Рішення № 84284305, 12.09.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2019 Справа № 920/326/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя О.Ю. Соп`яненко, суддя Є.А. Жерьобкіна розглянувши матеріали справи № 920/326/19

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча

компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу

"Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна

енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул.

Жилянська, 108, літ. А, код ЄДРПОУ 26251923),

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне

науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд.

58, код ЄДРПОУ 05747991),

про стягнення 2 527 904 грн. 98 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Танчик О. М.

при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» заборгованість в сумі 2 527 904 грн. 98 коп. з яких: 2 001 854 грн. 47 коп. пеня, 526 050 грн. 51 коп. - штраф за неналежне виконання умов договору поставки № 53-129-04-17-01244 від 06.12.2017, а також просить стягнути з відповідача 37918 грн. 58 коп. судового зборку та 2000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/326/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

02.07.2019 ухвалою суду призначено колегіальний розгляд справи № 920/326/19.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено наступний склад колегії: Заєць С.В. - головуючий суддя, судді: Соп`яненко О.Ю., Жерьобкіна Є.А.

01.08.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про зменшення неустойки та відстрочення виконання рішення. Зокрема відповідно до поданої заяви відповідач просиь суд зменшити розмір неустойки до 10% від заявленого позивачем розміру та відстрочити виконання судового рішення до 01.01.2020.

12.09.2019 відповідачем подано до суду заяву, відповідно до якої відповідач зазначає, що визнає позов ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення з відповідача 2527904,98 грн. штрафних санкцій за договором № 53-129-04-17-01244 від 06.12.2017 у повному обсязі. В зв`язку з зазначеним просить суд розподілити судові витрати в порядку, передбаченому ст. 130 Господарського процесуального кодексу України. Також, зазначає, що підтримує у повному обсязі заяву про зменшення неустойки та відстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні 12.09.2019 представник відповідача підтримав подані заяви та просив суд зменшити заявлену до стягнення неустойку на 90 % та відстрочити виконання судового рішення до 01.01.2020.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2019 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 10.09.2019.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з визнанням позову відповідачем, суд за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Сумської області установив:

06.12.2017 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (покупець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 53-129-04-17-01244 (далі - договір).

Відповівдно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських форумань 05.08.2019 Публічне акціонерне товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (код 05747991) перейменовано на Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (код 05747991).

Відповідно до п. 1.1.Договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі виготовити та поставити запасні частини до насосів ГЦН-195М (далі продукція) для централізованого запасу ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строку поставки зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору..

Згідно з пунктом 3.1., загальна вартість договору становить 15024492,00 грн. з ПДВ.

Строки поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем, допускається поставка продукції партіями. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукції, що підтверджує факт відвантаження продукції на умовах EXW Інкотермс 2010, відповідно до пункту 5.2. Договору поставки (пункти 5.1., 5.4. договору).

За приписами пункту 5.11. договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує виконання постачальником свого зобов`язання щодо поставки продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2018, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених договором, до закінчення терміну дії гарантії. (пункт 10.1. договору).

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в процесі виконання укладеного між сторонами договору зі сторони відповідача були порушені строки поставки продукції.

З матеріалів справи вбачається що 27.06.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони передбачили, що постачальник не звільніється від відповідальності за порушення строків постачання за договором: для позицій 1-11, 20-23, 34-38, 40, Специфікації за період з 28.12.2017 до моменту фактичного постачання продукції, для позицій 25, 26, 32, 33, 44 - (2 шт)., 47 Специфікації за період з 30.03.2018 до моменту фактичного постачання продукції.

З метою досудового врегулювання, спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 05.03.2019 № 2593/51 про стягнення неустойки (пені, штрафу) за порушення строків постачання продукції за договором від 06.12.2017 № 53-129-04-17-0244 на загальну суму 2 527904,98 грн.

Проте, відповідачем вчасно товар поставлено не було, грошові кошти в якості штрафних санкцій на рахунок позивача не сплачено.

Оскільки вимоги позивача не виконані, товар вчасно не поставлений та штрафні санкції не оплачені, останній звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач під час судового розгляду справи позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами специфікації №1 до договору поставки № 53-129-04-17-01244 від 06.12.2017 сторонами було погоджено строк виконання продавцем обов`язку з поставки товару, а саме: за позиціями № 1-11, 20-23, 34, 35-38 ,40, 41-43, 45-46 до 28.12.2017, за позиціями 24,44 (2шт.), 26, 25, 32, 33, 44 (2шт.), 47 до 30.03.2018.

Враховуючи умови договору поставки, приймаючи до уваги, що відповідач повинен був поставити товар за позиціями № 1-11, 20-23, 34, 35-38, 40, 41-43, 45-46 до 28.12.2017, за позиціями 24, 44 (2шт.), 26, 25, 32, 33, 44 (2шт.), 47 до 30.03.2018, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором настав.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи не поставку продукції у визначені договором строки, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2001854,47 грн. та штраф на суму 526050,51 грн., нараховані за порушення строків поставки товару.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.2 договору поставки № 53-129-04-17-01244 від 06.12.2017 сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% несвоєчасно поставленої продукції.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків поставки продукції за позиціями № 1-11, 20-23, 34, 35-38, 40, 41-43, 45-46 до 28.12.2017, за позиціями 24, 44 (2 шт.), 26, 25, 32, 33, 44 (2 шт.), 47 до 30.03.2018 на загальну суму 8055717,60 грн. з ПДВ, обумовленого договором поставки № 53-129-04-17-001244 від 06.12.2017, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню в розмірі 2001854,47 грн. та штраф у сумі 526050,51 грн.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими.

Однак, відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій на 90 %. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що позивач нарахував 2527904,98 грн. неустойки за виконане з простроченням, але у повному обсязі, зобов`язання на загальну суму 8055 717,60 грн., тобто співвідношення основного зобов`язання та неустойки складає 31,40 %, що значно перевищує можливий розмір збитків. Окрім цього зазначає, що АТ «Сумське НВО» стабільно отримує значні збитки від господарської діяльності, так за даними Звіту про фінансові результати за 2017 відповідач отримав чистий збиток на суму 1116083000,00 грн., за даними Звіту про фінансові результати за 2018 рік збиток сягав 2 157 985 000, 00 грн. В той час у відповідності до Звіту про фінансові результати ДП «НАЕК «Енергоатом» за 2018 рік, що розміщено на офіційній сторінці в мережі інтернет за адресою: http://www.atom.gov.ua/uploads/others/ea_fin_2018.pdf, - останній за результатами своєї діяльності отримав прибуток в розмірі 4631828000,00, проти 3822353000,00 грн. прибутку, отриманого у 2017 році. Також, позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Стаття 546 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з відповідача на 70 % від заявленої до стягнення суми - до 758371 грн. 50 коп. (600556 грн. 34 коп. пені та 157815 грн. 15 коп. штрафу)

Суд виходить з того, що відповідачем з простроченням але у повному обсязі виконано умови договору. Позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору. Також, суд враховує факт перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2017 рік та за 2018 рік.

Зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) на 70% суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 758371 грн. 50 коп. штрафних санкцій, з яких 600556 грн. 34 коп. пені та 157815 грн. 15 коп. штрафу.

З урахуванням п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Окрім цього, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання судового рішення до 01.01.2020.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 01.01.2020., суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи і визнання позову відповідачем, а також відсутності заперечень з боку позивача щодо заяви про відстрочку виконання рішення, суд вважає, за доцільне задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання рішення та відстрочити виконання рішення суду до 01.01.2020.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суду звертає увагу на те, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 37918 грн. 58 коп.відповідно до платіжного доручення від 27.03.2019 № 709.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 18959 грн. 29 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а залишок судового збору у сумі 18959 грн. 29 коп. покладається на відповідача.

Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 34311206083032, МФО 899998, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ. А, код 26251923) 18959 грн. 29 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 709 від 27.03.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Сумської області

ВИРІШИВ

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код 05747991) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Жилянська, будинок 108, літера А; ідентифікаційний код 26251923) пеню в розмірі 600556 грн. 34 коп., штраф у розмірі 758371 грн. 50 коп., 18959 грн. 29 коп. судового збору.

3. Відстрочити виконання судового рішення до 01.01.2020.

4. Повернути з Державного бюджету України ((рахунок 34311206083032, МФО 899998, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) на користь Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Жилянська, будинок 108, літера А; ідентифікаційний код 26251923) 8959 грн. 29 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 709 від 27.03.2019.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 16.09.2019.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Є.А. Жерьобкіна