Рішення № 84262064, 12.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2019 року № 640/13434/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3. від 18.07.2019 року №59564465 про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що право на отримання основної винагороди за наказом Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 року №910/11965/16 виникло у позивача незалежно від того чи відбулося виконання даного виконавчого документа. Наголошує, що він був позбавлений можливості розподілити списані кошти та закінчити виконавче провадження №57756205 внаслідок повного фактичного виконання рішення у зв`язку з існуванням заборони вчиняти виконавчі дії. Вказує, що постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа, а саме постанови про стягнення з боржника основної винагороди №57756205 від 21.11.2018 року є протиправною з огляду на відсутність сплати такої винагороди на користь позивача.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

03.08.2019 року до суду позивачем подано клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 22.08.2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

У судовому засіданні 22.08.2019 року суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

21.11.2018 року Господарським судом м. Києва у справі №910/11965/16 видано накази про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» грошових сум у розмірі 24691733,13 грн та 416156,00 грн на користь стягувача - ПП «Дніпровський краєвид 07».

Зазначені накази були пред`явленні до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1., яким були винесені постанови від 21.11.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №57726205 про стягнення суми 24691733,13 грн та ВП №57756223 про стягнення суми у розмірі 416156,00 грн.

Також, позивачем було винесено постанову ВП №57756205 від 21.11.2018 року про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2469173,31 грн.

Разом із тим, приватним виконавцем ОСОБА_1. примусове виконання вищевказаних наказів завершено не було.

При цьому, 04.02.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_2. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58266649 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 21.11.2018 року у справі №910/11965/16 про стягнення суми у розмірі 24691733,05.

Крім того, в даній постанові прийнято рішення про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди на користь приватного виконавця ОСОБА_2. в сумі 2469173,31 грн (10% від суми стягнення).

06.03.2019 року на виконання наказу від 21.11.2018 року грошові кошти були списані приватним виконавцем ОСОБА_2. з рахунків ПАТ «Промінвестбанк», в тому числі сума основної винагороди.

Постановою приватного виконавця ОСОБА_2. ВП №58266649 від 07.03.2019 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення суду. В даній постанові зазначено, що рішення суду виконано повністю, суми коштів надійшли на депозитний рахунок виконавця та перераховані стягувачу - ПП «Дніпровський краєвид 07».

15.07.2019 року позивач звернувся до приватного виконавця ОСОБА_3. із заявами про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» сум винагороди за його постановами від 21.11.2018 року.

16.07.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_3 прийняті до виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1. та відкрито виконавчі провадження ВП №59564465 та ВП №59566280 про стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 суми основної винагороди у розмірі 41615,60 грн у виконавчому провадження ВП №57756223 та суми основної винагороди у розмірі 2469173,31 грн у виконавчому провадження ВП №57726205, винесених позивачем на підставі наказів Господарського суду м. Києва у справі №910/11965/16.

Постановою відповідача від 16.07.2019 року вищевказані виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження ВП №59567382.

Відповідно до постанови відповідача від 16.07.2019 року №2166 накладено арешт на кошти боржника в межах суми стягнення та скеровано до виконання до банківських установ.

17.07.2019 року на адресу відповідача надійшла заява про закінчення виконавчого провадження ВП №59567382 у зв`язку із повним фактичним виконанням, до якої долучено копію платіжної вимоги №ВП58266649 від 04.02.2019 року на суму 27160906,36 грн та копію меморіального ордеру №109 від 29.03.2019 року на суму 416156,00 грн.

На підставі вищевказаних документів, відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.07.2019 року ВП №59564465 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважаючи протиправною постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 18.07.2019 року ВП №59564465 у зв`язку з повним фактичним виконання виконавчого документа, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Постанова №643).

Відповідно до пункту 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що стягнення з боржника виконавчого збору (винагороди) в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком виконавця. А отже, фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця (наведена правова позиція щодо порядку стягнення виконавчого збору узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.03.2019.2019 у справі № 812/1413/17).

Судом встановлено, що позивачем було винесено постанову ВП №57756205 від 21.11.2018 року про стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» основної винагороди у розмірі 2469173,31 грн у відповідності до норм чинного законодавства.

В подальшому дану постанову звернуто до примусового виконання та відкрито виконавче провадження постановою ВП №59564465 від 16.07.2019 року.

Відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.07.2019 року ВП №59564465 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа.

Вказану постанову винесено на підставі заяви ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1. не підлягають виконанню, а виконавче провадження підлягає закінченню в зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, невиконання виконавчого провадження ОСОБА_1 , повним фактичним виконанням судового рішення боржником: в сумі 24691733,05 грн боргу та 2469173,31 грн на користь приватного виконавця ОСОБА_2. (ВП №58266649) та в сумі 416156,00 грн на користь безпосередньо ПП «Дніпровський краєвид 07» до відкриття виконавчого провадження.

Разом із тим, суд звертає увагу на відсутність підстав для винесення постанови від 18.07.2019 року ВП №59564465 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа, оскільки вказане виконавче провадження було відкрито на підставі постанови ВП №57756205 від 21.11.2018 року про стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» основної винагороди у розмірі 2469173,31 грн, натомість зазначена постанова залишилась невиконаною, доказів сплати відповідних коштів на користь позивача не надано.

Суд не заперечує, що боржником за виконавчим провадженням було сплачено винагороду іншому приватному виконавцю, який закінчив виконавче провадження з виконання наказів Господарського суду м. Києва у справі №910/11965/16, проте це не є доказом повного та фактичного виконання постанови ВП №57756205 від 21.11.2018 року.

Доводи третьої особи, що безпосередньо позивачем не виконано накази Господарського суду м. Києва у справі №910/11965/16, а стягнення винагороди приватного виконавця на користь ОСОБА_1 призведе до подвійної сплати таких платежів, судом не беруться до уваги, оскільки дані обставини не спростовують факт невиконання саме постанови ВП №57756205 від 21.11.2018 року, яка є чинною, доказів її оскарження не надано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що винесення постанови від 18.07.2019 року ВП №59564465 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням постанови ВП №57756205 від 21.11.2018 року є передчасним з огляду на відсутність доказів такого виконання, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає виконанню.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі, не у межах та не у спосіб визначений законодавством, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню шляхом їх безспірного списання з рахунків приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 від 18.07.2019 року №59564465 про закінчення виконавчого провадження.

3. Стягнути судові витрати в сумі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом їх безспірного списання з рахунків приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до частини першої статті 272 КАС України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя В.І. Келеберда