Рішення № 84263720, 16.09.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8851/19

Провадження № 2/344/3137/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

16 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретаря Орнат Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах, пені та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд із наведеним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Івано-Франківського міського суду у цивільній справі № 2-9624/2003 року з відповідача присуджено стягувати аліменти в її користь в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян в місяць, на утримання сина ОСОБА_3 . Відповідач рішення суду не виконував, згідно довідки державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом становить 126 245 грн. 71 коп. У зв`язку з несплатою аліментів позивач просила суд стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 126 245 грн. 71 коп., неустойку (пеню) по несплачених аліментах за період з 08 грудня 2003 року по 31 березня 2019 року в сумі 38 4013 грн., суму інфляційних втрат по несплачених аліментах в розмірі 135 942 грн. 23 коп.

Позивач в судове засідання не з`явилась, суду подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківського місцевого суду у цивільній справі № 2-9624/2003 року присуджено стягувати із ОСОБА_2 аліменти в користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян в місяць, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнення аліментів вирішено розпочати з 08 грудня 2003 року до повноліття дитини.

На виконання зазначеного рішення Івано-Франківським місцевим судом видано виконавчий лист (а.с. 39), який на даний час знаходиться на виконанні у Івано-Франківському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Згідно довідки державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів із 08 грудня 2003 року по 01 квітня 2019 року складає 126 245 грн. 71 коп. (а.с. 69-73).

Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Вказана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 8 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, при відсутності такого спору, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини у сумі 126 245 грн. 71 коп. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами існує спір щодо розміру заборгованості за аліментами.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

Із наведеного слідує, що досягнення дитиною повноліття не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів на її утримання, і припинення стягнення раніше нарахованої заборгованості.

Таким чином задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини призведе до подвійного стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Як вбачається із постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15ц (провадження № 14-37цс18), роз`яснено, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Відповідач по справі рішення про стягнення аліментів не виконував. Згідно аудиторської довідки-розрахунку складеного ТзОВ «Юрек Аудит» 18 квітня 2019 року сума пені по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2-9624/2003 року становить 38 413 грн. Вказаний розмір відповідачем не спростований.

Таким чином позов в частині стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Отже, вказаною нормою чітко визначено, що тільки аліменти визначені у твердій грошовій сумі підлягають індексації відповідно до Закону.

Однак розмір аліментів судом визначений у частці від заробітку відповідача, розмір аліментів державним виконавцем нараховувався відповідно до розміру середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості щомісячно.

Тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну сплату аліментів позбавлені правових підстав для їх задоволення.

З урахуванням наведеного, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач понесла витрати в розмірі 1 500 грн. за проведення аудиторського висновку, що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 3). Тому вказану суму слід стягнути з відповідача в її користь.

Вирішуючи питання розподілу витрат по оплаті судового збору суд враховує, що позивач звільнена від їх сплати, а тому з відповідача слід стягнути 768 грн. 40 судового збору в дохід держави, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі ст. 180, 181,184, 187,194, 196 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах, пені та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , пеню (неустойку) за несплату аліментів за період з 08 грудня 2003 року по 01 квітня 2019 року в розмірі 38 413 (тридцять вісім тисяч чотириста тринадцять) гривень, витрати за проведення аудиторського висновку в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2019 року.

Суддя Бабій О.М.