Ухвала суду № 84284731, 16.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

__________________

Справа № 520/3065/19

Провадження № 2-о/520/335/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про встановлення факту недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2019 року Казенне підприємство «Морська пошуково - рятувальна служба» звернулось до суду з заявою, в якій просило встановити факт неправдивості інформації, що наведена у статтях веб - сайту https://368.media, а саме: «Морские спасатели украли деньги при закупке моторних лодок» (https://368.media/2018/09/25/morskie-spasateli-nkrali-dengi-pri-zakupke-motornyh- lodok/); «Коррупционеры в Морской спасательной службе испугались наказания и заключили новую ОСОБА_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 -novuyu-sdelku/).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2019 року у відкрити провадження у справі було відмовлено, оскільки, на думку судді, юридична особа з заявою у порядку окремого провадження звертатися не може.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Казенне підприємство «Морська пошуково - рятувальна служба» оскаржило її в апеляційному порядку, та просило ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» задоволено. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2019 року скасовано з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Матеріали справи надійшли до Київського районного суду м. Одеси 26 липня 2019 року та згідно протоколу автоматизованого розподілу між суддями передані судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 29 липня 2019 року прийняла справу до свого провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України

Представник заявника Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» - Мухамеджанов Олег Салаватович у судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає заяву підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 25.09.2018 та 23.10.2018 редакцією 368.media були здійснені публікації:

- «Морские спасатели украли деньги при закупке моторных лодок» за посиланням https://368.media/2018/09/25/morskie-spasateli-ukrali-dengi-pri-zakupke- motornyh-lodok

- «Коррупционеры в Морской спасательной службе испугались наказания и заключили новую ОСОБА_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 абзаці 4 публікації «Морские спасатели украли деньги при закупке моторных лодок» зазначено, що: «Кроме того, чиновники спасательной службы вступили в сговор с представителями Одесского офиса ГП «КТ «Регистр судоходства Украины». С целью сокрытия растраты они зарегистрировали купленные лодки RJB 650, 500, как вспомогательные суда к лодкам типа ПРК-01 и ПРК-06, присвоив им названия ПРК-501 и ПРК-502» містить ствердження редакції про злочинну змову керівного складу КП «МПРС» та ДП «КТ «Регістр судноплавства України» з метою приховування злочину (розтрати). Так, заголовок публікації у поєднанні із її текстом призводять до невірного ставлення до діяльності КП «МПРС», дискредитують його посадових осіб як таких, що скоїли корупційні злочини.

26.09.2018 та 01.10.2018 КП «МПРС» зверталось на адресу редакції 368.media із листами щодо спростування недостовірної інформації, що була наведена у публікаціях від 25.09.2018 та 23.10.2018. Редакція 368.media електронною поштою не надала ґрунтовної відповіді, натомість просила уточнити прізвища та посади керівних осіб КП «МПРС», однак не здійснила спростування недостовірної інформації. Цінні листи із письмовими зверненнями КП «МПРС» були повернуті на адресу КП «МПРС» у зв`язку із відсутністю редакції 368.media за поштовою адресою, яка зазначена як контактна на сайті редакції https://368. media.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 № 447-р було створено об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (ОП УМІЦ) з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».

ОП УМІЦ акредитувало та підтвердило компетентність УЦПНА у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору, що підтверджується свідоцтвом про акредитацію департаменту «Центр компетенції» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Відповідно до довідки УЦПНА від 05.11.2018 № 251/2018-Д-ЦК встановити власника веб-сайту https://368. media та реєстранта доменного імені https://368. media є неможливим, оскільки доменне ім`я зареєстровано в публічному домені, не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами, однак позиціонує себе інтернет-видання в якості веб-сайту «Український антикорупційний проект 368.media».

Окрім того, відомості щодо головного редактора на сторінці веб-сайту https://368.media відсутні, публікації від 25.09.2018 та 23.10.2018 щодо КП «МПРС» не підписані автором, а тому він є невідомим.

Зважаючи на викладене, власник веб-сайту https://368. media та реєстрант доменного імені https://368. media, а також головний редактор і автор публікацій до участі у справі в якості заінтересованих осіб не залучались та у судове засідання не викликались.

Відповідно до ст.ст. 28,32 Конституції України кожен має право на повагу до своєї гідності та право спростувати недостовірну інформацію про себе, а також на відшкодування моральної шкоди завданої поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також не спростування цієї інформації. Пунктом 4 статті 277 ЦК встановлено, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Відповідно до ч. 3 ст.277 ЦК недостовірна інформація - це негативна інформація, поширена про особу.

Згідно статті 14 Закону України «Про інформацію» від 21.12.1993року поширення інформації розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації. Одним з основних принципів інформаційних відносин є достовірність та повнота інформації ст.2 ЗУ «Про інформацію».

Постановою пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009року за №1 визначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Проаналізувавши в сукупності всі обставини справи, суд дійшов висновку, що інформація стосовно заявника не відповідає дійсності, не підкріплена жодними доказами чи конкретними фактичними даними, оскільки за відсутності вироків за статтями 191, 364 КК України щодо посадових та керівних осіб КП «МПРС» стверджувальна інформація щодо вже скоєних злочинів посадовими та керівними особами КП «МПРС» є неправдивою, містить відомості про події (розтрату) та явища (корупцію), які не існують та не відповідають дійсності. Окрім того, оскільки факт неправдивості інформації у публікаціях редакції 368.media спростовується відсутністю обвинувальних вироків та повідомлень про підозру посадових та керівних осіб КП «МПРС» - така неправдива інформація не може вважатись оціночним судженням та може бути спростована наявністю/відсутністю факту.

Пунктом 12 Постанови роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Пунктом 13 Постанови роз`яснено, що судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України.

У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, . коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.

З огляду на зазначене суд вважає, що поширена інформація на Інтернет сайті редакції https://368. Media є недостовірною, оскільки вона не відповідає дійсним обставинам, при цьому викладена у стверджувальній формі, а тому заява Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про становлення факту недостовірності інформації підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78,80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 28, 32 Конституції України, ст.277ЦК України;ст.ст. 12, 13, 76, 259, 263-265, 268, 279, 293-294ЦПКУкраїни, -

ВИРІШИВ :

Заяву Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про встановлення факту недостовірної інформації – задовольнити.

Встановити факт неправдивості інформації, що наведена у статтях веб - сайту https://368.media, а саме: «Морские спасатели украли деньги при закупке моторних лодок» ( ІНФОРМАЦІЯ_5 lodok/); «Коррупционеры в Морской спасательной службе испугались наказания и заключили новую ОСОБА_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - ОСОБА_5 -sdelku/

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.