місця реєстрації, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір дарування, свідоцтво про народження відповідача, свідоцтво про шлюб сина.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пункті 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2914 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містяться роз`яснення «усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою». У відповідності до п.39. вищеназваної Постанови Пленуму ВССУ « члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК».

З огляду на викладене до даних правовідносин належить застосовувати положення статті 405 ЦК.

Частина 2 ст.405 ЦК України визначає, що «член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом», а ст.391 ЦК України передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сім ' ї.

Суд погоджується з доводами позивача, що наявність у ОСОБА_3 по кімнаті АДРЕСА_1 порушують інтереси власника житлового приміщення, яка самотужки сплачує вартість комунальних послуг по квартирі за усіх осіб, що мають реєстрацію по квартирі, а не за фактично проживаючих в цій квартирі. Крім того, наявність реєстрації у відповідача створює власнику квартири незручності в реалізації права власності на це житло - власник зареєструвати в житловій кімнаті інших осіб має право за письмовою згодою відповідача.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не отримав будь-яких доказів, що спростовують доводи позивачевої сторони.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі в тому числі і судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Така ж норма закріплена і в ч.2 п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи, здійснюється на підставі в тому числі, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в реалізації права власності на житлове приміщення шляхом визнання ОСОБА_3 такою особою, що втратила право користування житловою кімнатою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, наданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.