Рішення № 84283762, 12.09.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2019 Справа № 920/729/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Олтушевській І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу №920/729/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» (проспект Хіміків, 66, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00306756),

до відповідача: Обласного комунального підприємства Центральна районна аптека №35 Буринського району (вул. Лесі Українки, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 01979428),

про стягнення 6462 грн. 39 коп.,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 6462 грн. 39 коп., з яких: 5 472 грн. 83 коп. основного боргу, 524 грн. 57 коп. пені, 371 грн. 56 коп. – 25% річних, 93 грн. 43 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 0502/1 від 05.02.2019, а також судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не здійснив оплату товару, отриманого відповідно до видаткових накладних: № СРН-00000111 від 05.02.2019 на суму 3 908 грн. 97 коп.; № СРН-00000112 від 05.02.2019 на суму 180 грн. 89 коп.; № СРН-00000113 від 05.02.2019 на суму 592 грн. 83 коп. та №СРН-00000335 від 18.02.2019 на суму 790 грн. 14 коп., чим порушив взяті на себе зобов`язання по договору № 0502/1 від 05.02.2019.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.07.2019 відкрито провадження у справі № 920/729/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу надано термін 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження від 15.07.2019 у справі №920/729/19 надсилались судом на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Лесі Українки, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700, проте повернута на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не існує».

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

05 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»» та ОКП Центральна районна аптека №35 Буринського району укладено Договір №0502/1 (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач на умовах даного Договору зобов`язується поставити продукцію ТМ «Мальва», виробником якої він є, та інші товари (далі - Товар), а відповідач прийняти та здійснити оплату на умовах даного Договору.

Згідно п. 2.2. Договору поставка Товару за даним Договором виконується окремими партіями. Партією Товару вважається його кількість, що вказана в одній видатковій накладній.

Загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару, умови оплати та місце поставки встановлюються сторонами у видаткових накладних (що є специфікаціями в розумінні ст. 266 ГК України), які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.3. Договору).

Зі змісту п. 3.1 Договору вбачається, що оплата товару за Договором здійснюється на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу, термін (строк), на протязі якого поставлений Товар повинен бути оплачений відповідачем, вказується у видатковій накладній. Строк оплати є обов`язковим для відповідача з моменту підписання видаткової накладної.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору відвантажив відповідачу Товар відповідно до видаткових накладних: № СРН-00000111 від 05.02.2019 на суму 3 908 грн. 97 коп.; № СРН-00000112 від 05.02.2019 на суму 180 грн. 89 коп.; № СРН-00000113 від 05.02.2019 на суму 592 грн. 83 коп. та №СРН-00000335 від 18.02.2019 на суму 790 грн. 14 коп., проте відповідач в порушення вимог п. 3.1. Договору зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 04.07.2019 становить 5 472 грн. 83 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, вбачається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що строк оплати Товару по накладних від 05.02.2019: № СРН-00000111; № СРН-00000112; № СРН-00000113 - 25.03.2019; по накладній від 18.02.2019 №СРН-00000335 - 07.04.2019.

Відповідачем товар отримано без заперечень і у встановлений у накладних строк зобов`язання з оплати не виконане.

Враховуючи те, що, сума основного боргу не сплачена, не подано доказів повернення отриманого товару або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5472 грн. 83 коп. основного боргу.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 524 грн. 57 коп. пені, нарахованої за період з 26.03.2019 по 04.07.2019 (по накладних від 05.02.2019: № СРН-00000111; № СРН-00000112; № СРН-00000113) та з 08.04.2019 по 04.07.2019 (по накладній №СРН-00000335 - 07.04.2019), відповідно до вимог п. 6.1. Договору, яким передбачено, що при порушенні терміну оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня ,від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, встановивши факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, перевіривши виконаний позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 524 грн. 57 коп. пені, нарахованої за період з 26.03.2019 по 04.07.2019 (по накладних від 05.02.2019: № СРН-00000111; № СРН-00000112; № СРН-00000113) та з 08.04.2019 по 04.07.2019 (по накладній №СРН-00000335 - 07.04.2019).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 371 грн. 56 коп. – 25% річних, та 93 грн. 43 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 26.03.2019 по 04.07.2019 (по накладних від 05.02.2019: № СРН-00000111; № СРН-00000112; № СРН-00000113) та з 08.04.2019 по 04.07.2019 (по накладній №СРН-00000335 - 07.04.2019) відповідно до 6.6. Договору та передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 6.6. Договору у разі, якщо прострочення відповідачем платежу за отриманий товар триває більше 3 календарних днів ж дня настання терміну платежу, позивач має право крім стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, вимагати, а відповідач зобов`язаний сплатити 25% річних від простроченої суми заборгованості за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Судом перевірено розрахунок розміру 25% річних та інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції розраховані арифметично та логічно вірно, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 371 грн. 56 коп. – 25% річних, та 93 грн. 43 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 26.03.2019 по 04.07.2019 (по накладних від 05.02.2019: № СРН-00000111; № СРН-00000112; № СРН-00000113) та з 08.04.2019 по 04.07.2019 (по накладній №СРН-00000335 - 07.04.2019).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства Центральна районна аптека №35 Буринського району (вул. Лесі Українки, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 01979428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» (проспект Хіміків, 66, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00306756) 5 472 грн. 83 коп. основного боргу, 524 грн. 57 коп. пені, 371 грн. 56 коп. – 25% річних, 93 грн. 43 коп. інфляційних збитків, 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 17.09.2019

Суддя Ю.А. Джепа