Рішення № 84283434, 17.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2019Справа № 910/9425/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом комунального підприємства "ТЕПЛОГАРАНТ"

до публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

про стягнення 209 821,58 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Теплогарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення 209 821, 58 грн., у тому числі 164 749, 86 грн. - основного боргу, 22 586, 07 грн. - пені, 17 248, 06 грн. - інфляційні втрати та 5 237, 59 грн. - 3 % річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 56 від 20.11.2007 в частині сплати заборгованості за послуги теплопостачання у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9425/19. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 12.08.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначив, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.12.2017 призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Родовід Банк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З моменту початку процедури ліквідації та опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» протягом тридцяти днів позивач мав право заявити Фонду свої вимоги до банку. Однак, комунальне підприємство "Теплогарант" своїм правом не скористалося, тому відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги вважаються погашеними.

Крім того, у письмовому відзиві відповідач просив суд розглядати справу № 910/9425/19 за правилами загального позовного провадження, посилаючись, що фактичні обставини справи та предмет позову виключають можливість розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 заяву публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" про розгляд справи № 910/9425/19 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 29.08.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив та заперечення проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Родовід Банк" (відповідач) є власником вбудованого приміщення аптеки загальною площею 233, 6 кв.м., яке знаходиться у Сумській області, місто Конотоп , по проспекту Леніна , будинок 24-а, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 19.11.2007 та відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Комунальним підприємством «Енергія» (правонаступником якого є позивач) та відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (відповідач) 20.11.2007 укладено договір № 56, відповідно до якого позивач зобов`язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а останній своєчасно їх оплачувати за встановленими тарифами та у строки і на умовах, передбачених договором.

Строк дії договору відповідно до пункту 35 сторони погодили з моменту підписання до 30.04.2008. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 38 договору).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно пункту 6 договору № 56 від 20.11.2007 позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення з початку до закінчення опалювального сезону згідно рішення Конотопського міськвиконкому.

Умовами договору № 56 від 20.11.2007 сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату за отримані послуги за тарифами, погодженими з Конотопським міськвиконкомом. Тарифи на послуги на момент укладення договору становлять з централізованого опалення 6, 80 грн. за один кв.м. Розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормами споживання на момент укладення договору з централізованого опалення становить 2 011, 71 грн. з ПДВ. У разі наявності засобів обліку відповідач сплачує за послуги централізованого опалення 270, 08 грн. (за 1 Гкал).

В матеріалах справи знаходяться копії рішень та розпоряджень Виконавчого комітету Конотопської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та встановлення тарифів комунальному підприємству "ТЕПЛОГАРАНТ" для потреб населення зі структурою, наведеною у додатках.

В якості доказів, що підтверджують надання послуг з централізованого опалення, позивач до позовної заяви долучив копії актів № 1340 від 28.10.2016 на суму 3 439, 12 грн., № 1604 від 25.11.2016 на суму 8 589, 65 грн., № 1875 від 28.12.2016 на суму 10 873, 33 грн., № 244 від 26.01.2017 на суму 13 200, 22 грн., № 507 від 24.02.2017 на суму 13 751, 96 грн., № 774 від 27.03.2017 на суму 7 978, 81 грн., № 1019 від 19.04.2017 на суму 2 924, 98 грн., № 1261 від 31.10.2017 на суму 4 385, 50 грн., № 1532 від 30.11.2017 на суму 10 038, 74 грн., № 1814 від 27.12.2017 на суму 10 345, 94 грн., № 228 від 29.01.2018 на суму 14 564, 24 грн., № 489 від 26.02.2018 на суму 15 760, 67 грн., № 771 від 28.03.2018 на суму 14 954, 98 грн., № 1030 від 25.04.2018 на суму 3 113, 45 грн., № 1320 від 30.11.2018 на суму 13 872, 10 грн., № 1591 від 31.12.2018 на суму 14 483, 94 грн., № 238 від 28.01.2019 на суму 14 903, 88 грн., № 511 від 27.02.2019 на суму 11 795, 59 грн., № 785 від 28.03.2019 на суму 9 039, 06 грн., № 1041 від 22.04.2019 на суму 2 836, 02 грн.

Відповідно до означених актів, складених виконавцем-позивачем, загальна вартість наданих послуг зазначена в сумі 200 852, 18 грн.

Дослідивши акти надання послуг, суд встановив, що вони підписані лише позивачем. Зі сторони відповідача зазначені акти не підписані.

В матеріалах справи містяться належні докази надіслання та отримання відповідачем означених актів та рахунків на оплату.

Враховуючи, що відповідач означені акти не повернув позивачу, мотивованої письмової відмови від підписання актів не надав, суд приходить до висновку, що позивачем надано відповідачу послуги теплопостачання у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року загальною вартістю 200 852, 18 грн.

Відповідно до пунктів 11-12 договору № 56 від 20.11.2007 розрахунковим періодом оплати послуг є календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Втім відповідач, в порушення умов договору № 56 від 20.11.2007 у повному обсязі не розрахувався за послуги з централізованого опалення та допустив виникнення заборгованості у розмірі 164 749, 86 грн.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що ПАТ «РОДОВІД БАНК» перебуває в процесі ліквідації, відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги позивача вважаються погашеними.

На підставі рішення Правління Національного банку України № 811-рш від 19.12.2017 відкликано ліцензію санаційного банку та вирішено ліквідувати акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 5455 від 20.12.2017 «Про початок процедури ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» припинено з 20.12.2017 тимчасову адміністрацію АТ «РОДОВІД БАНК», запроваджено процедуру ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» строком на два роки з 20.12.2017 по 19.12.2019 включно. Призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «РОДОВІД БАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37,38, 47-52, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку А.М. з 20.12.2017 по 19.12.2019 включно.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що означеним Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

При цьому, частиною шостою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті; 11) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов`язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров`я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку; 4 1) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 5) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов`язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов`язкового продажу валюти.

Зобов`язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

У частині четвертій статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Враховуючи наведене, доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки запровадження тимчасової адміністрації не є підставою для несплати відповідачем заборгованості, яка виникла за договором № 56 від 20.11.2007.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт надання позивачем послуг з централізованого опалення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів сплати вартості послуг у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 164 749, 86 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Враховуючи положення частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати обов`язкових платежів та не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов комунального підприємства "ТЕПЛОГАРАНТ" до публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" про стягнення 209 821,58 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3, ідентифікаційний код 14349442) на користь комунального підприємства "ТЕПЛОГАРАНТ" (41600, Сумська область, місто Конотоп, вулиця Садова, 39-а), ідентифікаційний код 32325215) 164 749 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) грн. 86 коп. - основного боргу та 2 471 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 24 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк