Рішення № 84283302, 10.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2019Справа № 910/10747/19Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "СТРИЙСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 14 332,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сєдих Л.О. (довіреність № 28 від 28.01.19)

від відповідача: Волинський А.В. (довіреність № ц/3-45/118-19 від 04.04.19)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "СТРИЙСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 124 777,82 грн., з яких 110 445,00 грн., 9 787,24 грн. пені, 1 652,14 грн. 3% , 2 893,44 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-109/Ю від 13.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10747/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено засідання на 10.09.2019.

05.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив, що розрахунок інфляційних втрат є невірним, у зв`язку з чим в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 680,04 грн. слід відмовити. Також відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

05.09.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви позивач просить зменшити позовні вимоги на 110 445,00 грн., та стягнути з відповідача 14 332,82 грн., з яких 9787,24 грн. пені, 2893,44 інфляційних втрат, та 1652,14 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 10.09.2019 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог, заявлених в заяві про зменшення.

У судовому засіданні 10.09.2019 позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд їх задовольнити, відповідач проти позову заперечив частково.

У судовому засіданні 10.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "СТРИЙСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (організаційно-правову форму якого було змінено на акціонерне товариство) (далі - покупець) укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-18-109/Ю (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015-34630000-2- частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - вісь РУ-1Ш напівоброблена (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем тримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Положенням п. 5.1 договору встановлено, що строк (термін) поставки (передачі) товару протягом 15 днів від дати подання заявки покупцем.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018, в частині розрахунків - до повного їх виконання.

19.12.2018 Філією "СТРИЙСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" направлено позивачу заявку на поставку товарів у кількості 5 шт.

На виконання умов договору, позивачем направлено відповідачу товар залізничним транспортом, що підтверджується залізничною накладною № 47595731 від 30.12.2018.

30.12.2018 відповідачем прийнято товар від позивача на суму 110 445,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 92343498 від 30.12.2018.

Відповідачем здійснено оплату товару лише 08.08.2019 на суму 110 445,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2063184 від 08.08.2019.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9787,24 грн. пені, 2893,44 інфляційних втрат, та 1652,14 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 110 445,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 92343498 від 30.12.2018.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті п. 4.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної.

З урахування вказаного пункту договору, оплата мала бути здійснена до 16.01.2019 включно.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату поставленого позивачем товару здійснив 08.08.2019, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки, оплата поставленого позивачем товар була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 8.2 договору, відповідно до якого у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, надані позивачем, здійснені за період з 17.01.2019 по 17.07.2019, суд встановив, що вони є арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 1652,14 грн. 3% річних та 9787,24 грн. пені є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично невірним. За обґрунтованим контр розрахунком відповідача, розмір інфляційних втрат становить 2213,40 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що строк прострочення оплати товару незначний, борг погашено повністю до подання позовної заяв, а також позивачем не надано доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

В матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "СТРИЙСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (82400, Львівська обл., місто Стрий, ВУЛИЦЯ ЗУБЕНКА, будинок 2, ідентифікаційний код 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (01015, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 15А, ідентифікаційний код 32036829) 9787,24 грн. пені, 1652,14 грн. 3% річних, 2213,40 грн. інфляційних втрат та 1829,86 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про зменшення розміру штрафних санкцій.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2019.

Суддя С.О. Турчин