Ухвала суду № 84280407, 12.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20123/17

Провадження № 2-з/522/647/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 , відповідачі Одеська міська рада, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., Шевчук Любов ОСОБА_3 .

В заяві, заявник просить суд накласти арешт на 17/1000 частин ДБК «Отлічнік», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; дачу (садовий будинок), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,022 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; 3/4 частку квартири АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення загальною площею 99,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 . Заборонити ОСОБА_4 , ТОВ «АГРОВЕЙ» та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо вселення у спірне майно, щодо його примусового відкриття, щодо його користування та щодо вчинення будь-яких дій, направлених на фактичне заволодіння вищевказаним майном. Заборонити ОСОБА_4 , ТОВ «АГРОВЕЙ» та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, користування, розпорядження спірним майном, в тому числі передачу в оренду та під заставу, іпотеку, здійснювати будівництво та/або реконструкцію, реєструвати повідомлення про початок виконання підготовчих дій або будівельних робіт та про готовність об`єкту до експлуатації та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо вищевказаних об`єктів нерухомості.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, вважає, що у її задоволенні слід відмовити на підставі нижченаведеного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1, 2 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета /спору або здійснювати платежі,або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому із заяви про забезпечення позову вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа № 522/20123/17 за позовом ОСОБА_1 , до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., ОСОБА_5 про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.

В рамках розгляду вказаної справи, ухвалою суду від 10.07.2018 року, був накладений арешт на 17/1000 частин ДБК «Отлічнік», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; дачу (садовий будинок), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,022 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; 3/4 частку квартири АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення загальною площею 99,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

В своєї заяві заявник посилається на те, що ухвалою суду від 24.04.2019 року заходи забезпечення позову вжити ухвалою від 10.07.2018 року були скасовані. Але, згідно листа Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2019 року вбачається, що судом не постановлялась ухвала суду від 24.04.2019 року про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити, оскільки, у провадженні суду перебуває справа № 522/20123/17 за позовом ОСОБА_1 , в рамках якої застосовувались заходи забезпечення позову, та будь-яки нові заяви про застосування заході забезпечення позову слід подавати в рамках розгляду цієї справи.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 354, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя

12.09.2019