Рішення № 84284085, 12.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2019 справа № 914/1507/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна», м. Ходорів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод», м.Буськ

про стягнення 49 837,85 грн заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Піцикевич В.В.- представник.

від відповідача: не з`явився.

На розгляд до господарського суду Львівської області надійшла позовна заява № 132 від 23.07.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» про стягнення заборгованості за Договором поставки в сумі 49 837,82 грн, з яких: 43 971,60 грн основного боргу, 4 920,00 грн пені, 526,98 грн. інфляційні втрати, 419,24 грн 3% річних/

Ухвалою суду від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.09.2019, сторонам у справі встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем (08.08.2019) та відповідачем (08.08.2019), що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2019 розгляд справи відкладено на 12.09.2019 за клопотанням позивача.

В судовому засіданні 12.09.2019 представником позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме: зменшення вимоги в частині основного боргу (зв`язку з сплатою відповідача основної суми боргу 03.09.2019) та збільшення періоду нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Просить поновити строк на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог

В судовому засіданні 12.09.2019 відмовлено позивачу у поновленні пропущеного строку на подання заяви про зменшення позовних вимог, про що постановлено ухвалу суду від 12.09.2019.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позовні матеріали надіслано відповідачу, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України. Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав.

У судовому засіданні 12.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки № 220219/01 від 22.02.2019 року не здійснено оплати отриманого товару, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 43 971,60 грн основного боргу. Крім того, відповідачу нараховано 419,24 грн. 3% річних, 526,98 грн інфляційних втрат та 4 920,00 грн пені. В судовому засіданні 12.09.2019 представник позивача стверджує про погашення основної суми боргу в розмірі 43 971,60 грн. Просить долучити документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, долучених до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Правова позиція відповідач.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

22.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна (надалі по тексту рішення – позивач, згідно з договором – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - Покупець) укладено договір поставки № 220219/01 (надалі – договір), згідно якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та здійснити оплату гофрокартонної продукції ( надалі – товар), на умовах, визначених договором.

Відповідно п. 1.3. договору Постачальник зобов`язується поставити товар окремими партіями, оформленими накладними, а Покупець зобов`язується прийняти та оплати такий товар. Осяг партії визначається у видатковій накладній.

Відповідно п.4.1. договору, викладеного в додатковій угоді № 1 до договору №220219/01, Покупець зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов договору, позивач було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 43 971,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 798 від 14.03.219 року та товарно - транспорною накладною № Р798 від 14.03.2019 року

Позивач надіслав 27.05.2019 відповідачу претензію від 24.05.2019 № 95 про сплату заборгованості за даним договором. Докази надіслання претензії долучено до матеріалів справи. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

Відповідач гарантійним листом від 24.05.2019 гарантував позивачу оплату заборгованості в сумі 43 971,60 грн до 07.06.2019.

Відповідач як зазначено позивачем після відкриття провадження у справі (05.08.2019) сплатив основну заборгованість за договором в сумі 43 971,60 грн. (виписка порахунку позивача за 03.09.2019). Відтак основна сума боргу погашена.

Відповідач покладені на нього зобов`язання щодо оплати отриманого товару за договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 419,24 грн. 3% річних, 526,98 грн інфляційних втрат та 4 920,00 грн пені.

Норми права та висновки суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 ЦК України. Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Частина 1 статті 693 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням наведених обставин, оскільки позивачем поставлено товар, а відповідачем після відкриття провадження 03.09.2019 його оплачено в сумі 43 971,60 грн, що підтверджується матеріалам справи, то провадження у справі в частині стягнення 43 971,60 грн заборгованості за договором потрібно закрити з огляду на відсутність предмету спору.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 10.2 договору за порушенням строків оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 4 920,00 грн пені, 419,24 грн 3% річних та 526,98 грн інфляційних втрат зазначає, що такі здійснено правильно, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 1 921,00 грн на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №б/н від 18.01.2019, ордер на надання правової допомоги серії ЛВ №135485 від 16.07.2019, акт здачі-приймання наданих послуг до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №б/н від 18.01.2019, датований 08.08.2019 на суму 7 900,00 та платіжне доручення № 8324 від 20.08.2019 на суму 7 900,00 грн та акт здачі-приймання наданих послуг до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №б/н від 18.01.2019, датований 06.09.2019 на суму 4 600,00 грн та платіжне доручення № 2378 від 09.09.2019 на суму 4 600,00 грн. Разом витрати на професійну правничу допомогу становлять 12 500,00 грн.

Детально ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенні в сумі до 9 100,00 грн.

Як вбачається з розміру розрахунку правової допомоги, у ньому було закладено суму, підготовки та складання заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 3 400,00 грн.

Однак, дана заява подана з порушення процесуального строку встановленого законом та позивачу відмовлено у поновленні пропущеного строку на подання заяви про зменшення розміру позовних вимог. Відтак у стягненні 3 400,00 грн витрат пов`язаних з наданням правової допомоги суд відмовляє.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, п. 2ч 1 ст. 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод», (80500, Львівська область, Буський район, місто Буськ, вулиця Петрушевича, будинок 28, ідентифікаційний код 00376403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750, Львівська область, Жидачівський район, місто Ходорів, вулиця Стрілецька, будинок11, ідентифікаційний код 30028622) 4 920,00 грн пені, 526,98 грн. інфляційні втрати, 419,24 грн 3% річних та 1 921,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 9 100,00 грн витрат пов`язаних з правовою допомогою адвоката.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 43 971,60 грн провадження у справі закрити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 17.09.2019.

Суддя Коссак С.М.