Ухвала суду № 84269485, 13.09.2019, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1374/19

Провадження № 1-кс/626/710/2019

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

13 вересня 2019 року м. Красноград

Слідчий суддя Красноградського районного суду Харківської області Дудченко В.О., при секретарі Зінченко Л.В., за участю прокурора Смірнова А.О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Невольниченка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника СВ Красноградського ВП ГУ НП України в Харківській області Мосенцова С.В., погодженого з прокурором Красноградського відділу Первомайської місцевої прокуратури в рамках кримінального провадження №42019221400000021 від 12 березня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Красноград Харківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не працює, раніше судимий Красноградський районним судом 22.12.2014 за ч.2 ст.309, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30.06.2015 покарання змінено та призначено покарання за ч.2 ст.309, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, 22.04.2016 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання,

- який підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до поданого клопотання ОСОБА_1 будучи раніше засудженим за вчинення умисного злочину, маючи не зняту та не погашену судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову скоїв новий умисний злочин при наступних обставинах.

Так, 20 липня 2019 року, близько 12.15 год., ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконний збут наркотичного засобу, по корисливим мотивам, в порушення «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого Постановою КМУ № 589 від 03.06.2009, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно збув, а саме особисто передав ОСОБА_2 полімерний предмет прямокутної форми із залаяними кінцями, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору масою 0,0893 г., який попередньо з метою подальшого збуту зберігав при собі. Від останнього за збутий ним предмет, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору,- ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 350 грн. В подальшому зазначений предмет, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, був виданий ОСОБА_2 працівникам Красноградського ВП ГУ НП в Харківській області. Згідно з висновком судової експертизи №3/1898СЕ-19 від 05.08.2019 кристалоподібна речовина білого кольору, яку ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_2 , є наркотичним засобом метадон, масою в перерахунку на суху речовину 0,0632 грам.

Такі його дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.307 КК України, а саме, як незаконне зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу.

11 вересня 2019 року o 17.37 годині ОСОБА_1 після проведення чергової оперативної закупки останнього на підставі ст.208 КПК України було затримано за підозрою у вчиненні злочину та 12 вересня 2019 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, тобто у незаконному зберіганні з метою збуту та у незаконному збуті наркотичного засобу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно займається розповсюдженням наркотичного засобу метадону, а саме закупає його у великих розмірах, а потім розповсюджує «в роздріб» в тому числі через так звані «закладки». Чи передавав він наркотичний засіб саме 20.07.2019 року він не пам`ятає, оскільки минуло вже досить багато часу, однак такими обігом наркотичних засобів він займається систематично. В день його затримання 11.09.2019 року він також передавав рожевий пакетик – метадон іншим особам, за що отримував певні кошти, частину з яких залишав собі, а частину пересилав для подальшої закупівлі, як пояснив «вищій інстанції по ієрархії». Дійсно при проведенні обшуку 11.09.2019 року за його місцем мешкання було виявлено наркотичні засоби, як вже запаяні по дозах – готові для реалізації, так і ще не розфасовані, які потрібно було розфасувати. Така кількість наркотичних засобів була виявлена в зв`язку з тим, що у нього вдома був «склад». Ці всі знайдені наркотичні засоби при назначалися для подальшої передачі іншим особам, в тому числі через «закладки». Також оскільки тільки у нього були всі «контакти та зв`язки» з оптовими постачальниками, то він іншим наркозалежним особам допомагав придбавати наркотичні речовини. Поряд з цим останні пояснив, що частину з цих наркотичних засобів, він вживав самостійно, в зв`язку з чим достовірно знає, що вилучені у нього речовини є саме наркотичними - метадон.

При цьому посилаючись на свій поганий стан здоров`я та ряд захворювань, просить обрати відносно нього запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі – домашній арешт, або якщо тримання під вартою, то з мінімальною заставою, щоб його сім`я могла заплатити його.

Однак не зважаючи на це, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 – особи яка проводила оперативну закупку, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 23.07.2019, протоколом про результати аудіо, - відеоконтролю особи від 15.08.2019 разом з аудіо-відеоматеріалами, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, висновком судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» за №3/1898СЕ-19 від 05.08.2019, протоколом обшуку від 11.09.2019 року в ході якого у останнього після проведення оперативної закупки було вилучено «мічені» грошові кошти, які використовувались для її проведення, 23 полімерних предмети прямокутної форми рожевого кольору та 5 полімерних пакети з речовиною білого кольору з ознаками наркотичного засобу метадон, електронні ваги та ін.

Враховуючи вищевикладене, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може:

1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п.1 ст.177 КПК України), з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

2.Незаконно впливати на свідків (п.3 ст.177 КПК України), зокрема ОСОБА_2 , з мотивів помсти йому, так ж останній допоміг працівникам правоохоронних органів викрити та зафіксувати його злочинну діяльність, а також на інших свідків, яких він бачив під час проведення слідчих дій та які були понятими при затриманні ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6

3.Вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ст.177 КПК України), так ж підозрюваний ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків немає, є раніше судимим за вчинення тяжкого корисливого злочину, постійний заробіток відсутній, а отже і джерела для існування також, що може призвести до вчинення останнім інших злочинів.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості у вчиненні злочину, запобігти вищевказаним ризикам можливо лише шляхом обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що зможе гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу є недоцільним, оскільки не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім цього в сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що надання можливості внесення застави підозрюваному ОСОБА_1 в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не забезпечить виконання останнім покладених на нього обов`язків. В зв`язку з цим є необхідним визначення розміру застави для ОСОБА_1 в розмірі, що становить не менше триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який у разі визнання винним йому загрожує покарання на строк до 8 років, міцних соціальних сімейних зв`язків, постійного місця роботи не має, є раніше судимим за вчинення тяжкого злочину та беручи до уваги те, що по вищевказаному кримінальному провадженню необхідно виконати ряд слідчих дій та оперативно - розшукових заходів, слідчий і звернувся до суду з відповідним клопотанням.

Перевіривши надані суду матеріали кримінального провадження, дослідивши докази по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, пославшись на доводи та факти викладені в ньому, думку самого підозрюваного та його захисника, які просили обрати йому міру запобіжного заходу, не пов`язану з позбавленням волі – у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду клопотання було встановлено вагомість наявних доказів, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені даного злочину за ч.1 ст.307 КК України, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 – особи яка проводила оперативну закупку; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 23.07.2019, протоколом про результати аудіо, - відеоконтролю особи від 15.08.2019 разом з аудіо-відеоматеріалами, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, відповідно до якого на відео зафіксовано факт передачі ОСОБА_1 наркотичного засобу іншій особі 20.07.2019р. в обмін на певну суму коштів; висновком судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» за №3/1898СЕ-19 від 05.08.2019; протоколом обшуку від 11.09.2019 року в ході якого у останнього після проведення оперативної закупки було вилучено «мічені» грошові кошти, які використовувались для її проведення, 23 полімерних предмети прямокутної форми рожевого кольору та 5 полімерних пакети з речовиною білого кольору з ознаками наркотичного засобу метадон, електронні ваги та ін.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що останній міцних соціальних зав`язків не має, оскільки не працює, не одружений, дітей не має, господарства не веде, що може його спонукати до переховування від органів слідства та суду, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком до 8 років(п.1 ст.177 КПК України).

Крім того, суд вбачає певні ризики, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на ряд свідків, повне коло яких на даний час ще не встановлено, оскільки відповідно до матеріалів НСРД, збут наркотичних засобів відбувався протягом тривалого часу та значній кількості осіб, в тому числі на свідка ОСОБА_2 (закупного), з мотивів помсти йому, так як останній допоміг працівникам правоохоронних органів викрити та зафіксувати його злочинну діяльність, а також на інших свідків, яких він бачив під час проведення слідчих дій (п.3 ст.177 КПК України).

Крім того, ОСОБА_1 раніше судимий за тяжкі корисні злочини, в тому числі за аналогічний злочин, пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, за які відбував реальний строк покарання у вигляді позбавлення волі, звідки звільнився 22.04.2016 року, а через незначний проміжок часу знову підозрюється у скоєнні злочину, пов`язаного з незаконним збутом наркотичних засобів, в зв`язку з чим останній може продовжувати свою злочинну діяльність та скоювати нові злочини(п.5 ст.177 КПК України).

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

З огляду на вищевикладене є достатньо підстав вважати, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, на які вказує слідчий та прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

Як зазначено в статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно вплинути на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, а щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, з урахуванням поведінки підозрюваного, характеру скоєного та його особи, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також забезпеченню спробам переховування від суду, впливу на свідків та перешкоджання встановлення істини у справі, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

При цьому посилання ОСОБА_1 на те що він страждає рядом захворювань, медична документація стосовно яких долучена до матеріалів справи, на думку суду не може слугувати тією підставою, щоб не обирати такий запобіжний захід, з огляду на наступне.

Так, в разі надання будь-якої медичної допомоги, в умовах слідчого ізолятору мається медична частина, лікарі якої можуть надати будь-яку необхідну медичну допомогу. Будь-яких документів, з приводу того, що останній з певних причин не може знаходитись в СІЗО, суду не надано.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України – 17-37год. 11.09.2019 року.

Поряд з цим, положеннями ч.3 ст.183 КПК України передбачено, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

За змістом ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З огляду на вище зазначене та з урахуванням суспільної небезпечності скоєного ОСОБА_1 , а саме розповсюдження наркотичних засобів протягом тривалого часу та значній кількості осіб(матеріали НСРД), з урахуванням кількості вилучених коштів та обсягу вилучених, як розфасованих так і не розфасованих речовин та предметів з явними ознаками наркотичних речовин – метадон, яка мала бути реалізована іншим особам, ринкова вартість, вилучених речовин за оперативними даними може становити кілька сотень тисяч гривень, вважаю що вказаний розмір застави, передбачений ч.5 ст.182 КПК України, не здатний буде забезпечити виконання покладених обов`язків на підозрюваного, в зв`язку з чим застосовує її у вищому розмірі - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що складає 501.750грн.(250х2007грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 205, 485-488, 492 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Клопотання начальника СВ Красноградського ВП ГУ НП України в Харківській області Мосенцова С.В. – задовольнити.

Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 17год. 37хв. 11 вересня 2019 року до 17год. 37хв. 09 листопада 2019 року.

Для тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_1 підлягає направленню до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Визначити стосовно ОСОБА_1 суму застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 501.750(п`ятсот одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (банк отримувач - ДКС України, код отримувача ЄДРПОУ - 26281249, код банк отримувач (МФО) – 820172, рахунок отримувача 37318098006674, отримувач коштів ТУ ДСА України в Харківській області, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово слідчого, прокуратуру і суддю Красноградського районного суду Харківської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Також роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з під варти в разі внесення застави, останній негайно повинен повідомити про це слідчого та прокурора і з`явитися до слідчого для встановлення електронного засобу контролю.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Красноградського районного суду Дудченко В.О.