Рішення № 84283784, 13.09.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2019 року м. ТернопільСправа № 920/583/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Беги В. М.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово – промислова компанія" Агроінвест +”, с. Жихове, Середино – Будський район, Сумська область, 41034

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бонзер”, вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, 46010

про стягнення 737 585, 96 грн

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово – промислова компанія "Агроінвест +", с. Жихове, Середино – Будський район, Сумська область, надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бонзер”, м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення 737 585, 96 грн.

Підставою позову визначено неналежне виконання умов Договору поставки запасних частин б/н від 21.12.2018.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору поставки запасних частин б/н від 21.12.2018, рахунку-фактури №БО-0000315 від 21.12.2018 на суму 737 585,96 грн, платіжних доручень №2352 від 26.12.2018 на суму 250 000 грн, №107 від 24.01.2019 на суму 237 585,96 грн, №2366 від 27.12.2018 на суму 250 000 грн, гарантійного листа за вих. №11 від 09.04.2019, розписки заступника директора ТзОВ"Бонзер" – Трофименко С.І., а також інші документи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово – промислова компанія" Агроінвест +" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Бонзер”, про стягнення 737 585, 96 грн, разом із додатками, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 09.07.2019, головуючим суддею для розгляду справи №920/583/19 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.07.2019 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/583/19; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 09:30 год. 14.08.2019 та запропоновано учасникам надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2019 відкладено підготовче засідання на 09:00 год 02.09.2019 та запропоновано учасникам надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №920/583/19 до судового розгляду по суті на 09:30 год. 13.09.2019.

В судове засідання 13.09.2019 повноважний представник позивача не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Поряд із цим, 12.09.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово – промислова компанія Агроінвест +” надійшла заява б/н від 05.09.2019 (вх. №16282), згідно якої останнє просить суд розглядати справу № 920/583/19 без його участі. Окрім того, вказало, що позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 13.09.2019 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, запропонованих судом в ухвалах від 15.07.2019 та від 14.08.2019 документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. ч. 2-3 ст. 120 ГПК України).

Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України інформації, місцезнаходженням юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонзер", є: вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, 46010 (сформовані судом витяги з ЄДРЮО ФОП та ГФ за №1005461991 від 19.06.2019, №1005649023 від 14.08.2019 – в матеріалах справи). Дана адреса відповідача вказана і позивачем у позовній заяві.

Суд вважає за доцільне зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі були надіслані судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України та, відповідно, вказану позивачем у позові.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Станом на день проведення даного судового засідання поштові повідомлення, згідно яких на адресу відповідача надсилались ухвали від 15.07.2019 та від 14.08.2019, повернуто на адресу суду органом поштового зв`язку із відміткою "інші причин,що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (вибули)".

11.09.2019, враховуючи неповернення на адресу господарського суду повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення ухвали від 02.09.2019, судом було здійснено відстеження поштової кореспонденції на сайті Укрпошти "Пошук поштових відправлень" та встановлено, що згідно наявною на вказаному сайті інформацією поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №4602508577253 (ухвала суду від 02.09.2019), направлене судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , вручене представнику товариства за довіреністю 06.09.2019.

Зважаючи на наведене вище, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом барити участь в судовому засіданні не скористався.

Окрім того, за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 вказаного Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі у відповідності до вимог чинного законодавства були внесені судом до Єдиного державного реєстру судових рішень та, відповідно, оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що сторони мали відповідну можливість ознайомитись із усіма процесуальними документами у даній справі.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов`язковою, беручи до уваги, що останні були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається за наявними у ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

17.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонзер" як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Агроінвест+" як Покупцем, з іншої сторони, було укладено Договір поставки запасних частин (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця товар відповідно до виписаних видаткових накладних, а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

П. 1.2 Договору сторони передбачили, що кількість та ціна за одиницю товару зазначається в рахунку-фактурі наданому Постачальником.

Згідно з п. п. 2.1-2.3 Договору Поставка товару здійснюється Постачальником в кількості та якості погоджених сторонами протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного Договору. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання видаткових накладних матеріально-відповідальною особою Покупця та матеріально-відповідальною особою Постачальника, підпис яких свідчить про видачу та одержання товару. Датою прийняття (одержання) товару Покупцем вважається дата підписання матеріально-відповідальною особою Покупця видаткових накладних.

Ціна Договору визначається шляхом складання сум всіх рахунків виписаних Постачальником у відповідності до виписаних видаткових накладних, протягом дії цього Договору. Оплата за договором здійснюється Покупцем в національній валюті – гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника за повною передоплатою відповідно до виписаного рахунку-фактури (п. п. 3.1-3.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання умов даного Договору у відповідності з діючим законодавством України та цим Договором. Зокрема, п. п. 5.3 -5.4 Договору передбачена відповідальність Постачальника за недопоставку товару, поставку товару неналежної якості та прострочення поставки товару у вигляді сплати штрафу та пені.

П. п. 6.1 та 6.4 Договору визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Ст. ст. 662, 663 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України визначено, що в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину сторони погодили, що кількість та ціна за одиницю товару зазначається у рахунку-фактурі наданому Постачальником та передбачили обов`язок Покупця здійснити оплату за Договором в національній валюті на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах повної передоплати відповідно до виписаного рахунку-фактури (п. п. 1.2, 3.2 Договору).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору, відповідно до виставленого Постачальником (відповідачем у справі) рахунку-фактури №БО-0000315 від 21.12.2018 на суму 737 585 грн 96 коп., позивач згідно платіжних доручень №2352 від 26.12.2018, №2366 від 27.12.2018 та №107 від 24.01.2019 перерахував на рахунок ТОВ "Бонзер" грошові кошти в загальній сумі 737 585,96 грн (250 000 грн +250 000 грн +237 585,96 грн).

П. 2.1 Договору сторони встановили обов`язок Постачальника поставити товар протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного Договору.

Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань щодо поставки визначеного у Договорі товару та в обумовлений Договором строк не виконав. Натомість, звернувся до позивача із гарантійним листом за вих. №11 від 09.04.2019, згідно якого зобов`язався здійснити поставку згідно Договору від 21.12.2018 запчастин 12-13 квітня.

Також, матеріали справи містять розписку заступника директора ТОВ "Бонзер" Трофименко С.І., згідно якої останній гарантував директору ТОВ ТПК "Агроінвест+" ОСОБА_1 доставити товар згідно рахунку-фактури №БО-0000315 від 21.12.2018 на суму 737 585,96 грн у строк до 09.05.2019 в повному об`ємі, а в разі не поставки вказаного товару – повернути всю суму згідно вказаного вище рахунку-фактури.

Проте, відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, вказаний у рахунку-фактурі №БО-0000315 від 21.12.2018 товар позивачу ні в обумовлений Договором строк, ні у визначені у вказаних вище гарантійному листі та розписці строки не поставив, як і не повернув сплачену позивачем суму отриманого авансу в розмірі 737 585,96 грн. Наведене і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, зміна умов зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Правовий аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. При цьому, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПКЕ України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Відповідач в судове засіданні не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, доказів належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки позивачу Товару в обумовлений Договором, або визначений у гарантійному листі чи розписці строк не надав, як і не надав доказів добровільного повернення отриманої від позивача суми попередньої оплати вартості товару.

Враховуючи наведені вище обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв`язку із не поставкою відповідачем товару.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Торгово-промислова компанія "Агроінвест+" про стягнення з ТзОВ "Бонзер" передоплати в сумі 737 585 грн 96 коп., на думку суду, є обґрунтованими, правомірними, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 123, ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 11 063 грн 78 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 12-14, 46, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бонзер”, вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код 38838245, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бонзер”, вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код 36744443, 737 585 грн 96 коп. попередньої оплати за Договором купівлі-продажу від 21.12.2018 та 11 063 грн 78 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Повне судове рішення складено 17.09.2019

Суддя І.М. Гирила