Рішення № 84262259, 22.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2019 року № 826/4686/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і просить суд:

1) визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо: оголошення позивачці 06.09.2017р. попередження з повідомленням про зміну істотних умов служби, оголошення позивачці 04.12.2017р. повідомлення про зміну істотних умов служби, вивільнення позивачки з посади начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видання наказу від 06.11.2017р. №191-ос «Про призначення ОСОБА_1 », видання наказу від 01.12.2017р. №229-ос «Про скасування попередження про зміну істотних умов служби ОСОБА_1 » в частині пунктів 2, 2.1 та 2.2 та зобов`язати відповідача в подальшому утриматись від аналогічних дій в аналогічних випадках.

2) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.12.2017р. №229-ос «Про скасування попередження про зміну істотних умов служби ОСОБА_1 » в частині пунктів 2, 2.1 та 2.2 щодо доручення начальнику відділу управління персоналом Величко І.В. підготувати та подати директору Департаменту на підпис проект персонального повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов служби (праці) та до 01.12.2017р. вручити ОСОБА_1 повідомлення про зміни істотних умов служби (праці).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що вона працює в Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підрозділах, правонаступником яких є відповідач, з 26.12.1995, має стаж державної служби 22 роки та 2 місяці, з них: 16 років і 9 місяців на посадах державної служби категорії «Б» та 5 років і 5 місяців на посадах державної служби категорії «В». Починаючи з 03.10.2016 позивач обіймає посаду начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Департамент).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.08.2017 №962 були внесені зміни до структури Департаменту та затверджено її нову редакцію. 15.08.2017 Київським міським головою ОСОБА_3 . затверджено новий штатний розпис Департаменту на 2017 рік. У зв`язку з цими змінами відділ автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення, начальником якого працювала позивач було ліквідовано, а виконання функцій цього відділу передано відділ контролю, документального забезпечення та ведення баз даних.

06.09.2017 позивачу було оголошено, підписане начальником відділу управління персоналом Департаменту, попередження з повідомленням про зміну істотних умов служби, а саме: про переведення позивача на посаду головного спеціаліста відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення Департаменту. Зазначене попередження також містило попередження, що у випадку не надання заяви про переведення протягом 60 днів з дня ознайомлення, позивача буде звільнено на підставі вимог п.6 ст.83 Закону України «Про державну службу».

Наявні на час надання попередження вакантні посади начальників інших відділів позивачу відповідачем запропоновано позивачу не було.

Наказом від 06.11.2017 №191-ОС «Про призначення ОСОБА_1 », позивача було призначено головним спеціалістом відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення з 07.11.2017, увільнивши її з посади начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення. При цьому, позивач не була ознайомлена з посадовою інструкцією за посадою, на яку її було призначено.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржила їх до Національного агентства України з питань державної служби.

За результатами проведеної Міжрегіональним управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаських областях позапланової виїзної перевірки Департаменту стосовно викладених у скарзі позивача фактів, міжрегіональне управління дійшло висновку, що наказ Департаменту від 06.09.2017 №117-ОС, а також попередження позивача від 06.09.2017р. про зміну істотних умов служби, видані із порушенням норм статті 43 Закону України «Про державну службу», тому наказ підлягає приведенню у відповідність до вимог законодавства, а попередження підлягає скасуванню.

Наказом №229-ОС від 01.12.2017 Департамент скасував свій наказ №191-ос від 06.11.2017 «Про призначення ОСОБА_1 ».

Крім того, наказом №230-ОС від 01.12.2017 Департамент скасував попередження від 06.09.2017 про зміну істотних умов служби у зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису Департаменту. Підпунктами 2.1 та 2.2 пункту 2 вказаного наказу начальника відділу управління персоналом було зобов`язано підготувати та подати директору Департаменту проект персонального повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов служби (праці) та до 01.12.2017 вручити позивачу повідомлення про зміни істотних умов служби (праці).

04.12.2017 позивачу під підпис було надано повідомлення про зміну істотних умов служби, яким запропоновано проходити державну службу на посаді головного спеціаліста відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення. Цим же повідомленням доведено до відома позивачу, що у випадку її незгоди на продовження проходження державної служби за запропоновую їй посадою, остання має подати заяву про звільнення на підставі вимог ч.6 ст.83 Закону України «Про державну службу», або заяву про переведення її на запропоновану посаду. У випадку не надходження від позивача вказаних заяв протягом 60 днів з моменту ознайомлення її з відповідним повідомлення, позивач буде вважатися такою, що погодилася на продовження проходження державної служби на запропонованій посаді.

Вважаючи перелічені дії Департаменту та винесений ним наказ №229-ОС в частині пунктів 2, 2.1 та 2.2 такими, що вчинені/винесені з порушенням вимог ч.1 ст.24, ч.2 ст.38, ч.ч.1 та 2 ст.43 Конституції України, ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу №12 до Конвенції, ч.2 ст.1, п.п.4 та 5 ч.1 ст.2, п.п.3 та 7 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 та ч.2 ст.7, п.п.6 та 7 ч.1 ст.8, ч.3 ст.19, ч.ч.1 та 5 ст.31, п.13 ч.1 ст.37, ч.ч.2 та 5 ст.41, ч.ч.3, 4 ст.43, п.1 ч.1, ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», ч.1 та 2 ст.2, ст.21, ст.51, ст.21, ч.1 та п.3 ч.2 ст.42, ст.492 КЗпП України, оскільки, на думку позивача, у даних правовідносинах відповідач мав керуватися не лише нормами Закону України «Про державну службу», а й нормами ст.40, 492 КЗпП України, які передбачають, що у випадку ліквідації займаної нею посади її повинні були повідомити про заплановане звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, та запропонувати їй усі рівнозначні та нижчі вакантні посади, які були на той момент у Департаменті, а не переводити без її згоди на іншу посаду - протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою та заявою про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

У наданому відзиві Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заперечив проти поданого позову посилаючись на те, що, оскільки наказами відповідача від 01.12.2017р. №229-ОС та №230-ОС, наказ №191-ос від 06.11.2017р. та попередження від 06.09.2017р. про зміну істотних умов служби були скасовані, тому в задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо звільнення позивача з посади, щодо видання наказу від 06.11.2017р. №191-ос, щодо оголошення попередження від 06.09.2017р. необхідно відмовити, бо в цій частині відсутній предмет спору.

Стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо видання наказу від 01.12.2017 №229-ОС в частині п.п.2, 2.1 та 2.2, оголошення повідомлення позивачу від 04.12.2017, а також визнання протиправним та скасування наказу від 01.12.2017 №229-ОС в частині п.п.2, 2.1 та 2.2, позивач зазначав, що такі дії та винесений наказ є законними, оскільки вони вчинені в межах повноважень відповідача.

Відповідач надав копію наказу №43-ОС від 08.02.2018, відповідно до якого, керуючись ч.4 ст.43 Закону України «Про державну службу» постановив вважати ОСОБА_1 такою, що погодилась, за мовчазною згодою, на зміну істотних умов державної служби, продовження проходження державної служби на посаді головного державного спеціаліста відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення.

Також відповідач посилався на те, що частина посад, які позивач вважав вакантними, такими не були, оскільки, на них були переведені працівники, як займали ліквідовані посади, а на частину посад були оголошені конкурси і позивач могла взяти у них участь.

На підставі вищевикладеного відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому наполягає на протиправності дій та рішень відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працює у Департаменті та підрозділах, правонаступником яких є відповідач, з 26.12.1995. Станом на день звернення із даним позовом позивач мала стаж державної служби 22 роки та 2 місяці, з них 16 років і 9 місяців на посадах державної служби категорії «Б» та 5 років і 5 місяців на посадах державної служби категорії «В», мала 6 ранг. Згідно наказу №534 від 04.10.2016. Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивач з 03.10.2016 переведена на посаду начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення.

Відповідно до диплому Київського політехнічного інституту ФВ №817710 від 01.03.1993, позивач у 1993 році закінчила вказаний інститут за спеціальністю автоматизовані системи обробки інформації і управління та їй присвоєно кваліфікацію інженера-системотехніка.

Під час перебування на державній службі, позивач неодноразово нагороджувалася почесними грамотами та отримувала подяки за самовіддану і бездоганну працю та високі досягнення в сфері соціального захисту населення м. Києва. Крім цього, позивач у 1998, 2003, 2206 2009 та 2012 роках підвищувала свою кваліфікацію шляхом проходження відповідних навчань.

За результатами щорічної оцінки виконання державним службовцем Департаменту соціальної політики посадових обов`язків і завдань, яка проводилася у 2005, 2007, 2011 та 2012 роках підсумкова оцінка позивачки була «висока», а у 2003, 2006, 2008, 2013-2015 роках - «добре».

За результатами атестацій, які проводилися у 1997, 2004, 2008, 2010 та 2013 роках, позивачка визнана такою, що відповідає займаній посаді.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.08.2017 №962 внесені зміни до структури Департаменту та затверджено її нову редакцію.

15.08.2017 Київським міським головою ОСОБА_3 . затверджено новий штатний розпис Департаменту на 2017 рік. До внесення змін до структури Департаменту, управління організаційного та інформаційного забезпечення складалось із двох відділів та одного сектору (12 штатних одиниць, з них 4 керівні посади): відділ контролю, організаційного та документального забезпечення; відділ автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення; сектор звернень громадян. У результаті внесення змін до структури Департаменту управління організаційного та інформаційного забезпечення стало складатися з двох відділів (14 штатних одиниць, з них 3 керівні посади): відділ контролю, документального забезпечення та ведення баз даних; відділ організації прийому та звернень громадян. Зміни відбулися і в інших управліннях Департаменту, водночас, загальна штатна чисельність Департаменту залишилась незмінною - 120 штатних одиниць.

06.09.2017 позивачу було оголошено, підписане начальником відділу управління персоналом Департаменту, попередження із повідомленням про зміну істотних умов служби, а саме: про переведення позивача на посаду головного спеціаліста відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення Департаменту. Зазначене попередження також містило попередження, що у випадку не надання заяви про переведення протягом 60 днів з дня ознайомлення, позивача буде звільнено на підставі п.6 ст.83 Закону України «Про державну службу».

У відповідь на запит про публічну інформацію від 17.10.2017р., Департаментом було повідомлено позивачці листом №051-31(з)-006 від 24.10.2017, що станом на 24.10. 2017 вакантними є посади категорії «Б», зоерема: начальник відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг (на цю посаду оголошено конкурс); начальник відділу з організації надання адресної матеріальної допомоги соціально незахищеним громадянам управління пільг, державної та регіональної допомоги (23 та 24 .10.2017 відбувся конкурсний відбір); начальник відділу координації діяльності підпорядкованих соціальних закладів та служб управління соціального захисту чорнобильців, ветеранів, інвалідів.

Крім того, Департаментом повідомлено, що станом на цю ж дату вакантними є також наступні посади: головний спеціаліст відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління інформаційного та організаційного забезпечення (4 посади); головний спеціаліст відділу з організації прийом та звернень громадян управління інформаційного та організаційного забезпечення (2 посади); головний спеціаліст відділу з організації діяльності підпорядкованих інтернат них установ та реформування системи соціальних послуг (1 посада); головний спеціаліст відділу соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи управління соціального захисту інвалідів, чорнобильців, ветеранів (1 посада); завідувач сектору з питань забезпечення засобами реабілітації (24.10.2017р. відбувся конкурсний відбір); завідувач сектору з питань забезпечення санаторно-курортним лікування (оголошено конкурсний відбір).

Згідно відповіді Департаменту №051-35(з)-006 від 31.10.2017 на запит позивача від 25.10.2017, вакантними є посади начальника відділу координації діяльності підпорядкованих соціальних закладів та служб; головного спеціаліста відділу управління персоналом; завідувача сектору вимушених переселенців управління соціального захисту інвалідів, чорнобильців, ветеранів; головного спеціаліста відділу з організації прийом та звернень громадян управління інформаційного та організаційного забезпечення (2 посади); головний спеціаліст відділу з організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг; начальник відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг (оголошено конкурс); головний спеціаліст відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних (4 посади); заступник начальника відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг; головний спеціаліст відділу соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

25.10.2017 позивач звернулася до директора Департаменту з заявою, якою, керуючись ст.ст.41, 87 Закону України «Про державну службу» та ст.ст.42, 492 КЗпП України, просила запропонувати їй для переведення усі наявні рівнозначні (рівноцінні) або нижчі вакантні посади в Департаменті відповідно до кваліфікації позивача.

Як вбачається з матеріалів справи конкурси на заняття вакантних посад державної категорії «Б» були оголошені наказами Департаменту №322 від 02.10.2017 (заміщення вакантних посад завідувача сектору державних закупівель управління бухгалтерського обліку та фінансів; завідувача сектору з питань санаторно-курортного лікування; начальника відділу з організації надання адресної матеріальної допомоги соціально незахищеним громадянам управління пільг, державної та регіональної допомоги; завідувача сектору з питань забезпечення замовами реабілітації), №331 від 19.10.2017 (заміщення вакантних посад начальника відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг; заступника начальника відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг; головного спеціаліста відділу організації прийому та звернень громадян). Вказаними наказами також були затверджені умови на проведення конкурсу на заняття вищевказаних посад.

Наказом від 06.11.2017 №191-ОС «Про призначення ОСОБА_1 .», позивача було призначено головним спеціалістом відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення з 07.11.2017, увільнивши її з посади начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення. При цьому, позивач на момент її призначення не була ознайомлена з посадовою інструкцією за посадою, на яку її було призначено. Вказану посадову інструкцію було затверджено наказом Департаменту №03 від 10.01.2018. При ознайомлені з вказаним наказом позивач зробила на ньому відмітку про свою незгоду з цим наказом, оскільки, вважає його дискримінаційним та таким, що порушує її права державного службовця.

Вважаючи дії відповідача щодо оголошення позивачу попередження від 06.09.2017 щодо не пропонування йому відповідачем рівнозначних (рівноцінних) вакантних посад, протиправними, позивач оскаржила їх до Національного агентства України з питань державної служби.

За результатами проведеної Міжрегіональним управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаських областях позапланової виїзної перевірки Департаменту стосовно викладених у скарзі позивача фактів, міжрегіональним управлінням було підготовлено довідку від 13.11.2017 №62, у якій управлінням зроблено висновки про те, що наказ Департаменту від 06.09.2017 №117-ОС виданий з порушенням та не відповідає нормам статті 43 Закону України «Про державну службу», а відтак вказаний наказ має бути приведений у відповідність нормам, визначеним у статті 43 цього Закону. Крім того, робочою групою було зроблено висновок, що попередження ОСОБА_1 від 06.09.2017 не відповідає нормам, визначеним у абзаці першому частини четвертої статті 43 Закону, а відтак вказане попередження підлягає скасуванню. Міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаських областях було направлено Департаменту вимогу №10 від 13.11.2017р. про скасування попередження від 06.09.2017.

Наказом №229-ОС від 01.12.2017 Департамент скасував свій наказ №191-ос від 06.11.2017р. «Про призначення ОСОБА_1 ». Пунктом 2 вказаного наказу начальнику управління бухгалтерського обліку та фінансів - головному бухгалтеру ОСОБА_4 було наказано здійснити необхідний перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до пункту 1 наказу №230-ОС від 01.12.2017, Департамент скасував попередження від 06.09.2017 позивачу про зміну істотних умов служби у зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису Департаменту. Підпунктами 2.1 та 2.2 пункту 2 вказаного наказу, начальника відділу управління персоналом було зобов`язано підготувати та подати директору Департаменту на підпис проект персонального повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов служби (праці) та до 01.12.2017 вручити ОСОБА_1 повідомлення про зміни істотних умов служби (праці).

04.12.2017 позивачу під підпис було надано повідомлення про зміну істотних умов служби, яким, відповідно до ст.43 Закону України «Про державну службу» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.08.2017р. №962 «Про внесення змін до структури Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», повідомлено позивача про зміну істотних умов служби, а саме - запропоновано позивачу проходження державної служби на посаді головного спеціаліста відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення в межах її спеціальності та кваліфікації.

Цим же повідомленням від 04.12.2017р. доведено до відому позивача, що у випадку її незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, ОСОБА_1 . має подати директорові Департаменту заяву про звільнення на підставі п.6 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», або заяву про переведення її на запропоновану посаду не пізніше як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби від позивача не надійдуть вищезазначені заяви, позивач буде вважатися такою, що погодилася на продовження проходження державної служби на запропонованій їй посаді.

У відповідь на запит позивача від 27.11.2017 на отримання публічної інформації, Департамент листом №051-51(з)-006 від 01.12.2017 повідомив позивача про те, що станом на 01.12.2017 вакантними залишаються наступні посади: головний спеціаліст відділу управління персоналом (тимчасово, до виходу на роботу основного працівника); головний спеціаліст відділу з організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг; начальник відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг (конкурсний відбір відбувся); заступник начальника відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг (оголошено конкурсний відбір); головний спеціаліст відділу фінансового контролю та аудиту.

Наказом Департаменту №03 від 10.01.2018 було затверджено положення про структурні підрозділи Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та посадові інструкції працівників.

08.02.2018 відповідач виніс наказ №43-ОС «Про зміну істотних умов державної служби», з якого вбачається, що у зв`язку з оптимізацією структури Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відбулися зміни істотних умов державної служби за посадою начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення, у зв`язку з чим, керуючись ч.4 ст.43 Закону України «Про державну службу», наказано вважати ОСОБА_1 такою, що погодилась, за мовчазною згодою, на зміну істотних умов державної служби, продовження проходження державної служби на посаді головного державного спеціаліста відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних управління організаційного та інформаційного забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII (надалі - Закон №889), зазначений закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Приписами частини 1 статті 43 Закону №889 визначено підстави для зміни істотних умов державної служби, якими є, зокрема, ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Частиною 3 даної статті передбачено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов`язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

За вимогами частини 4 даної статі про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Згідно з частиною 5 зазначеної статті у разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 41 Закону №889, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

Відповідно до частини другої цієї статті переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889 державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Частинами 1 та 3 статті 83 Закону №889 передбачено, що державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Частиною 1 статті 87 Закону №889 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга цієї статті).

Відповідно до абзаців першого-третього статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону може мати місце у випадку, якщо такі зміни стосуються посади, яку обіймає державний службовець, і після настання цих змін та надання ним відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду, проте із відповідними змінами (зокрема, розширення або звуження кола посадових обов`язків, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу, наслідком чого, серед іншого, є зміна назви посади).

Якщо державний службовець є або вважається таким, що погодився на зміну істотних умов державної служби, керівнику державної служби необхідно документально відобразити факт настання таких змін шляхом видачі наказу (розпорядження) про зміну істотних умов державної служби для конкретного державного службовця.

У разі згоди державного службовця на зміну істотних умов державної служби його переведення не відбувається. Переведення може мати місце лише у випадку відмови від зазначених змін і надання згоди цим державним службовцем на таке переведення на запропоновану у зв`язку з його відмовою іншу посаду державної служби.

У той же час скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889.

Згідно із частиною третьою зазначеної статті процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. У такому разі положення статті 43 Закону не застосовуються.

На підставі частини 3 статті 5 Закону №889 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці (наприклад, зміни структури державного органу, що тягне за собою скорочення деяких посад державної служби, проте фактичне скорочення чисельності або штату державних службовців органу не відбувається та відсутні обставини для зміни істотних умов державної служби, що передбачені частиною третьою статті 43 Закону, а саме за новоутвореною посадою встановлюються нові посадові обов`язки, а не змінюються основні посадові обов`язки, які були визначені для посади, що скорочена).

Зважаючи на викладене:

- про зміну істотних умов державної служби (належності посади державної служби до певної категорії посад, зміну основних посадових обов`язків, умов оплати праці або соціально-побутового забезпечення, режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу, зміни місця розташування державного органу) - державний службовець має бути повідомлений відповідно до статті 43 Закону;

- про скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію або реорганізацію державного органу при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону, - державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до частини 1 статті 87 Закону №889. При цьому такому державному службовцю за наявності вакантних посад у державному органі має бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі.

- про зміни в організації виробництва і праці (припинення структурних підрозділів державного органу та/або скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу) при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону №889, - державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. При цьому звільнення державних службовців здійснюється з дотриманням положень статті 492 КЗпП України, у тому числі передбачених гарантій та обов`язку власника запропонувати іншу роботу (посаду державної служби (за наявності).

З матеріалів справи вбачається, що у результаті змін у структурі Департаменту, які відбулися відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №962 від 14.08.2017р., замість відділу контролю, організаційного та документального забезпечення, відділу автоматизованих систем управління та сектору звернень громадян у складі управління організаційного і інформаційного забезпечення було утворено два нових відділи: відділ контролю, документального забезпечення та ведення баз даних та відділ організації прийому та звернень громадян. Згідно листа Департаменту №051/ОП/М-101079-006 від 11.10.2017р., функції відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення були передані відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних. Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що відділ автоматизованих систем управління та посада начальника вказаного відділу, яку обіймала позивач, у результаті змін у структурі Департаменту були ліквідовані.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був повідомити позивача не про зміну істотних умов служби, а про наступне вивільнення відповідно до частини 1 статті 87 Закону №889 та п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. При цьому позивачу мала бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачу відповідачем було запропоновано лише одну вакантну посаду головного спеціаліста відділу контролю, документального забезпечення та ведення баз даних, проігнорувавши ту обставину, що в Департаменті були наявні інші вакантні посади, у тому числі посади, рівнозначні посаді, яку обіймала позивач, зокрема - начальник відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг; начальник відділу з організації надання адресної матеріальної допомоги соціально незахищеним громадянам управління пільг, державної та регіональної допомоги; начальник відділу координації діяльності підпорядкованих соціальних закладів та служб управління соціального захисту чорнобильців, ветеранів, інвалідів, завідувач сектору з питань забезпечення засобами реабілітації; завідувач сектору з питань забезпечення санаторно-курортним лікування (станом на 24.10.2017р.); начальник відділу координації діяльності підпорядкованих соціальних закладів та служб, завідувач сектору вимушених переселенців управління соціального захисту інвалідів, чорнобильців, ветеранів, начальник відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг (оголошено конкурс), заступник начальника відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг (станом на 31.10.2017р.); начальник відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг, заступник начальника відділу організації діяльності підпорядкованих інтернатних установ та реформування системи соціальних послуг (станом на 01.12.2017р.), які передбачені в новому штатному розписі.

При цьому, відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про виконання ним вимог статті 49-2 КЗпП України, зокрема, щодо пропозицій позивачу обійняти інші вакантні посади персонально під розписку про ознайомлення в період з дня його першого попередження - 06.09.2017р., чи другого попередження - 04.12.2017р.

Крім того, суд приймає до уваги висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.04.2015 по справі №6-40цс15, згідно якої власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену по справі №6-2487цс15, відповідно до якої на власника або уповноваженого ним органу, відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України, покладено обов`язок одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, в тому числі і вакантні посади осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо оголошення позивачці 04.12.2017р. повідомлення про зміну істотних умов служби.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо оголошення позивачці 06.09.2017р. попередження з повідомленням про зміну істотних умов служби; щодо вивільнення позивачки з посади начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видання наказу від 06.11.2017р. №191-ос «Про призначення ОСОБА_1 », видання наказу від 01.12.2017р. №229-ос «Про скасування попередження про зміну істотних умов служби ОСОБА_1 » в частині пунктів 2, 2.1 та 2.2 щодо доручення начальнику відділу управління персоналом Величко І.В. підготувати та подати директору Департаменту на підпис проект персонального повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов служби (праці) та до 01.12.2017р. вручити ОСОБА_1 повідомлення про зміни істотних умов служби (праці), а також щодо визнання вказаного наказу від 01.12.2017р. №229-ос протиправним та його скасування в частині пунктів 2, 2.1 та 2.2, а також зобов`язання позивача у подальшому утриматися від аналогічних дій в аналогічних ситуаціях, суд керується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, попередження від 06.09.2017р. та наказ від 06.11.2017р. №191-ос «Про призначення ОСОБА_1 » були скасовані Департаментом його наказами №229-ОС та №230-ОС від 01.12.2017р. Згідно листа Департаменту №051-52(3)-006 від 01.12.2017р. позивача повідомлено, що вона продовжує перебувати на посаді начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення.

Відповідно до вимог ст.19 КАС України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних відносин.

Оскаржувані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне вказаній особі право, або шляхом безпідставного покладення на особу будь-якого обов`язку.

Так, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Під час розгляду справи суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тобто, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пунктів 2 та 3 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його частин (п.2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п.3).

Тобто, підставою для захисту судом порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, є встановлення судом факту такого порушення, яке (порушення) має існувати на момент розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається, що як на момент звернення позивача з позовом, так і на момент розгляду даної справи та ухвалення рішення по ній, відсутні порушення прав, свобод та законних інтересів позивача зі сторони відповідача, які спричинені діями відповідача щодо оголошення позивачці 06.09.2017р. попередження з повідомленням про зміну істотних умов служби; щодо вивільнення позивачки з посади начальника відділу автоматизованих систем управління організаційного та інформаційного забезпечення Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке мало місце на підставі наказу від 06.11.2017р. №191-ос «Про призначення ОСОБА_1 », та видання наказу від 06.11.2017р. №191-ос «Про призначення ОСОБА_1.», оскільки, ці накази скасовані Департаментом до звернення позивача з позовом до суду, а позивачка поновлена на посаді, яку займала до такого переведення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо видання наказу від 01.12.2017р. №229-ос «Про скасування попередження про зміну істотних умов служби ОСОБА_1 » в частині пунктів 2, 2.1 та 2.2 щодо доручення начальнику відділу управління персоналом Величко І.В. підготувати та подати директору Департаменту на підпис проект персонального повідомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов служби (праці) та до 01.12.2017р. вручити ОСОБА_1 повідомлення про зміни істотних умов служби (праці), а також щодо визнання вказаного наказу від 01.12.2017р. №229-ос протиправним та його скасування в частині пунктів 2, 2.1 та 2.2, суд виходить з того, що зазначений наказ в частині оскаржуваних пунктів не позбавляє можливості повністю чи в частині реалізувати належне позивачу право, та не покладає безпідставно на позивача ніякого обов`язку. Крім того, його скасування та визнання протиправними дій відповідача в частині його винесення не призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.

Як наслідок, суд не вбачає, що задоволення заявлених позовних вимог в вищевказаній частині може мати наслідком відновлення порушених прав та законних інтересів позивача. А отже, відсутні підстави вважати, що оскаржувані дії та акти відповідача на час розгляду даної адміністративної справи порушують права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м.Київ, просп. Комарова, 7, код ЄДРПОУ 37441694) щодо оголошення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 04.12.2017р. повідомлення про зміну істотних умов служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м.Київ, просп. Комарова, 7, код ЄДРПОУ 37441694) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур