Рішення № 84283739, 03.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2019Справа № 910/5105/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київська міська рада

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Литвин П.В. (представник за довіреністю);

від відповідача не з`явились;

від третьої особи-1 Богданець М.А. (представник за довіреністю);

від третьої особи-2 не з`явились.

В судовому засіданні 03.09.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача та третьої особи-1, що повне рішення буде складено 17.09.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

24 квітня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) надійшла позовна заява № 14/4-570 від 13.03.2018 року до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року в сумі 4634,02 грн. з них: пені - 1559,26 грн. (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 26 копійок), 3% річних - 487,04 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 04 копійки) та інфляційних втрат - 2587,72 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 72 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року, зокрема, у визначені договором строки своєчасно не здійснив оплату за переданий позивачем природний газ, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/5105/18 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.05.2018 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

21.05.2018 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що до позовної заяви не додано первинних документів на підтвердження факту розрахунків між сторонами за договором. Крім того, відповідач вказав, що відповідач здійснює оплату за газ за рахунок коштів, що надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання, відповідач не використовує кошти, належними до оплати за постачання природного газу, тому не міг впливати на перерахування коштів позивачу, тому, на думку відповідача, вина відповідача у простроченні зобов`язання за договором відсутня.

21.05.2018 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 18.05.2018 року "Про заміну сторони правонаступником", в якому відповідач просить суд замінити відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" його правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". Розгляд вказаного клопотання відкладався.

В судовому засіданні 24.05.2018 року судом оголошувалася перерва.

12.06.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 року постановлено оголосити в судовому засіданні перерву до 03.07.2018 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київську міську раду та Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

В судовому засіданні 03.07.2018 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 24.07.2018 року судом постановлена протокольна ухвала здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, в судовому засіданні оголошено перерву.

В підготовчих засіданнях 09.08.2018 року, 13.09.2018 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 13.09.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

В підготовчих засіданнях 09.10.2018 року, 16.10.2018 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 23.10.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/5105/18 до судового розгляду по суті на 15.11.2018 року, про що представників сторін було повідомлено під розписку.

23.10.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання б/н від 22.10.2018 року "Про заміну сторони по справі", в якому позивач просить суд поновити строк для подачі клопотання та поновити строк для подачі доказів, копії яких додані до клопотання, залучити до участі у справі правонаступника відповідача та замінити Публічне акціонерне товариство "Київенерго" його правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 року відмовлено в задоволені клопотання б/н від 18.05.2018 року "Про заміну сторони правонаступником" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та клопотання б/н від 22.10.2018 року "Про заміну сторони по справі" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 910/5105/18.

Через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 про відмову в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про залучення до участі у справі правонаступника відповідача та заміну Публічного акціонерного товариства "Київенерго" його правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 року зупинено провадження у справі № 910/5105/18 до повернення матеріалів даної справи до суду першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 року у справі № 910/5105/18 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та змінено назву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на Акціонерне товариство "Київенерго", апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 року у справі № 910/5105/18 - без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 року у справі № 910/5105/18 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 року про зупинення провадження у справі № 910/5105/18 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 року у справі № 910/5105/18 - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 року зупинено провадження у справі № 910/5105/18 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 18.04.2019 року касаційні скарги Акціонерного товариства "Київенерго" і Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 року у справі № 910/5105/18 - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 року про зупинення провадження у справі №910/5105/18 та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.

13.08.2019 року матеріали справи № 910/5105/18 були повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 року поновлено провадження у справі № 910/5105/18 та призначено розгляд справи на 03.09.2019 року.

В судовому засіданні 03.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник третьої особи-1 залишає позовні вимоги на розсуд суду.

Представник відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 03.09.2019 року не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103050210921, №0103050210948, №0103050210930, №0103050210913.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

СУТЬ СПОРУ:

25.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 4444/16-РО-41 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.

Згідно п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу для СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року (включно) газ обсягом до 248 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м): з січня по березень.

За умовами п. 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

В п. 3.5. договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 2265,59 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 564,8 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3396,47 грн.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2016 року сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ об`ємом до 40 тис. куб. м. Ціна за 1000 куб. м. газу в період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 2718,71 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 3 від 30.04.2016 року сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ об`ємом до 18 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м): з травня по вересень. Ціна за 1000 куб. м. газу в період з 01 травня 2016 року становить 2965,20 грн. з ПДВ.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 8.2. договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

На виконання умов договору постачання природного газу № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 043 683,93 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 129,760 тис. куб. м вартістю 440 725,69 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 77,783 тис. куб. м вартістю 264 187,48 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 76,516 тис. куб. м вартістю 259 884,15 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 15,733 тис. куб. м вартістю 42 773,44 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 3,038 тис. куб. м вартістю 9008,28 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.06.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 2,272 тис. куб. м вартістю 6736,93 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 2,100 тис. куб. м вартістю 6226,92 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 2,107 тис. куб. м вартістю 6247,68 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2016 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ в обсязі 2,662 тис. куб. м вартістю 7893,36 грн. Вказані акти підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками товариств.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання з поставки відповідачу природного газу за договором загальною вартістю 1 043 683,93 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року в сумі 4634,02 грн. з них: пені - 1559,26 грн., 3% річних - 487,04 грн. та інфляційних втрат - 2587,72 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 72 копійки).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір постачання природного газу № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умови п. 6.1. договору, відповідач зобов`язаний був оплатити переданий йому газ у січні 2016 року - до 15.02.2016 року (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 14 лютого припадає на вихідний день - на суботу), у лютому 2016 року - до 14.03.2016 року (включно), у березні 2016 року - до 14.04.2016 року (включно), у квітні 2016 року - до 16.05.2016 року (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 14 та 15 травня припадають на вихідні дні - на суботу та неділю), у травні 2016 року - до 14.06.2016 року (включно), у червні 2016 року - до 14.07.2016 року (включно), у липні 2016 року - до 15.08.2016 року (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 14 серпня припадає на вихідний день - на неділю), у серпні 2016 року - до 14.09.2016 року (включно), у вересні 2016 року - до 14.10.2016 року (включно).

Як вбачається з довідки по операціях за договором № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року за період з 01.01.2016 року по 30.04.2018 року, а також з розрахунків ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вбачаться, що відповідачем в повному обсязі сплачено за переданий йому природній газ, однак така оплата за спожитий у червні, липні, серпні та вересні 2016 року газ була здійснена ПАТ «Київенерго» з простроченням.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

В п. 8.2. договору визначено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов`язання (оплати переданого природного газу) за договором постачання природного газу № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року, в межах визначеного позивачем періоду, а також встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, за розрахунком позивача, в сумі 1559,26 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що вказані розрахунки виконані арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат та 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов`язання (оплати переданого природного газу) за договором постачання природного газу № 4444/16-РО-41 від 25.01.2016 року, в межах визначеного позивачем періоду, а також встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, за розрахунками позивача, в сумі 2587,72 грн. - інфляційних втрат та 487,04 грн. - 3% річних.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) грошові кошти: пені - 1559,26 грн. (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 26 копійок), інфляційних втрат - 2587,72 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 72 копійки), 3% річних - 487,04 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 04 копійки) та судовий збір - 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.09.2019р.

Суддя О.В. Котков