Постанова № 84269800, 05.09.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа 631/857/19

провадження № 3/631/286/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , працюючого водієм у Товаристві з обмеженою «Агрологістика», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2019 року від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 122 – 4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 162248 від 15 серпня 2019 року вбачається, що 02 серпня 2019 року близько 17 години 20 хвилин в місті Полтава по вулиці Харківське шосе, 29, громадянин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF FT», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом державний номерний знак НОМЕР_3 при русі не вибрав безпечної швидкості, здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_4 . Автомобілі отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 162249 від 15 серпня 2019 року вбачається, що 02 серпня 2019 року близько 17 години 20 хвилин в місті Полтава по вулиці Харківське шосе, 29, громадянин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DAF FT», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом державний номерний знак НОМЕР_3 здійснив дорожньо - транспортну пригоду та залишив місце пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 122 – 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою від 05 вересня 2019 року відповідно до положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначені вище справи об`єднані в одне провадження та присвоєно справі єдиний унікальний номер 631/857/19.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у скоєнні правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення не визнав, пояснивши, що 02 серпня 2019 року в місті Полтава по вулиці Харківське шосе, він рухався по своїй полосі руху на транспортному засобі «DAF FT» державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом державний номерний знак НОМЕР_3 , з правої сторони його почав обганяти автомобіль марки «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_4 . ОСОБА_1 здалось, що відбулось зіткнення, він зупинив автомобіль та оглянув його. Пошкоджень транспортного засобу не побачив і поїхав далі. Зі слів ОСОБА_1 водій легкового автомобіля «Skoda Fabia» не зупинився, ніяких претензій ОСОБА_1 не пред`являв. Правопорушник не погоджується з тим, що він зник з місця дорожньо – транспортної пригоду, оскільки самого факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди, на його думку, не було.

Суддя, вислухавши пояснення правопорушника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтям. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення . У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статтей 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Пунктом 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 встановлено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

На підставі пункту 1 розділу VIII наказу Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:

1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський;

2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);

3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);

4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);

5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Аналізуючи докази, що надані до протоколів про адміністративні правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколах про адміністративне правопорушення серії ОБ № 162248 від 15 серпня 2019 року та серії ОБ № 162249 від 15 серпня 2019 року (а.с. 1, 15), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.4, 19), письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 5) та схемою місця ДТП (а.с. 3).

Дослідивши пояснення потерпілого від дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_2 було встановлено, що 02 серпня 2019 року близько 17 години 20 хвилин в місті Полтава по вулиці Харківське шосе, 29 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_4 став учасником дорожньо – транспортної пригоди з транспортним засобом марки «DAF FT» з причепом державний номерний знак НОМЕР_3 , який виїхав на обгін і своєю правою стороною задів ліве дзеркало автомобіля потерпілого, яке пошкодив. Водій транспортного засобом «DAF FT», побачивши факт ДТП залишив місце події (а.с. 5).

Як вбачається з пояснень, наданих ОСОБА_1 15 серпня 2019 року працівникам поліції та наданих в судовому засіданні, факту скоєння дорожньо – транспортної пригоди, що сталася 02 серпня 2019 року близько 17 години 20 хвилин в місті Полтава по вулиці Харківське шосе, 29 він не оспорює, оскільки в поясненні вказав, що факт зіткнення мав місце, що в подальшому змусило його зупинити керований ним автомобіль з метою його огляду на предмет пошкодження. Але видимих пошкоджень він не виявив, тоді водій ОСОБА_1 став рухатись далі (а.с. 4, 19)

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Що стосується адміністративного правопорушення за статтею 122 – 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (пункт 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306).

Стаття 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за залишення водія транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди до якої вони причетні.

Тобто, відповідальність за цією статтею настає тільки в разі встановлення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 – 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доказів на спростування даних, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення судді не надано.

Відповідно до приписів статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про те, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122 – 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю доведена.

Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

В якості обставини, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя вбачає відсутність діючих адміністративних стягнень у ОСОБА_1

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено.

Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу як за статтею 124, так й за статтею 122 – 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підстав для призначення правопорушнику стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, суд не вбачає, оскільки правопорушник працює водієм та управління транспортним засобом є його основним джерелом для існування.

Вирішуючи питання щодо призначення остаточної суми штрафу, суд виходить з приписів частини 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Абзацом 3 статті 7 Закону України № 2629-VІІІ від 23.11.2018 року «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 1921 гривня.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 384 гривен 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 36, 40-1, 122 – 4, 124, 245, 251, 279, 280, 283-285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених статтею 122 - 4 та статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, за статтею 122 – 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення – у виді штрафу у розмірі п`ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 визначити з урахуванням положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави та перерахувати на р/р 31119149020001, ККД 21081300, МФО 899998, одержувач: ГУК Харківської області код 37874947, банк: Казначейство України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 384 гривні 20 копійок, який перерахувати на р/р 31210206020371, отримувач УДКСУ у Нововодолазькому районі, код отримувача за ЄДРПОУ 37934670, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Копію постанови направити ОСОБА_1 та до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області для відома.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складати 680 гривень 00 копійок.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська