Рішення № 84283205, 29.08.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/72/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2019 Справа № 908/985/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/985/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий Стандарт” (61010, м. Харків, вул. Греківська, 25, ідентифікаційний код 38775646)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273)

про стягнення 125941,46 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: Мальчев В.Є., адвокат, довіреінсть № 9747 від 20.11.2018, свідоцтво про право на звняття адвокатською діяльністю ЗП 001294 від 30.05.2017

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Промисловий Стандарт” звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” про стягнення основного боргу в сумі 113596,94 грн., інфляційних витрат у сумі 9148,52 грн. та 3% річних у сумі 3196,00 грн. за поставлений товар.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/985/19 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/72/19. Судове засідання призначено на 22.05.2019 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою від 08.07.2019 визначено розглядати справу № 908/985/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та відкладено підготовче судове засідання на 08.07.2019.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкладено підготовче засідання на 06.08.2019.

29.07.2019 на адресу суд від позивача надійшло клопотання про розгляд справи 06.08.2019 за відсутністю свого представника. Також позивач зазначив, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу та підписано між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків. Однак, позивач підтримує позовні вимоги в частині штрафних санкцій та судових витрат, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

05.08.2019 відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 06.08.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 29.08.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оголошений склад суду.

Перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні учасника процесу.

Учасник процесу оголосив про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що в період з 08.02.2018 по 25.07.2018, на підставі заявок та гарантійних листів, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 117 132,00 грн., з яких останнім сплачено отриманий товар частково в сумі 3 535,06 грн., внаслідок чого на час звернення з позовом до суду сума основного боргу складала 113 596,94 грн. За просточення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 9 148,582 грн. інфляції та 3 196,00 грн. 3% річних.

Відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 29.08.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 08.02.2018 по 25.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий стандарт», на підставі заявок та гарантійних листів ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», було поставлено товар на загальну суму 117 132,00 грн., а саме:

на суму 27 234,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 462 від 15.03.2018 та товаро-транспортною накладною № Р462 від 15.03.2018;

на суму 6 933,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 464 від 15.03.2018 та товаро-траиспортноіо накладною № Р464 від 15.03.2018 року;

на суму 6 602, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 463 від 15.03.2018 та товаро-транспортиою накладною № Р463 від 15.03.2018.

Гарантійним листом, наданим директором ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" було встановлено термін оплати за вищенаведений поставлений товар - до 30.03.2018.

Крім того, на підставі іншої усної заявки ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод", ТОВ "Промисловий стандарт" було поставлено товар на суму 5434,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 623 від 06.04.2018.

Гарантійним листом, наданим директором ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" було встановлено термін оплати за вищенаведений поставлений товар - до 30.04.2018.

Також, на підставі іншої усної заявки ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" відповідачем поставлено товар на суму 18666,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1079 від 26.06.2018.

Гарантійним листом, наданим директором ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" було встановлено термін оплати за вищенаведений поставлений товар - до 06.07.2018.

Крім того, ТОВ "Промисловий стандарт" поставлено ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" товар відповідно до видаткової накладної № 918 від 30.05.2018 на суму 29034,00 грн. (термін оплати було встановлено усною домовленістю між сторонами 15.06.2018) та відповідно до видаткової накладної № 1249 від 25.07.2018 на суму 3228,00 грн. (термін оплати було встановлено усною домовленістю між сторонами 15.08.2018).

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "Промисловий стандарт" направлено 23.01.2019 та 19.02.2019 до ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" листи з проханням повідомити дату погашення заборгованості та Претензію № 1 від 04.03.2019 з вимогою оплатити заборгованість протягом 10 днів з дати отримання претензії. Претензія була отримана відповідачем 07.03.2019, про що свідчить поштове повідомлення.

Однак, ПАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" не виконало взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого на час звернення з позовом до суду заборгованість перед ТОВ "Промисловий Стандарт" складала 113 596,94 грн.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме: обов`язок позивача полягає у поставці товару відповідачу, та, відповідно, обов`язок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу.

Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов`язку оплатити позивачу отриманий ним товар.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у відповідача виникло зобов`язання по оплаті позивачу товару.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки товар відповідачем не було оплачено, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 04.03.2019 з вимогою оплатити заборгованість протягом 10 днів з дати отримання претензії.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару, у визначений строк не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка на момент звернення з позовом до суду склала 113 596,94 грн.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі, у період з 26.06.2019 по 04.07.2019 відповідач здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі, що також підтверджено позивачем.

Таким чином, станом на день прийняття рішення по даному спору відповідачем у повному обсязі погашена сума основного боргу у розмірі 113 596,94 грн.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи здійснену відповідачем після відкриття провадження у справі оплату, провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 113 596,94 грн. підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 196,00 грн. 3% річних за загальний період з 31.03.2018 по 23.04.2019 та 9 148,52 грн. інфляції за загальний період квітень 2018 року – квітень 2019 року.

Розрахунок 3 % річних у розмірі 3 196,00 грн. та 9 148,52 грн. інфляції виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога в цій частині судом задовольняються.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача суму витрат на оплату послуг адвоката (професійну правничу допомогу) у розмірі 1 500,00 грн.

В обґрунтування клопотання щодо стягнення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 1 500,00 грн. позивач посилається на договір № 12-2/07/КАУ про надання правової допомоги, завдання № 8 від 11.04.2019 до договору № 12-2/07/КАУ, звіт № 49 наданих послуг за договором № 12-2/07/КАУ.

Згідно рахунку – фактури № СФ - 0000059 від 08.05.2019 на суму 1 500,00 грн. позивачем перераховано грошові кошти за правову допомогу, про що свідчить платіжне доручення від 14.05.2019 № 3141.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи міститься звіт № 49 наданих послуг за договором № 12-2/07/КАУ, з якого вбачається, що вартість послуг за складання позовної заяви по даній справі становить 1 000,00 грн. (витрачено 2 год.), а за складання клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження – 500,00 грн. (витрачено 1 год.).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги критерії розумності та об`єктивності з урахуванням характеру та складності спору між сторонами, обсяг наданих послуг, суд покладає на відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, п. 2 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий Стандарт” (61010, м. Харків, вул. Греківська, 25, ідентифікаційний код 38775646) – 9 148 (дев`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 52 коп. інфляції, 3 196 (три тисячі сто дев`яносто шість) грн. 00 коп. 3% річних, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У частині стягнення основного боргу в розмірі 113 596,94 грн. - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.09.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян