Рішення № 84262156, 16.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2016/19

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-4832-51.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що перебував на обліку в Новоушицькому відділені Віньковецької МДПІ як фізична особа-підприємець. Постановою від 17.03.2010 у справі №2-а-1431/10/2270/12 Хмельницький окружний адміністративний суд припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Вказав, що з 28.03.2010 не є фізичною особою-підприємцем. Тому у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску. Просив позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.03.2010 у справі №2-а-1431/10/2270/12. Зокрема, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача проведена 03.06.2019 за його рішенням. Зазначив, що з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від отриманого доходу у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу. У зв`язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску за 2017-2018 роки та перший квартал 2019 року в інтегрованій картці позивача в сумі 21030,90 грн була сформована вимога про сплату від 14.05.2019 №Ф-4832-51. Вважає спірну вимогу правомірною, у зв`язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою від 09.07.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою від 05.08.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд поновив позивачу строк на звернення до суду, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наведене нижче.

Позивач - ОСОБА_1 з 30.06.2005 по 03.06.2019 перебував на обліку в Головному управління ДФС у Хмельницькій області як фізична особа-підприємець.

Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-4832-51, відповідно до якої загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного внеску станом на 30.04.2019 становила 21030,90 грн.

Вважаючи спірну вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі по тексту - Закон №2464-VI).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування.

За змістом пункту 3 частини статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Таким чином, з 01.01.2017 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, незалежно від отримання доходу (прибутку). При цьому, фізичні особи-підприємці не звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони одночасно були найманими працівниками у роботодавців, визначених пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI. Єдиний внесок сплачується різними платниками в різних розмірах та з інших правових підстав. Тобто, закон допускає одночасну сплату єдиного внеску як самим застрахованим так і страхувальником.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

У статті 8 закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 3200,00 грн. Згідно з статтею 8 закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 3723,00 грн. Відповідно до статті 8 закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 4173,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, мінімальний розмір єдиного внеску в місяць з мінімальної заробітної плати в 2017 році становив 704,00 грн (3200 х 22%), у 2018 році - 819,06 грн (3723 х 22%), у 2019 році - 918,06 (4173,00 з 22%).

Доказів сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках та першому кварталі 2019 року позивач суду не надав.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Абзацом 3 пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі по тексту - Інструкція №449), передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Згідно з абзацом 7 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) фізичній особі-підприємцю, в тому числі тій, яка обрала спрощену систему оподаткування, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Оскільки у позивача станом на 30.04.2019 був наявний борг зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн, доказів сплати такого боргу позивач не надав, то суд вважає, що Головне управління ДФС у Хмельницькій області 14.05.2019 правомірно виставило вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4832-51.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що протягом 2017-2018 років та першого кварталу 2019 року позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець і його діяльність не була припинена, суд враховує таке.

Постановою від 17.03.2010 у справі №2-а-1431/10/2270/12 Хмельницький окружний адміністративний суд припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Водночас, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача здійснений лише 03.06.2019.

Відповідно до частини 8 статті 4 закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (далі по тексту - Закон №755-IV), (в редакції, чинній на момент нарахування позивачу боргу (недоїмки) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з частиною 3 статті 46 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про припинення підприємницької діяльності позивача) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За змістом частини 1 статті 51 №755-IV (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про припинення підприємницької діяльності позивача) державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47-50 цього Закону, зобов`язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.

Таким чином, підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку є відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи-підприємця визначений статтею 49 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про припинення підприємницької діяльності позивача).

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про припинення підприємницької діяльності позивача) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи-підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно з частиною 5 статті 49 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про припинення підприємницької діяльності позивача) порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами 9-18 статті 47 цього Закону.

Відповідно до частини 9 статті 47 Закону №755-IV (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення про припинення підприємницької діяльності позивача) для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням;

- довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов`язкових платежах);

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості.

Таким чином, постанова суду не позбавляє платника податків та зборів статусу підприємця. Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, в тому числі, за судовим рішенням. Фізична особа-підприємець повинна подати державному реєстратору документи, передбачені частиною 9 статті 47 Закону №755-IV.

Водночас, позивач не надав доказів того, що він подавав державному реєстратору вказані документи в період з 28.03.2010 по 03.06.2019.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що в 2017-2018 роках та першому кварталі 2019 року позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець і його діяльність не була припинена. Тому останній зобов`язаний сплатити єдиний внесок відповідно до Закону №2464-VI.

Оскільки за позивачем зберігався статус фізичної особи-підприємця, з яким Закон №2464-VІ пов`язує обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску, відповідач обґрунтовано сформував та направив позивачу спірну вимогу про сплату боргу.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач довів правомірність вимоги про сплату боргу від 14.05.2019 №Ф-4832-51. Тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Хмельницькій області про скасування вимоги відмовити.

Судовий збір з відповідача не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя Г.В. Лабань