Рішення № 84273925, 06.09.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/42471/17

Провадження № 2/761/846/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

учасників та їх представників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - відповідач-3), в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням додаткових обгрунтувань від 31.10.2018 року та від 31.01.2019 року, позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_6 . Після його смерті залишилось спадкове майно - житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є син - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_1 . Звернувшись до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на вказаний будинок. Як вбачається з довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 05.11.2013 року № 2381, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвався.

Відповідач-2 ОСОБА_3 13.12.2013 року звертався до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця ОСОБА_1 . Відповідач-3 ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, проте позовна заява була залишена без розгляду за заявою позивача.

Право власності на житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами підтверджується: рішенням № 1096 від 29.06.1954 року виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих; планом з управління в справах архітектури м. Києва земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що рішенням виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 21.02.1952 року № 134 за проектом управління в справах архітектури м. Києва відведено в безстрокове користування земельну ділянку під забудову ОСОБА_7 , площею 523 кв.м.; копією довідки про склад сім`ї; копією довідки про те, що ОСОБА_6 з 29.07.1981 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований по АДРЕСА_1 ; копією технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 ; копією довідки, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації від 05.11.2013 року № 2381. Позивачка зазначає, що на час побудови житлового будинку АДРЕСА_3 році виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації.

У відзиві на позовну заяву від 01.03.2018 року відповідач-1 Київська міська рада просила, на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу у відсутність представника Київської міської ради.

Відповідачем-3 ОСОБА_2 06.03.2018 року було подано позовну заяву до Киїської міської ради. З урахуванням доповнень до позовної заяви від 24.05.2018 року та від 05.11.2018 року, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частина житлового будинку, з правом власності і на технічне устаткування, газ, вода, санвузол, каналізація.

Свою позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що він є батьком спадкодавця та звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, але постановою від 18.02.2015 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті померлого сина ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності будинок (спадкове майно). ОСОБА_2 наголошує, що він є інвалідом 2-ої групи, тому має право на обов`язкову частину у спадщині, а відсутність свідоцтва про право власності не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 від 12.04.2019 році, позивачка зазначає, що 18.03.2016 року ОСОБА_2 звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 , а саме на 1/3 частку будинку по АДРЕСА_1 . Однак ухвалою суду від 27.10.2016 року вказаний позов залишено без розгляду за заявою позивача, тому ОСОБА_2 не зацікавлений в отриманні спадкового майна.

Також позивачка наголошує, що протягом багатьох років ОСОБА_2 не проживав разом з ОСОБА_6 , не доглядав його та жодним чином не допомагав. Крім того, жодних передбачених законом дій щодо бажання прийняти спадщину ОСОБА_2 не вчиняв, до державних органів, уповноважених на оформлення права власності не звертався, на відміну від інших спадкоємців. Тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Крім того, останній не надав суду необхідних доказів та відповідної правової норми в обґрунтування своїх вимог, а тому необхідно відмовити в задоволенні цього позову.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 ОСОБА_3 у судовому засіданні просив позов ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити

Відповідач-3 ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просили задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .

Відповідач-1 Київська міська рада в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутністю.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що проживає по АДРЕСА_4 з 1972 року, позивачка та відповідач-2 проживають там з 1980 року по сьогодні, тільки вони займаються будинком, утримують його. Відповідача-3 бачив на похованні ОСОБА_9 . Останній ніколи не проживав у спірному будинку, його ніколи не бачили, зі слів матері свідка, відповідач-3 не приймав участь у будівництві.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що проживає по АДРЕСА_5 з 1984 року, позивачку та відповідача-2 знає все своє життя, вони утримують будинок. Відповідача-3 ніколи не бачив, він ніколи там не проживав, зі слів матері свідка, приходив декілька разів.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 27.11.2017 року було відкрито провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 26.02.2018 року, ухвалено провести розгляд справи у загальному позовному провадженні та провести 26.02.2018 року підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року, відкладено підготовче судове засідання, витребувано в Першій Київській нотаріальній конторі копію спадкової справи № 1161/2013, що заведена 07.10.2013 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2018 року, до матеріалів справи долучено копію спадкової справи та відзив відповідача-1, звернення відповідача-3.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року, відкладено підготовче судове засідання, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

Протокольною ухвалою суду від 23.08.2018 року, до матеріалів справи долучено доповнення до зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.02.2019 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.11.2018 року по визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_2 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Протокольною ухвалою суду від 12.04.2019 року, до матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , задоволено клопотання про виклик свідків.

Протокольною ухвалою суду від 12.04.2019 року, до матеріалів справи долучено відповідь на запит адвоката.

Ухвалою суду від 07.06.2019 року, закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по справі.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 16.07.2013 року (т.1 а.с.24).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його син ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 .

21 жовтня 2013 року до Першої Київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сина ОСОБА_6 (т.1 а.с.114).

13 грудня 2013 року до Першої Київської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) чоловіка ОСОБА_6 (т.1 а.с. 122).

13 грудня 2013 року до Першої Київської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) батька ОСОБА_6 на користь дружини померлого ОСОБА_1 (т.1 а.с. 123).

18 лютого 2015 року постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , у зв`язку з ненаданням правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності померлого на житловий будинок, господарські будівлі та споруди (т. 1 а.с.189).

31 жовтня 2017 року постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує право власності померлого на вказану частку житлового будинку (т. 1 а.с.203).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Зі змісту ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як передбачено ч. 1, 5 ст. 1239 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Позивачі звертаючись до суду зазначають, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується наступники документами: рішенням № 1096 від 29.06.1954 року виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих; планом з управління в справах архітектури м. Києва земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що рішенням виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 21.02.1952 року № 134 за проектом управління в справах архітектури м. Києва відведено в безстрокове користування земельну ділянку під забудову ОСОБА_7 , площею 523 кв.м.; копією довідки про склад сім`ї; копією довідки про те, що ОСОБА_6 з 29.07.1981 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований по АДРЕСА_1 ; копією технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 ; копією довідки, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації від 05.11.2013 року № 2381.

Між тим, вищезазначені документи не є правовстановлюючими та не підтверджують право власності померлого ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Крім того, як вбачається з технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 , спірний будинок не введено в експлуатацію (т.1 а.с.28-31)

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 є новоствореним майном, проте його державну реєстрацію не було проведено, що підтверджується довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації від 05.11.2013 року № 2381 (т.1 а.с.32).

Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом спадкування згідно з нормами статей 1216, 1218 ЦК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Так, суду не будо надано відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту на будування житлового будинку АДРЕСА_5

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості є державна реєстрація прав на нього.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК слід розуміти у системному зв`язку із положенням ст. 182 ЦК щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає ніяких винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини, адже відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у зв`язку з не проведенням державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_5 та не введенням будинку в експлуатацію, такий не набув статусу майна та не входить до складу спадщини, після померлого ОСОБА_6 , тому не може бути предметом поділу та визнання на нього права власності за позивачем та відповідачем-3.

Від так, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та позову ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, слід відмовити.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 328, 331, 1216, 1218, 1220, 1235, 1239, 1268, 1270 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_5 , - залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_5 , - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , проживаюча в АДРЕСА_5 .

Відповідач: Київська міська рада, адреса знаходження м.Київ, вул.Хрещатик, 36.

Відповідач: ОСОБА_3 , проживаючий в АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживаючий в АДРЕСА_6 .

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст виготовлено 12.09.2019 року