Рішення № 84261595, 16.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2612/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.04.2019 про розгляд заяв громадян в частині відмови у наданні в приватну власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що рішення відповідача є протиправним, оскільки набуття права на землю та норми безоплатної передачі земельних ділянок чітко визначені Земельним кодексом України. Згідно ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть перебувати у приватній власності, загальною площею до 3 га.

Ухвалою суду від 23.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулась до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області з клопотанням, датованим 20 листопада 2018 року, відповідно до якого просила надати їй у приватну власність для ведення особистого селянського господарства чотири земельні ділянки загальною площею 3 га (1+1+0,70+0,30), які належать до земель водного фонду та знаходяться поряд із землею її батьків. До вказаного клопотання, зокрема, додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 14-17/.

Листом від 13.12.2018 № 18-1246 відповідач повідомив, що таке клопотання буде розглянуто на наступному засідання сесії Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області /а.с. 18/.

Відповідно до виписки з рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.04.2019 "Про розгляд заяв громадян" вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га /а.с. 19/.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між учасниками справи, суд зазначає наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 Земельного кодексу України).

На думку позивача, відповідач був зобов`язаний надати бажані земельні ділянки у приватну власність, оскільки факт відповідності місця їх розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не був спростований.

Суд з доводами позивача не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Як вказано у частині шостій статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 58 Земельного кодексу України, 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Згідно статті 1 Водного кодексу України, водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт); ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Земельна ділянка, на яку претендує позивач, розташована під водним об`єктом та віднесена до земель водного фонду.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з положеннями статті 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватися у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Разом з цим, згідно пункту «д» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У частині другій статті 59 Земельного кодексу України йдеться про можливість безоплатної передачі громадянам у власність замкнених природних водойм, а не земельних ділянок водного фонду. Порядок безоплатної передачі у власність земель державної власності водного фонду нормами Земельного кодексу не визначений. Натомість, встановлено можливість використання таких земель на умовах оренди.

Отже, стосовно землі водного фонду закон забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність землю відповідного цільового призначення окремо від дозволеного для передачі об`єкта замкненої природної водойми загальною площею до 3 га.

На противагу викладеному, позивач просила надати їй у приватну власність для ведення особистого селянського господарства чотири земельні ділянки загальною площею 3 га (1+1+0,70+0,30), які належать до земель водного фонду.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. В той же час, позивачем не надано доказів, що нею отримано дозвіл на розроблення технічної документації відносно бажаних земельних ділянок, та не надано доказів подання такої технічної документації на затвердження за результатами якої, відповідач міг би прийняти рішення про надання у власність земельної ділянки (у межах своїх повноважень).

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с.19/.

Як встановлено зі змісту клопотання позивача від 20.11.2019 року про передачу їй у власність земельних ділянок, останньою не подавалося відповідачу розробленої технічної документації /а.с.14/. Також, вказані обставини не спростовуються позивачем у позові.

В даному випадку, на стадії відсутності у позивача розробленої технічної документації на земельні ділянки, які вона бажає отримати у власність, у відповідача були повноваження на прийняття двох варіантів рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. Однак, на даній стадії у відповідача відсутні повноваження прийняти рішення про надання у власність позивачу вказаних земельних ділянок.

В той же час, виходячи із обставин справи, що розглядається, відповідач позбавлений повноважень вирішувати питання передачі у приватну власність земель водного фонду у зв`язку із нормативно-правовим регулюванням відповідних відносин, визначених вище, а також, позивач мав право клопотати про виділення у приватну власність не більше 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства, в межах норм, визначених пунктом б) частини першої статті 121 Земельного кодексу України. В той час, як позивач зверталась із проханням надати їй для вказаних цілей 3,0 гектари.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у відповідача не виникло обов`язку передачі у власність позивачу земельних ділянок водного фонду для ведення особистого селянського господарства загальною площею 3га на підставі її клопотання від 20.11.2018, та з врахуванням того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте у спосіб та у межах наданих повноважень, то підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.04.2019 про розгляд заяв громадян в частині відмови в наданні позивачу у приватну власність вказаних земельних ділянок, судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Леніна, 231, с. Білецьківка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39760, ідентифікаційний код 22547621) про визнання протиправним та рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.

Суддя І.Г. Ясиновський