Рішення № 84276179, 11.09.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/33/19

2/467/92/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Багдасаряна А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Оберіг» про визнання незаконним залишення без відповіді звернення та стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Оберіг» (далі - ПРАТ «Оберіг») про визнання незаконним залишення без відповіді звернення та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що у зв`язку з розглядом Верховним Судом цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заяви про відмову про прийняття спадщини недійсною та з метою проведення повторної експертизи виникла необхідність отримання інформації за місцем роботи останнього. З цією метою 17 січня 2017 року її представником ОСОБА_4 був направлений запит про надання інформації про працю ОСОБА_3 , однак відповіді вона не отримала. 01 квітня 2017 року на адресу відповідача був повторно направлений запит, однак відповіді на цей запит вона також не отримала. На її запит від 31 травня 2017 року вона теж відповіді не отримала. Також 03 листопада 2018 року вона звернулася до відповідача з двома запитами: один про працю ОСОБА_3 , інший - про орендну плату. І тільки отримала відповідь на запит про орендну плату. Посилаючись на те, що за два роки вона не отримала жодної відповіді від відповідача, що негативно відобразилося на її психічному стані, порушились відносини в сім`ї, відносини з братом та його оточенням, погіршився стан її здоров`я, підірвана віра в справедливе рішення, що заподіяло їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн., позивач прохала визнати незаконним залишення без відповіді її звернення від 03 листопада 2018 року, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про невизнання позовних вимог та зазначено, що у листопаді 2018 року відповідачем було отримано два звернення від позивача, які стосувалися орендної плати та роботи ОСОБА_3 , за результатами розгляду яких позивачу були надані письмові відповіді.

Позивачем подано відповідь на відзив на позов, у якому зазначено про безпідставність поданого відзиву, відсутність повноважень у ОСОБА_5 представляти інтереси відповідача. Копії відповідей та витяг з журналу вихідної кореспонденції не є доказом того, що позивач отримала відповіді на свої звернення. Доказом може бути тільки зворотна розписка заявника про отримання ним саме цього документа. Також вказує на фальсифікацію реєстрації відповідей у журналі вихідної кореспонденції документів.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та прохала їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що на всі звернення позивача відповідач надав письмові відповіді, крім звернення від 01 квітня 2017 року, яке відповідач не отримав. Відповіді надавались простою кореспонденцією за виключенням відповідей на звернення від 03 листопада 2018 року, які були направлені позивачу заказною кореспонденцією.

Вислухавши думки учасників процесу, свідка ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Стаття 40 Конституції України гарантує право кожного направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 18 вказаного Закону передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Такому праву кореспондує встановлений згідно зі статтями 7, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» обов`язок відповідних суб`єктів звернення об`єктивно і вчасно розглядати заяви, звернення, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно статті 20 вказаного Закону встановлено місячний термін для розгляду відповідних звернень громадян, а у відповідних випадках не більше 45 днів.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статі 16 ЦК України.

З цього слідує, що порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року (справа №6-20цс11).

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 до ПРАТ «Оберіг» було подано 18 січня 2017 року адвокатський запит щодо роботи ОСОБА_3 від 17.01.2017 року, який зареєстровано в оглянутій в судовому засіданні Книзі вхідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг» за 2017 рік за № 1 (а.с.17).

Відповідно до записів в Книзі вихідної кореспонденції за 2017 рік за № 15 від 20 січня 2017 року зареєстрована відповідь на запит по ОСОБА_3 (а.с.12).

Також, позивачем 01 квітня 2017 року на адресу відповідача було направлено лист з проханням надати довідку про те чи можливо прийняття на роботу, робота механізатором (трактористом) особою, яка не вміє писати, читати і розуміти прочитане; чи проходять медичні огляди трактористи і з якою періодичністю, яку посаду займає ОСОБА_3 в ПРАТ «Оберіг».

Вказаний лист був направлений відповідачу рекомендованим листом, про що свідчить чек від 01.04.2017 року, та який відповідач отримав 04 квітня 2017 року, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта» (а.с.6).

Оглянута в судовому засіданні Книга вхідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг» за 2017 рік відмітки про отримання вказаного листа не містить (а.с.18).

Крім того, не містить відмітки і про надання відповіді позивачу на цей запит Книга вихідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг`за 2017 рік.

Також 31 травня 2017 року позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено повторний лист з проханням надати довідку про роботу ОСОБА_3 в ПРАТ «Оберіг».

Вказаний лист був направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить чек від 31 травня 2017 року.

Згідно Книги вхідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг» за 2017 рік вказаний запит надійшов до ПРАТ «Оберіг» 05 червня 2017 року та зареєстрований за № 4.

Відповідно до Книги вихідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг» за 2017 рік позивачу надано відповідь 09 червня 2017 року за № 37.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження направлення на адресу позивача відповідей на звернення від 17 січня 2017 року, 01 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року.

Крім того, 03 листопада 2018 року позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено два листи: один з приводу орендної плати, інший щодо праці ОСОБА_3 у ПРАТ «Оберіг» рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить чек від 03 листопада 2018 року.

Згідно Книги вхідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг» за 2018 рік вказані запити надійшли до ПРАТ «Оберіг» 29 листопада 2018 року та зареєстровані за № 10.

Відповідно до Книги вихідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг» за 2018 рік позивачу надано дві відповіді 29 листопада 2018 року за №№ 62, 63. Відповіді направлені позивачу з кур`єрською доставкою, про що свідчить квитанція № 1444/6 від 29 листопада 2018 року.

Позивач, яка допитана судом за її клопотанням в якості свідка, та свідок ОСОБА_6 заперечили отримання позивачем відповіді на лист щодо роботи ОСОБА_3 на підприємстві та вказали, що у конверті, який надійшов від відповідача, знаходилася тільки одна відповідь на лист щодо орендної плати.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б підтвердили отримання позивачем відповіді на запит від 03 листопада 2018 року щодо роботи ОСОБА_3 на підприємстві. Таким би доказом міг слугувати опис вкладення з кількістю аркушів.

Однак, позивачем заявлена позовна вимога «про визнання незаконним залишення відповідачем без відповіді звернення позивача від 03 листопада 2018 року».

Заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідач надав належні та допустимі докази розгляду звернення ОСОБА_7 від 03 листопада 2018 року щодо роботи ОСОБА_3 на підприємстві у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується записом у Книзі вихідної кореспонденції ПРАТ «Оберіг» за 2018 рік та копією відповіді від 29 листопада 2018 року за № 63, яку представник відповідача надав у судовому засіданні (а.с.45). Позовні вимоги про визнання незаконним ненаправлення відповіді позивачу або про неповідомлення позивача про результати розгляду її звернення позивачем не заявлялися.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то відповідно до вимог частини першої статті 23, статті 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина другої статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Моральна шкода, за твердженням позивача у позовній заяві, виразилася у негативному відображенні на її психічному стані, у порушенні відносин в сім`ї, відносин з братом та його оточенням, погіршенні стану її здоров`я, втраті віри в справедливе рішення.

У судовому засіданні позивач зазначила, що їй така поведінка відповідача по ненаправленню їй відповідей на її запити набридла.

Належних та допустимих доказів на підтвердження негативного відображення на психічному стані позивача, порушення відносин в сім`ї, відносин з братом та його оточенням, погіршення стану здоров`я позивача через неотримання відповідей на її звернення суду не надано.

Отримання від позивача документів щодо роботи ОСОБА_3 у ПРАТ «Оберіг» необхідне позивачу у зв`язку з розглядом Верховним Судом цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заяви про відмову про прийняття спадщини недійсною для вирішення питання про проведення повторної психіатричної експертизи ОСОБА_3 .

Суд вважає, що позивач не позбавлений права на захист свого процесуального права на витребування судом при розгляді відповідної справи від відповідача усіх необхідних для вирішення цивільного спору доказів.

Саме по собі зазначення у позові про заподіяння моральної шкоди через ігнорування відповідачем звернення позивача, без доведення факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між неотриманням відповіді та негативним відображенням на психічному стані позивача, не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Оберіг» про визнання незаконним залишення без відповіді звернення та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 16 вересня 2019 року.

Суддя Т.М.Кологрива