Рішення № 84278247, 12.09.2019, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1252/17

Провадження №2/650/55/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Коваля В.О.

за участі секретаря - Пилипенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Олександрівка справу за позовом

ОСОБА_1 , третя особа на боці позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа на боці відповідача секретар Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області

Сіряк С.М. про визнання заповіту недійсним, стягнення вивезеного майна ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , третя особа на боці позивача ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа на боці відповідача секретар Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області Сіряк С.М., про визнання заповіту недійсним, стягнення вивезеного майна. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_4 , який на протязі останніх десяти років життя потребував догляду, оскільки хворів та був одинокою людиною. Позивач доглядала його і тому 20.05.2010 року він склав заповіт на її ім`я, яким заповідав позивачеві все належне йому майно.

Після смерті ОСОБА_4 позивач зі своєю матір`ю ОСОБА_2 здійснили його поховання, понісши при цьому значні витрати. Пізніше вони дізналися, що ОСОБА_4 02.06.2016 року зробив ще один заповіт на користь ОСОБА_3 , яка була соціальним працівником Великоолександрівського територіального центру соціального обслуговування та здійснювала догляд за дядьком позивача в період з 04.09.2015 року по 17.07.2017 року. Як соціальний працівник відповідач не мала права використовувати власність клієнта в особистих цілях. Після смерті ОСОБА_4 відповідач вивезла з його будинку майже все цінне майно на суму 6950,00 грн.

Вважає заповіт, який посвідчено 02.06.2016 року секретарем Білокриницької селищної ради на ім`я ОСОБА_3 , недійсним, оскільки відповідач як соціальний працівник не мала права використовувати власність клієнта в особистих цілях.

Згідно заяви про зміну підстав позову, наданої до суду ОСОБА_1 та третьою особою на боці позивача ОСОБА_2 , на час смерті ОСОБА_4 постійно хворів, при лікуванні використовував антибіотики. Під час складання заповіту 02.06.2016 року спадкодавець був дуже хворий, не міг адекватно оцінювати свої дії та керувати ними. Тому просять задовольнити позов у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при складанні заповіту 02.06.2016 року, посвідченому Білокриницькою селищною радою Великоолександрівського району, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги позову підтримала і суду пояснила, що ОСОБА_4 доводився їй дядьком і проживав на Білій Криниці . Оскільки дядько проживав одиноко, вона часто їздила до нього та допомагала. В 2010 році ОСОБА_4 склав на її користь заповіт. В 2016 році стан здоров`я дядька значно погіршився, він хворів та приймав багато ліків. Після його смерті вона зі своєю матір`ю за власні кошти здійснила поховання. Потім дізналася, що в 2016 році померлий склав заповіт на користь соціального працівника ОСОБА_3 Просить суд визнати заповіт ОСОБА_4 , складений в 2016 році недійсним, оскільки він на той час через хворобу не розумів значення своїх дій та не керував ними.

Третя особа на боці позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову підтримала і суду пояснила, що ОСОБА_4 був її братом. Мав непростий характер, поводився неадекватно, але лікуватися не хотів. Її донька доглядала дядька, а після його смерті вони з позивачем здійснили поховання, на що витратили значні кошти. ОСОБА_3 після смерті брата вивезла з його будинку майже все цінне майно, хоч не мала на це права. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_6 вимоги позову підтримала, пояснила, що ОСОБА_4 був рідним братом ОСОБА_2 Протягом останніх 10 років життя він дуже хворів, що підтверджується медичними записами. Позивач по справі доводиться померлому племінницею і він 20.05.2010 року склав на її користь заповіт. Однак 02.06.2016 року ОСОБА_4 склав заповіт на користь відповідача ОСОБА_3 , який було посвідчено секретарем Білокриницької селищної ради Сіряком С.М. На час складання заповіту в 2016 році ОСОБА_4 міг мати тимчасові розлади психіки. Він приймав багато ліків, часто поводився неадекватно, намагався покінчити життя самогубством. На обліку у лікаря-психіатра не перебував. Крім того, відповідач як соціальний працівник не мала права приймати майно ОСОБА_4 в дар за заповітом, це є порушенням правил опіки. Просить суд задовольнити вимоги позову.

ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позову не визнала і пояснила, що ОСОБА_4 вона знала на протязі 30 років. Проживав він одиноко, дружина та діти померли. Вона вирішила йому допомогти і звернулася в центр соцзахисту, привезла їм документи і ОСОБА_4 взяли на обслуговування. Після цього вона доглядала за ним два роки. Він хворів на цукровий діабет та інші хвороби. Які саме ліки він приймав, їй невідомо. За той час, що вона доглядала ОСОБА_4 родичі до нього не приїздили взагалі. Він говорив, що родичам потрібна від нього лише квартира. В 2016 році він попрохав принести її паспорт та код, з даними документами пішов у Білокриницьку селищну раду та склав заповіт на її користь. Помер він в лікарні 16.07.2017 року. Вона була присутня на похованні, але матеріально участі в ньому не приймала. Вона дійсно забрала з квартири померлого холодильник, диван, обігрівач та інші речі. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа на боці відповідача ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_4 двічі складав заповіт. 02.06.2016 року в Білокриницькій селищній раді він склав заповіт на користь соціального працівника ОСОБА_3 , заповів їй все своє майно. Під час складання заповіту пояснив, що складає заповіт повторно, оскільки родичі ним не цікавляться. При цьому спадкодавець перебував у нормальному стані, керував своїми діями. Хвилювання помітно не було.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проживає в смт Біла Криниця з 1978 року. Може підтвердити, що ОСОБА_4 до смерті був адекватною людиною. Вона спілкувалася з ОСОБА_4 , купувала для нього воду. Їй відомо, що в 2016 році він ходив в селищну раду переписувати квартиру.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що знав сім`ю ОСОБА_4 давно. В 2007 році він купив синові квартиру по сусідству з ОСОБА_4 Той проживав одиноко і просив його про догляд, обіцяючи залишити квартиру. Говорив, що своїм родичам він не потрібен, їм потрібна лише його квартира. Він відмовився доглядати ОСОБА_4 і пізніше той повідомив, що знайшов людину, яка буде його доглядати - ОСОБА_3 Коли він помер, ОСОБА_3 повідомила, що родичі померлого змінили замок і вона не має доступу в квартиру.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що знала ОСОБА_4 з1998 року по день його смерті, бачила його кожного дня. Він проживав один, оскільки дружина і діти померли. Він особисто отримував пенсію, нормально спілкувався, до нього приходили друзі. Вона особисто не помічала за ним неадекватної поведінки. Позивач якийсь час їздила до нього, а потім перестала. Останні два роки перед смертю його доглядала ОСОБА_12 , родичі його не провідували.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_4 вона знала давно, ще коли він проживав в с. Токарево. Він є рідним братом ОСОБА_2 . В березні 2016 року вона зустріла ОСОБА_4 на вулиці і він сказав, що переписав би квартиру на неї, якби вона погодилася з ним жити. Вона відмовилась. ОСОБА_4 на той час поводився неадекватно, сказав, що зустрічає сестру з московського потягу, хоча його сестра проживає в районному центрі. Та й московський потяг на той час взагалі не ходив.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_4 робив складав кілька заповітів. Спочатку він склав заповіт на свою племінницю ОСОБА_1 , але родичі перестали їздити до нього. Потім його стала доглядати соціальний працівник ОСОБА_3 і він склав заповіт на її користь. Хоронили його позивач з матір`ю. Незадовго до смерті ОСОБА_4 став хворіти і поводився неадекватно, надавав їй знаки чоловічої уваги.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що ОСОБА_4 переніс інсульт. Після смерті свого сина він поводився нездорово. Явно нічого не виражалося, але помітно, що людина була неадекватною. За останні три роки його життя він тричі зустрічав ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні у Великоолександрівській ЦРЛ. Він був самотній, його ніхто не доглядав та не цікавився ним.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд приймає до уваги наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Заповітом від 20 травня 2010 року ОСОБА_4 усе своє майно заповів ОСОБА_1 .

Заповітом від 02 червня 2016 року ОСОБА_4 все своє майно заповів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як встановлено ч.ч.1-3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Таким чином, заповіт ОСОБА_4 від 02.06.2016 року на користь ОСОБА_3 скасував його попередній заповіт від 20.05.2010 року на користь ОСОБА_1 .

В судовому засіданні встановлено, що заповіт ОСОБА_4 від 02.06.2016 року посвідчено секретарем Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області Сіряком С.М., записано ним зі слів ОСОБА_4 та до підписання прочитано уголос заповідачем.

За клопотанням представника позивача, для визначення належності підпису на заповіті від 02.06.2016 року, призначено та проведено судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 18-4 від 27.04.2018 року підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_4 в Заповіті, що був складений 02.06.2016 року, виконані самим ОСОБА_4 під впливом відносно постійного «збиваючого» фактора, який міг бути викликаний наявністю хронічного захворювання, а також під впливом тимчасового внутрішнього «збиваючого» фактора, такого як незвичайний психофізіологічний стан виконавця, стан природного емоційного збудження, хвилювання.

З письмових роз`яснень по висновку експерта № 18-4 від 27.04.2018 року вбачається, що ознаки невизначеності виконання підпису та тексту обумовлені хворобливим станом виконавця та наявністю у нього хронічного захворювання, яке вплинуло на його письмово-рухові навички. На момент підписання заповіту на ОСОБА_4 , окрім постійного внутрішнього збиваючого фактора, такого як стан здоров`я, впливали ще й додаткові внутрішні «збиваючі» фактори, до яких може відноситися незвичайний психофізіологічний стан виконавця, такий як стан природного емоційного збудження, хвилювання, характерного для особи при виконанні такого роду документів.

Із заяви про зміну підстав позову, наданої позивачем та третьою особою на боці позивача, вбачається, що на час своєї смерті ОСОБА_4 постійно хворів. Згідно з діагнозом мав наступні хвороби:бешиха правої нижньої кінцівки, некротична форма, ІХС, кардіосклероз, дифузійний НК ІІБ ІІІст., ФК ІІІ-ІV, серцева астма, цукровий діабет ІІ типу, ІНФ середнього ступеня тяжкості, Дабетична ангіопатія нижніх кінцівок, ретинопатія, нефропатія, ХНН ІІ-ІІІ, діабетична стопа праворуч. Під час складання заповіту від 02.06.2019 року ОСОБА_4 був дуже хворий та не міг адекватно оцінювати свої дії, керувати ними та правильно усвідомлювати значення своїх дій, що є підставою для визнання заповіту недійсним.

Оглянута в судовому засіданні медична документація померлого ОСОБА_4 та покази головного лікаря Великоолександрівської ЦРЛ ОСОБА_17 не підтверджують страждання ОСОБА_4 психічним розладом в момент складання заповіту на користь ОСОБА_3 , до того ж розладом, який би мав результатом неусвідомлення значення своїх дій і (або) незмогу керувати ними.

Для такого висновку суд вважає необхідними спеціальні знання в галузі психіатрії, однак від сторін по справі не надходили клопотання про призначення посмертної судової психіатричної експертизи. На обліку у лікаря-психіатра ОСОБА_4 не перебував.

Частиною 2 статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що волевиявлення ОСОБА_4 на час підписання заповіту не було вільним і не відповідало його волі, він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Суд не приймає до уваги покази позивача, третьої особи на боці позивача та свідків щодо психічного стану померлого ОСОБА_4 на момент складання заповіту, оскільки вказані особи не мають необхідних спеціальних знань в галузі психіатрії, їх доводи носять суб`єктивний характер.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем та її представником не доведено в судовому засіданні недійсність заповіту ОСОБА_4 від 02.06.2016 року, посвідченого секретарем Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області, з підстав неусвідомлення ОСОБА_4 значення своїх дій та неможливості керувати ними.

За таких обставин позовні вимоги про визнання заповіту ОСОБА_4 від 02.06.2016 року недійсним задоволенню не підлягають.

Так як в судовому засіданні недійсність заповіту ОСОБА_4 від 02.06.2016 року не встановлена, то і підстав для задоволення позовних вимог про стягнення вивезеного майна не вбачається, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання заповіту недійним.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, підстав для стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача не вбачається (ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 270, 268 ЦПК України, ст. ст. 1254, 1257 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , третя особа на боці позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа на боці відповідача секретар Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області Сіряк С.М. про визнання заповіту недійсним, стягнення вивезеного майна - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ В .О. КОВАЛЬ КОВАЛЬ