Рішення № 84261769, 11.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1087/19

11 вересня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Тернопільської митниці ДФС Державної митної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2019 року позивачем через уповноваженого представника до митного посту «Тернопіль - центральний» Тернопільської митниці ДФС було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ № UА403030/2019/007510. Заявлений до митного оформлення товар «автомобіль легковий; марка: RENAULT; модель: МЕGАNЕ; ідентифікаційний номер, номер кузова: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2014; модельний рік виготовлення: 2014; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1461 куб.см.; тип двигуна: дизельний; потужність: 70 кВт.; номер двигуна: не визначено; бувший у користуванні; колісна формула: 4x2; кількість місць для сидіння включаючи водія: 5; колір: чорний. Торгова марка: RENAULT. Виробник: RENAULT, Франція.».

Як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД № UА403030/2019/007510 від 15.04.2019, Позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) № FR199668 від 01.01.2019;

- декларація про походження товару № 2014FR52335 вік 29.12.2014;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № ГА209020/2019/17707 від 04.04.20

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.12.2014;

- внутрішній договір (контракт) доручення № ННТ995723 від 20.03.2019;

- договір про надання послуг митного брокера № 280 від 07.12.2018;

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 23.07.2014;

- інший некласифікований документ - заява б/н від 15.04.2019;

- фінансова гарантія у вигляді грошової застави № 160210025 від 02.04.2019;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UА.005.002541-19 від 05.04.2019;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_3 від 17.10.2013.

22 квітня 2019 року Тернопільською митницею ДФС за результатом перевірки поданої митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації.

Із даними діями та рішеннями Тернопільської митниці ДФС позивач не згідний, вважає їх необґрунтованими та невмотивованими, тому і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Тернопільським окружним адміністративним судом, 17.05.2019, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05 червня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 09.07.2019 о 10:45 год.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 05.06.2019. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. У відповідача наявна інформація про раніше визнану за ЕМД від 15.03.2019 №UА205090/2019/37711 митну вартіcть аналогічного транспортного засобу, тому митницею правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару та правомірно взято за основу для обрахунку митної вартості вказаного вище транспортного засобу інформацію про визнану митним органом митну вартість за ЕМД №UА205С 90/2019/37711 від 15.03.2019.

Також, слід зазначити, що згідно вимог до оформлення рахунку-фактури, він завжди складається і підписується лише однією стороною договору купівлі-продажу - продавцем (постачальником). Разом з цим, відповідач звертає увагу суду на те, що до загальних вимог оформлення рахунку-фактури (інвойсу) в міжнародній практиці немає. Проте, з огляду на те, що в даному випадку рахунок-фактура (інвойс) є документом, що заміняє зовнішньоекономічний договір, тому, на думку митниці, такий документ мав би бути підписаний обома сторонами договору купівлі-продажу, зокрема, продавцем та покупцем.

Окрім цього, додатково поданий до митного оформлення платіжний документ не міститься посилання на рахунок-фактуру (інвойсу від 01.01.2019 № FR199668, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати даний документ із вказаною операцією купівлі-продажу транспортного засобу.

09 липня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 30.07.2019 о 09:30 год.

15.07.2019 через канцелярію Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

30 липня 2019 року секретарем судового засідання складено довідку про те, що судове засідання не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючої судді у відпустці. Судове засідання призначено на 03.09.2019 о 10:15 год.

Ухвалою суду від 03.09.2019, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 11.09.2019 о 09:30 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі, посилаючись на відзив на адміністративний позов.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 15 квітня 2019 року позивачем через уповноваженого представника до митного посту «Тернопіль - центральний» Тернопільської митниці ДФС було подано митну декларацію №UА403030/2019/007510.

Так, заявлений до митного оформлення товар «автомобіль легковий; марка: RENAULT; модель: МЕGАNЕ; ідентифікаційний номер, номер кузова: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення: 2014; модельний рік виготовлення: 2014; робочий об`єм циліндрів двигуна: 1461 куб.см.; тип двигуна: дизельний; потужність: 70 кВт.; номер двигуна: не визначено; бувший у користуванні; колісна формула: 4x2; кількість місць для сидіння включаючи водія: 5; колір: чорний. Торгова марка: RENAULT. Виробник: RENAULT, Франція».

22 квітня 2019 року Тернопільською митницею ДФС за результатом перевірки поданої митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації.

Вказане рішення було оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403030/2019/00416 (далі - Картка відмови).

Як вбачається із Картки відмови, причиною для прийняття рішення про відмову у прийнятті митної декларації зазначено: «В зв`язку з прийняттям Рішення про визначення митної вартості товару від 22.04.2019 №UА403000/2019/000625/2.»

Згідно вказаного Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2019 №UА403000/2019/000625/2, прийнятого Тернопільською митницею ДФС, митна вартість товару була визначена в сумі 6 400 Євро.

Як вбачається, з графи 33 оскаржуваного Рішення, митна вартість товару була визначена митним органом за резервним методом у зв`язку із тим, що: митна вартість імпортованого товару не може бути визнано за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв`язку з тим, що в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності, а саме: на підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подано рахунок-фактуру №АК199668 від 01.01.2019 року, однак здійснена комерційна операція (купівля-продаж) не може бути підтверджена вказаним рахунком-фактурою, оскільки даний документ підписаний лише однією із сторін; відповідно до даного рахунку-фактури оплата за товар здійснюється до 01.01.2019 року, однак до митного оформлення подано платіжний документ, - оплата, згідно якого здійснена 15.01.2019 року, також в даному платіжному документі в графі призначення платежу наявне посилання на номер фактури, однак без зазначення її дати, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати такий документ з даною поставкою.

Вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка міститься на загальнодоступних інтернет-ресурсах, вартість даного товару є значно вищою за заявлену декларантом. В зв`язку із цим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено електронне повідомлення про надання документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема, висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копію митної декларації країни відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, обрахованого згідно ЕМД №UА205090/2019/37711 від 15.03.2019 року на рівні 6 400 Євро.

Суд вважає, що митним органом було безпідставно та неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості, оскільки підстави для його використання були відсутні.

Як вбачається, із Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА403030/2019/00416 уповноваженою особою декларанта разом з митною декларацією було подано рахунок-фактуру (інвойс) №FR199668 від 01.01.2019 року.

Крім того, на вимогу інспектора Тернопільської митниці ДФС про надання відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ додаткових документів, а саме: «- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування», агентом позивача з митного оформлення на підтвердження митної вартості товару було додатково надано банківську виписку про перерахування з банківського рахунку позивача на банківський рахунок продавця товару грошові кошти в рахунок оплати рахунку-фактури FR199668.

Оскільки страхування товару не здійснювалось, то страхові документи не могли бути надані, про що також було повідомлено інспектора Тернопільської митниці ДФС.

Відтак, агентом з митного оформлення позивача було надано усі документи, які підтверджують митну вартість, подання яких передбачено вимогами ч. 2 ст. 53 МК України.

Зокрема, згідно вимог до оформлення рахунку-фактури, то він завжди складається і підписується лише однією стороною договору купівлі-продажу - продавцем (постачальником). Крім того, не зазначення дати складання рахунку-фактури, а лише його номера, у платіжному документі, жодним чином не позбавляє можливості ідентифікувати цей документ з даною поставкою. Так само, не заслуговують на увагу посилання в Рішенні на те, що оплата рахунку здійснена 15.01.2019 року, а не 01.01.2019, оскільки його оплата в будь-який інший день, що настав після 01.01.2019 року, не свідчить і не може свідчити про те, що цей рахунок не оплачений, або про будь-які інші порушення взаєморозрахунків між продавцем товару та позивачем, як покупцем.

У зв`язку із цим, у митного органу були відсутні повноваження вимагати додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.

Незважаючи на це, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 Тернопільській митниці ДФС було додатково надано копію митної декларації країни відправлення, хоча в оскаржуваному Рішенні зазначено, що така не надавалась.

Суд зазначає, що вказані обставини позбавляли права відповідача застосувати резервний метод визначення митної вартості, оскільки в даному випадку підлягав до застосування основний метод.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні наведені твердження про те, що: вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах; другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів.

Суд вважає посилання відповідача такими, що позбавляли його ж можливості брати за основу для обрахунку митної вартості даного товару інформацію щодо вартості транспортного засобу, обрахованого згідно ЕМД №UА205090/2019/37711 від 15.03.2019 року на рівні 6 400 Євро, оскільки в такому випадку застосований метод визначення митної вартості суперечить мотивам відповідача, з яких він виходив при прийнятті оскаржуваного Рішення.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Як свідчать доводи позивача, фактура це єдиний документ, що виданий продавцем, і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу відсутні.

Відповідач у оскаржуваних рішеннях, відзиві на позов, запереченні на відзив на позов, не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 МК України, всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в фактурі №FR199668 від 01.01.2019.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2019 №UА403000/2019/000625/2, прийняте Тернопільською митницею ДФС, є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Рішення Тернопільської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46020, ЄДРПОУ / ІПН: 39420537) про коригування митної вартості товарів від 22.04.2019 р. №UА403000/2019/000625/2 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_4 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46020, ЄДРПОУ / ІПН: 39420537) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.