Рішення № 84261792, 11.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1398/19

11 вересня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю: секретаря судового засідання Хоменко Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кущик А . Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-1017-54;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-1017-54.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач 13.05.2019 виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1017-54, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) в розмірі 18570,90 грн. відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Винесена відповідачем зазначена вимога про сплату боргу позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Однак, позивач з 02.04.2012 по 31.08.2018 працював на посаді головного юрисконсульта ТДВ "Інтер-Ріск Україна", а з 03.09.2018 на посаді адвоката Адвокатського об`єднання "СмартЛекс". При цьому, роботодавці ТДВ "Інтер-Ріск Україна" та Адвокатського об`єднання "СмартЛекс" за 2017 р., 2018 р. та 2019 р. сплатили за позивача ЄСВ, на підтвердження чого надав відповідні документи.

Таким чином, позивач вважає, що він не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, так як останній є найманим працівником, а тому відповідач безпідставно нарахував позивачу єдиний внесок за вказаний період.

Ухвалою суду від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 13.08.2019.

Судове засідання, призначене на 13.08.2019 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючої судді Мірінович У.А. у відпустці, розгляд справи відкладено на 11.09.2019.

Водночас, ухвалою суду допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржена вимога винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву просила у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 04.09.2014 № 3/9 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2 від 04.09.2014 (арк. справи 13).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 1619150700296 від 24.05.2016 платник податків адвокат ОСОБА_1 узятий на облік у контролюючому органі 24.05.2016 за № 3766 (арк. справи 14).

Згідно із повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 06.06.2016 № 1619158000028, платник єдиного внеску НОМЕР_1 ОСОБА_1 взятий на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів 24.05.2016 (арк. справи 15).

13.05.2019 відповідач виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1017-54, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 18570,90 грн. за 2017-2018 рр. та перший квартал 2019 р. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI (арк. справи 11).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 5 частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частин першої, шостої статті 15 Закону № 5076-VI адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, відтак, ширшою від діяльності адвоката.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд встановив, що позивач з 02.04.2012 по 31.08.2018 працював на посаді головного юрисконсульта ТДВ "Інтер-Ріск Україна", а з 03.09.2018 на посаді адвоката Адвокатського об`єднання "СмартЛекс", про що свідчить копія трудової книжки позивача серії АА № 153079 (арк. справи 18-26).

Згідно з довідками ТДВ "Інтер-Ріск Україна" № 142/2018/4 від 17.12.2018 та № 22/2019 від 18.02.2019, за 2017 р. зазначене товариство сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в сумі 40409,78 грн. та за січень-серпень 2018 р. в сумі 22001,74 грн. (арк. справи 30-31).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплатив роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини другої статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, як наслідок останній не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно виніс оскаржену вимогу, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 18570,90 грн. за 2017-2018 рр. та перший квартал 2019 р. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI.

Водночас, суд встановив, що позивачу виставлялася вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-1017-54, якою було зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 13359,54 грн. за період, який охоплюється оскарженою вимогою у даній справі, зокрема за 2017 р. та за І-ІІІ квартали 2018 р. Однак, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі № 500/2814/18, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 857/3944/19, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-1017-54.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі № 500/2814/18 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-1017-54 винесена відповідачем в порушення вимог частини другої статті 2 КАС, а також те, що зазначене рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржена вимога винесена відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763) про визнання дій протиправними та скасування вимоги, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року за №Ф-1017-54.

Скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 травня 2019 року за №Ф-1017-54.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763) в користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на суму 1536 (тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.09.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.