Рішення № 84283857, 17.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2019Справа № 910/7479/19

За позовомПублічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" доПриватного підприємства "Алмазінструмент" простягнення 57961,99 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Інтеграл-Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Алмазінструмент" заборгованості у розмірі 57961,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору №893 від 17.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, відкрито провадження у справі №910/7479/19; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 01.07.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м.Київ, вул.Червоноармійська, будинок 114, квартира 204.

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Інтеграл - Банк" (банк, позивач) та Приватним підприємством "Алмазінструмент" (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №893 (договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику довгостроковий кредит в сумі 758074,00 грн зі щомісячним погашенням кредиту у відповідності до графіку, наведеного в п.4.1 договору та остаточним строком повернення по 14 грудня 2012 року зі сплатою процентів з розрахунку 21 процентів річних. Позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит відповідно до умов цього договору, сплатити проценти, можливу пеню та інші платежі, які передбачені або випливають з договору (п.1.1), мета кредиту - рефінансування кредитної заборгованості (п.1.2).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору банк зобов`язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 і перерахувати кредитні кошти згідно заявки позичальника протягом 3-х банківських днів з моменту надання такої заявки, щомісячно, в останній робочий день місяця, нараховувати проценти за користування кредитними коштами за період з 01 числа поточного місяця (або з дня надання кредитних коштів) по 30 (31) число поточного місяця (або по дату, що передує даті повернення кредитних коштів згідно з умовами договору) на суму фактичного залишку заборгованості позичальника, проценти за користування кредитом нараховуються до дати повного погашення позичальником всієї суми заборгованості за кредитом.

Згідно з п.4.1 договору позичальник зобов`язується використати кредитні кошти на зазначену у п.1.2 договорі мету, вчасно їх повернути банку і сплатити нараховані проценти та інші виплати відповідно до умов договору.

Графік погашення заборгованості погоджений сторонами у п.4.1.2 цього договору.

Позичальник зобов`язується з 01 по 05 число кожного місяця забезпечити сплату процентів за минулий місяць, нарахованих банком, згідно з п.3.2 договору, на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "Інтеграл - Банк" код банку 320735. Сплата процентів починається з січня місяця 2011 року, а останній платіж має бути здійснений разом з остаточним погашенням кредиту. У випадку неповернення кредиту у строки, передбачені п.1.1 цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до п.3.2 договору, до дати повного погашення заборгованості за кредитом (п.4.2 договору).

Строк дії цього договору встановлюється: початок дії договору - з дня отримання позичальником грошових коштів (кредиту), кінець дії - момент зарахування всієї суми заборгованості, включаючи проценти, неустойку і збитки, на рахунок банку (п.8.9 договору).

На виконання умов кредитного договору №893 від 17.12.2010 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 757482,32 грн, що підтверджується випискою по рахунку Приватного підприємства "Алмазінструмент" за період з дати відкриття та до 05.06.2019.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що позичальник в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань, останній платіж було сплачено Приватним підприємством "Алмазінструмент" 04.06.2015 на суму 699520,33 грн.

Станом на 05.06.2019 у позичальника наявна заборгованість по кредиту у розмірі 57961,99 грн, внаслідок чого Публічне акціонерне товариство "Інтеграл-Банк" звернулося до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору №893 від 17.12.2010 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 757482,32 грн, що підтверджується випискою по рахунку Приватного підприємства "Алмазінструмент" за період з дати відкриття та до 05.06.2019, а відповідач, в свою чергу, в порушення умов укладеного між сторонами правочину допустив прострочення виконання договірних зобов`язань, сплативши останній платіж 04.06.2015 на суму 699520,33 грн, внаслідок чого у Приватного підприємства "Алмазінструмент" утворилась заборгованість зі сплати кредиту на суму 57961,09 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" до Приватного підприємства "Алмазінструмент" про стягнення заборгованості у розмірі 57961,99 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1921,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алмазінструмент" (03150, м.Київ, вул.Червоноармійська, будинок 114, квартира 204, ідентифікаційний код 32304409) на користь Публічного акціонерного товариства "Інтеграл - Банк" (03057, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 52/2, ідентифікаційний код 22932856) заборгованість по кредиту у розмірі 57961 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова