Ухвала суду № 84277424, 15.09.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1596/17

н\п 2/490/3240/2019

У Х В А Л А

07 серпня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого - судді Чулуп О.С.

при секретарі - Балдич Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за заявою

ОСОБА_1

про визначення суми шкоди, завданої рішеннями, діями органів досудового слідства, суду

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визначення суми компенсації моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду в кримінальній справі №10910017 по обвинуваченню його в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та просить визначити компенсацію заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 15472512,00грн., компенсацію транспортних витрат в розмірі 10245,96грн., компенсацію витрат на юридичну допомогу в розмірі 8000грн., та судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Заявник вказує, що внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури і суду в кримінальній справі №10910017 за обвинувачення його у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України його було притягнуто як обвинуваченого, незаконного оголошено в розшук, незаконно взято під варту, незаконно проведено обшук, незаконно накладено арешт на належне йому майно, незаконно засуджено вироком Центрального районного суду м.Миколаєва за ч.2 ст.365 КК України.

Заявник ОСОБА_1 зокрема вказує, що постановою в.о.прокурора міста Миколаєва від 27.08.2010р. порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень службовими особами Головного відділу податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Щодо незаконного затримання то заявник ОСОБА_1 вказує, що після порушення кримінальної справи щодо нього органом досудового слідства прийняті процесуальні рішення про оголошення заявника у розшук та затримання без проведення реальної перевірки його місця перебування та за відсутності доказів його переховування від слідства.

Заявник ОСОБА_1 вказує, що постановою старшого слідчого прокуратури міста Миколаєва від 09.12.2010р. його притягнуто в якості обвинуваченого за ч.2ст.365 КК України та інкриміновано перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, якщо вони спричинили істотну шкоду охоронюваним законом прав та інтересів окремих громадян, які супроводжувалися насильством, що виразилося в незаконному позбавлені волі третіх осіб, за відсутністю ознак катування, та діями, що ображають особисту гідність потерпілого (т.2. а.с. 204- 207).

Заявник ОСОБА_1 вказує, що постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 13.12.2010р. надано дозвіл на затримання заявника для доставки в Центральний районний суд м.Миколаєва для розгляду подання слідчого про обрання у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (т.2. а.с. 175).

Заявник вказує, що постановою старшого слідчого прокуратури міста Миколаєва від 13.12.2010р. його оголошено у розшук (т.2а.с176-177), а 23.02.2011р. заявника затримано за адресою АДРЕСА_1 , де він проживав разом зі своєю сім`єю (т.2. а.с. 187).

Заявник вказує, що під час проходження служби в СДПІ м.Миколаєва він проживав за тимчасовою адресою: у АДРЕСА_2 . Після звільнення з органів податкової міліції заявник з сім?єю повернувся до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник вказує, що матеріали його особової справи за місцем служби - містять відомості про адресу його постійного проживання у м.Одесі, склад сім`ї та засоби зв`язку, тому слідчому його шукати не було потреби. Заявник вказує, що матеріалами кримінальної справи підтверджується, що за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання у м. Одесі він не повідомлявся про необхідність явки до слідчого. Єдині заходи, які були вжиті слідчим перед тим, як оголосити заявника у розшук - це перевірка його тимчасового місця проживання, де він проживав до звільнення з органів ДПІ, а саме будинку по АДРЕСА_2 .

Отже, заявник ОСОБА_1 вважає, свій розшук та затримання незаконним, оскільки орган досудового слідства володіючи документами особової справи заявника, зокрема наказом про звільнення з органів ОДПІ у м. Миколаєві, достовірно знаючий про те, що заявник залишив тимчасову квартиру у м.Миколаєві та повернувся за місцем постійного проживання до м.Одеси, не вжив необхідних заходів, передбачених процесуальним законом для проведення перевірки місця проживання заявника у м.Одесі, не отримав доказів переховування заявника від слідства та через чотири місяці після його повернення з міста Миколаєва до міста Одеси, прийняв завідомо незаконне процесуальне рішення про обмеження конституційних прав заявника, а саме - про оголошення його в розшук та затримання.В наслідок незаконних дій посадових осіб органу досудового слідства заявник був незаконно затриманий, арештований та поміщений під варту, будучи позбавленим свободи протягом дев`ять діб.

Щодо незаконного взяття під варту, і утримання під вартою, то заявник ОСОБА_1 вказує, що постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.02.2011р. продовжено строк тримання заявника під вартою до десяти діб (т.2. а.с. 215). Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.03.2011 в обрані відносно заявника запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - відмовлено. Обрано щодо заявника запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 25000 гривень, (т.2. а.с. 215). ОСОБА_1 вказує, що таким чином, з моменту затримання (23.02.2011 р.) і до винесення постанови про ображення запобіжного заходу у вигляді застави (02.03.2011) він незаконно утримувався під вартою протягом восьми діб.

Щодо пред?явлення незаконного обвинувачення.

Заявник ОСОБА_1 вказує, що 09.12.2010р. органом досудового слідства йому пред`явлено обвинувачення, яке не підтверджене жодними доказами та ґрунтується на процесуальних документах до яких внесено завідомо неправдиві відомості. Так заявник вказує, що із обвинувального висновку слідує, що його вина у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України підтверджується, зокрема і показами свідка ОСОБА_2 Заявник проте вказує, що допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_2 дав покази, що виправдовують заявника, проте покази ОСОБА_2 , що викладені в обвинувальному висновку, вочевидь не відповідають показам свідка ОСОБА_2 , які останній давав під час досудового слідства. Покази того ж самого свідка ОСОБА_2 , що викладені у обвинувальному висновку є штучно спотвореними і носять обвинувальний характер. Заявник ОСОБА_1 вказує, що пред`явлення йому обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину є наслідком незаконних дій органу дізнання, пов`язаних із спотворенням показів свідка в обвинувальному висновку.

Отже, заявник ОСОБА_1 вказує, що орган досудового слідства пред`явив йому обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, за абсолютної відсутності доказів події злочину, доказів суб`єктивної сторони, обвинувачення, яке ґрунтується на спотворених показах свідка, а також на суб`єктивній інтерпретації посадовими особами органу досудового слідств інших доказів, зібраних під час досудового слідства.

Щодо незаконного засудження. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2012р. заявника засуджено за ч.2 ст.365 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення свободи строком на 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік, та у виді штрафу у розмірі 8500 гривень.На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та з додатковими обов?язками. .

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15.07.2013р. вирок Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.12.2012р. відносно заявника, скасовано, а кримінальну справу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України (т.4.а.с.238-248).Одночасно з цим, 15.07.2013 Апеляційний суд Миколаївської області постановив окрему ухвалу, в якій вказав на однобічність та упередженість при розслідуванні кримінальної справи у відношенні заявника (т.4. а.с.249-251).Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.07.2014 ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 15.07.2013 щодо заявника та окрему ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 15.07.2013 - скасовано, а справу повернуто на новий апеляційний розгляд (т.4 а.с.292-295).

На новому апеляційному розгляді ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15.12.2014 вирок місцевого суду скасовано, а кримінальну справу закрито на підставі п. 2 ч.1 ст.6 КГІК України 1960 року за відсутністю в заявника діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК (т. 5 а.с. 159-180).

Приймаючи рішення від 15.12.2014 про закриття кримінальної справи відносно заявника, Апеляційний суд Миколаївської області дійшов висновків, що заявник ( ОСОБА_1 ) не перевищував своїх повноважень, не застосовував до ОСОБА_3 насильства, не обмежував його права на свободу, на вільне пересування та вільне обрання місця свого перебування. При цьому суд апеляційної інстанцій зазначив, що при встановленні фактів вчинення певних дій іншими особами, органи досудового слідства з незрозумілої причини твердять про вчинення таких дій саме заявником , а також за наявності певних показань свідків - очевидців подій про причини та мету тих чи інших конкретних дій, органи досудового слідства та сторона обвинувачення безпідставно та вочевидь упереджено роблять свої протилежні за змістом висновки, посилаючись при цьому на показання тих же свідків(т.5. а.с. 176-178).

Одночасно з цим, 15.12.2014 Апеляційний суд Миколаївської області постановив окрему ухвалу, в якій вказав на однобічність та упередженість при розслідуванні кримінальної справи у відношенні заявника (т.5. а.с. 154-158).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.08.2015 ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 15.12.2014 залишено без змін (т.5. а.с. 219-221).

Отже, заявник ОСОБА_1 вказує, що судовими рішення суду апеляційної та касаційної інстанції підтверджується, що вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.12.2012р. заявник був незаконно засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.

Щодо незаконного звільнення з роботи. Заявник ОСОБА_1 вказує, що порушення кримінальної справи щодо нього супроводжувалось психологічним тиском на заявника з боку керівництва Головного відділу податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві та Відділу внутрішньої безпеки при Держаній податковій адміністрації у Миколаївській області в результаті чого він вимушений був звільнитися "за власним бажанням".

Поширення неправдивих ганебних відомостей у СМІ. Заявник ОСОБА_1 вказує, що обставини подій, пов`язаних з перевіркою павільйону з обміну валют та порушення кримінальної справи відносно нього як виконуючого обов`язки заступника начальника ГВПМ СДПІ ВПП у м.Миколаєві, були широко оголошені в інтернет та телевізійних ЗМІ м. Миколаєва, зокрема в публікаціях інформаційного веб-ресурсу «Преступности.Нет» за 25.08.2010р. та 14.09.2010р. Заявник вказує, що поширення неправдивих, ганебних відомостей у СМІ створило негативний образ заявника в очах рідних, близьких, колег, погіршило його ділову репутацію, зашкодило подальшому працевлаштуванню заявника після вимушеного звільнення з органів податкової міліції.

Окрім цього, заявник вказує, що в результаті незаконного притягнення в якості обвинуваченого, незаконного оголошення в розшук, незаконного взяття під варту, незаконного засудження він зазнав і інших обмежень своїх прав та інтересів як громадянина. Зокрема, заявник ОСОБА_1 вказує, що 13.12.2011р. в ході особисто обшуку у нього було вилучено паспорт громадянина України, мобільний телефон та грошові кошти у сумі 220,65 гривень (т.2. а.с.188-189).

Заявник ОСОБА_1 вказує, що під час досудового слідства та судового розгляду справи, він та його захисник неодноразово звертались з клопотаннями про повернення заявнику вилученого паспорту громадянина України, але у задоволені клопотань органом досудового слідства і судом було відмовлено (т.2. а.с.266, т.4, а.с.21,180). Питання про повернення заявнику паспорта громадянина України було вирішено Центральним районним судом м.Миколаєва одночасно з постановленням вироку від 17.12.2012р. (т.4. а.с. 94). Проте, заявник ОСОБА_1 вказує, що станом на 14.06.2013р. паспорт громадянина України йому повернуто не було, що підтверджується його заявою (т.4 а.с.154,180).

У наслідок незаконних дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, заявник на протязі трьох років був незаконно позбавлений паспорта громадянина України, у зв`язку з чим не мав можливості офіційно працевлаштуватись, укладати цивільно-правові угоди, виїжджати за межі України, приймати участі у виборах та в повному обсязі реалізовувати свої громадянські права, гарантовані Конституцією України.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до ст. Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Щодо визначення періоду часу в якому заявник перебував під слідством та судом, то судом встановлено, що 27 серпня 2010р. порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень службовими особами Головного відділу податкової міліції Спеіцалізованої держєавної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України; 09 грудня 2010р. заявника притягнуто в якості обвинуваченого за ч.2ст.365 КК України; 15 грудня 2014р. ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області вирок місцевого суду за обвинуваченням ОСОБА_1 скасовано, а кримінальну справу закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КГІК України 1960 року за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК (т.5 а.с.159-180). За таких обставин період перебування ОСОБА_1 під слудством та судом складає 48 місяців.

Суд не приймає до уваги висновок експерта №729 від 04.03.2016р. в частині визначення розміру грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, оскільки експертом використано методику визначення розміру компенсації моральнлї шкоди розроблену ОСОБА_4 , застосування якої в експертних установах України призупинено 29.01.2016р.

Щодо визначення розміру компенсації моральної шкоди заявника ОСОБА_1 , то законодавець пов?язує визначення такого із розміром мінімальної заробітної плати, вказуючи на те, що такий розмір не може бути меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування реабілітованої особи під слідством та судом.

Суд приходить до висновку, що оскільки заявник до порушення кримінальної справи та притягнення його як обвинуваченого у даній кримінальній справі працював, тобто мав певний рівень доходів, та відповідно забезпечував собі та своїй сім?ї певний рівень життя відповідно до своїх доходів, та приймаючи до уваги ту обставину, що заявник у зв?язку із вимушеним звільненням з роботи та вилученням у нього паспорта громадянина України протягом двох років був позбавлений можливості офіційно працевлаштуватися чи офіційно займатися іншою трудовою діяльністю, тобто здобувати собі засоби до проживання, а за такого забезпечувати для себе та своєї сім?ї відповідний рівень життя та відпочинку, відповідний рівень медичного забезпечення, то суд приходить до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості - можливим є для визначення розміру компенсації моральної шкоди заявника ОСОБА_1 взяти розмір не мінімальної заробітної плати, а розмір середньої заробітної плати по регіону в якому працював заявник, тобто по Миколаївській області, за період часу за який така середня заробітна плата визначена в найбільш наближений період часу до винесення судом рішення.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. у випадку, коли межі відшкоджування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плат чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи.

Середня заробітна плата по Миколаївській області за червень 2019р. складає 10354грн. Тож за період перебування заявника ОСОБА_1 під слідством та судом у вказаній кримінальній справі, а це період 48 місяців, розмір компенсації моральної школи складає: 10354грн. х 48міс. = 496992грн. Враховуючи , що суд приходить до висновку про задоволення вимог про визначення розміру відшкодування витрат на проїзд та витрат на правову допомогу, то загальний розмір відшкодування заявнику за заявленими вимогами складає: 496992грн. + 10245,96грн. + 8000грн. = 515237,96грн.

Відповідно до п.10 "Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (затв. наказом МінЮсту, МінФіну, Генпрокурора №6/5/3/41 від 04.03.1996р.) до інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову, суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації, а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та найом жилого приміщення.

Відповідно до п.4 ст.3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Судом досліджено матеріали кримінальної справи №10910017 та згідно протоколів судового засідання таке мало місце - в Центральному районному суді м.Миколаєва: 19.08.2011р., 30.11.2011р., 06.09.2011р., 13.09.2011р., 03.10.2011р., 06.10.2011р., 23.01.2012р., 31.01.2012р., 06.02.2012р., 14.02.2012р., 21.02.2012р., 06.03.2012р., 27.03.2012р., 05.04.2012р., 17.05.2012р., 22.05.2012р., 29.05.2012р., 05.06.2012р., 12.06.2012р., 13.08.2012р., 15.08.2012р., 21.08.2012р., 27.08.2018р., 30.08.2012р., 06.09.2012р., 11.09.2012р., 13.09.2012р., 18.09.2012р., 25.09.2012р., 27.09.2012р., 09.10.2012р., 15.10.2012р., 18.10.2012р., 24.10.2012р., 30.10.2012р., 07.11.2012р., 26.11.2012р., 28.11.2012р., 05.12.2012р., 07.12.2012р., 12.12.2012р., 13.12.2012р., 17.12.2012р.; в Апеляційному суді Миколаївської області: 4.06.2013р.,25.06.2013р.,03.07.2013р.,15.07.2013р.,15.09.2014р., 17.09.2014р.,22.09.2014р.,27.10.2014р.,12.11.2014р.,24.11.2014р.,08.12.2014р.,15.12.2014р.,23.12.2014р.

Отже, судом встановлено що під час розгляду кримінальної справи №10910017 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2ст.365 КК України відбулося 43 судові засідання в Центральному районному суді м.Миколаєва та 13 судових засіданнь в Апеляційному суді Миколаївської області.

Судом досліджено довідку № 63 від 17.03.2016р. ПАТ "Одесавтротранс" згідно якої вартість проїзду за маршрутом Одеса-Миколаїв складає в середньому 99,66грн. За такого загальна сума витрачена заявником на оплату проїзду з м.Одеси в м.Миколаїв на 43 судові засідання в Центральному районному суді м.Миколаєва та 13 судових засіданнь в Апеляційному суді Миколаївської області відповідає вказаній заяваником сумі на оплату проїзду в розмірі 10245грн., і за таких обставин таку слід включити до суми компенсації.

Керуючись ст.ст.10,2,3,4,12,13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ", п.п.10,12,13 "Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", ст.ст.16, 23,1176 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Визначити суму шкоди завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в кримінальній справі №10910017 в розмірі 515237 (П?ятсот п?ятнадцять тисяч двісті тридцять сім)грн. 96коп., що складається з 496992грн.(Чотириста дев?яносто шість тисяч дев?ятсот девя?носто дві)грн. 00коп. як компенсація моральної шкоди, 10245(Десять тисяч двісті сорок п?ять)грн. 96коп. як відшкодування витрат на проїзд, 8000 (Вісім тисяч)грн. 00коп. як відшкодування витрат на правову допомогу, що підлягає безспірному списанню з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 . (ід.код п.п. НОМЕР_1 ).

Ухвала суду набирає законної сили в порядку і строки передбачені ст.273 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали через Центральний районний суд м.Миколаєва.

Суддя