Ухвала суду № 84261508, 09.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4397/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №17

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.,

Секретаря судового засідання Макаренко А.І.

За участі сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 В ОСОБА_2 ,

Від відповідача: Татаринова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845; місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, у якому позивач просить суд:

визнати зменшення Головним управлінням Національної поліції в Луганській області премії позивачу з 31% в квітні 2016 року до 10% в травні, червні та липні місяцях 2016 року, неправомірними.

зобов`язати ГУНП в Луганській області залишити без змін щомісячну премію позивачу в травні, червні та липні місяцях 2016 року на встановленому попередньому рівні квітня місяця 2016 року у розмірі 31%.

визнати порядок нарахування Відповідачем одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні на підставі розрахунку з врахуванням премії на день звільнення 10% у розмірі 105270 грн., неправомірним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21.08.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року вирішено проводити судове засідання 21.08.2019 року у режимі відеоконференції за участю представника Головного управління Національної поліції в Луганській області в приміщенні Луганського окружного адміністративного суду.

20.08.2019 року за вх.№29814/19 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 21.08.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 09.09.2019 року для ознайомлення позивача із клопотанням представника відповідача про залишення позову без розгляду та підготовки письмових пояснень щодо заявленого клопотання.

У судове засідання 09.09.2019 року, участь у якому представник відповідача брав в режимі відеоконференції, сторони з`явились. Представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, позивач 05.09.2019 за вх.№31792/19 подав письмові заперечення щодо заявленого клопотання про залишення позову без розгляду, а у судовому засіданні 09.09.2019 року заперечував проти його задоволення.

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача вказує, що поданий ОСОБА_3 позов має бути залишений без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду із такими позовними вимогами. Аргументуючи вказану позицію, представник відповідача зазначає, що:

по-перше, трудові відносини та служба в поліції мають різну правову природу в силу їх регулювання різними нормативно-правовими актами. Спеціальним законом, який визначає правові засади проходження поліцейської служби, є Закон України «Про Національну поліцію», а строки звернення до суду з питань, що виникають з відносин щодо проходження публічної служби, встановлені КАС України. Оскільки спеціальні акти, які регулюють вказані питання, є чітко визначеними, застосування Кодексу законів про працю України, а саме положення ч.2 ст.233, є безпідставним, що виключає можливість звернення позивача із позовом в частині визначення премії у розмірі 31% без обмеження строку;

по-друге, знову ж керуючись принципом дії спеціального закону, представник відповідача вказує, що порядок оплати праці визначено відсильною нормою ст.13 Закону України «Про оплату праці», яка розкривається Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 та Наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 в частині оплати праці поліцейських. Вказаними актами зазначено, що одноразова грошова допомога при звільненні не включена до складу грошового забезпечення поліцейських, що, на думку відповідача, виключає застосування строку звернення до суду, визначеного для спорів щодо оплати праці за загальним трудовим законодавством;

по-третє, виплата одноразової грошової допомоги лише пов`язана з проходженням служби, а не виникає в межах служби. Право на її виплату виникає лише після звільнення особи, що виключає можливість застосування до таких відносин положень ч.2 ст.233 КЗпП України. На думку представника відповідача, застосуванню підлягають строки, визначені ч.5 ст.122 КАС України, а в силу того, що вони пропущені, позов має бути залишений без розгляду.

05.09.2019 за вх.№31792/19 позивачем надано письмові заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, у яких визначено, що:

по-перше, Конституційний Суд України у рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 року висловився, що заробітна плата є поняттям широким та включає у себе всі види виплат, які особа отримує або може отримувати за трудовим договором. Ці твердження, на переконання позивача, свідчать про те, що положення ч.2 ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню в рамках заявленого предмету спору, а тому строк на звернення до суду не обмежений, у зв`язку із чим і не пропущений;

по-друге, надаючи оцінку правомірності визначення розміру премії, виплаченої позивачу у травні, червні та липні 2016 року, позивач вказує, що в силу визначених відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 та Наказу МВС України від 06.04.2016 року №260 премія є складовою грошового забезпечення, а тому підпадає під регулювання норм КЗпП України як до заробітної плати в широкому розумінні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи учасників процесу стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача з наступних підстав.

Для вирішення питання про залишення позову без розгляду у даній справі є визначення того, під дію яких норм підпадають правовідносини,у межах яких виник даний спір.

По-перше, згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Такими актами у сфері оплати праці поліцейських є Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 та Наказ МВС України від 06.04.2016 року №260.

У п.7 зазначеної постанови визначено: Міністерству внутрішніх справ за погодженням з Міністерством соціальної політики та Міністерством фінансів затвердити у двотижневий строк порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання.

У свою чергу, вказаний порядок встановлюється наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, у п. 2 якого зазначено, що він застосовується з дня набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію», тобто з 07.11.2015.

Згідно пункту 3 зазначеного Порядку та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, що застосовуються до спірних правовідносин, до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Як вбачається зі змісту наведених норм, одноразова грошова допомога при звільненні не включена до розміру грошового забезпечення. Більше того, згідно п. 23 Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Тобто, підставою для нарахування грошової допомоги та її числовою основою є розмір грошового забезпечення. Це свідчить про причинно-наслідковий характер даних видів грошових виплат, а не включення одного до складу іншого.

Про аналогічний зв`язок зазначає позивач у своїх поясненнях.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У цьому аспекті суд приймає доводи відповідача стосовно того, що виплата одноразової грошової допомоги не регулюється нормою ч.2 ст.233 КЗпП України, оскільки не є частиною грошового забезпечення або заробітної плати, якою її вважає позивач. Суд не бере до уваги позицію позивача з посиланням на п.11 Порядку №260, згідно якого грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Ці положення стосуються саме грошового забезпечення, а одноразова грошова допомога при звільненні такою не є.

Суд також не може залишити поза увагою той факт, що положення ч.2 ст.233 КЗпП України застосовуються у правовідносинах щодо працюючої особи або подій, що стались під час роботи. Натомість, одноразова грошова допомога виплачується після звільнення особи виходячи з факту її звільнення. Це виключає можливість застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, визначеного приписами Кодексу законів про працю України, зокрема й положення ч.2 ст.233, оскільки в даному випадку позивач вже не є працівником і звертається до суду з позовом не про стягнення належної йому заробітної плати.

По-друге, з наведених вище положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 та Наказу МВС України від 06.04.2016 року №260 також вбачається, що премія включається до розміру грошового забезпечення.

Як зазначає позивач у письмових поясненнях, в силу висновків рішення Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15.10.2013 року заробітна плата є поняттям широким та включає у себе всі види виплат, які особа отримує або може отримувати за трудовим договором.

Суд не може погодитись із зазначеним, оскільки твердження Конституційного Суду України у вказаному рішенні стосуються лише тлумачення ч.2 ст.233 КЗпП України та не включають аналізу інших нормативно-правових актів, якими визначено порядок та підстави сплати, зокрема, грошового забезпечення поліцейських. Твердження позивача стосовно необхідності застосування таких висновків до абсолютно всіх сфер, де відбувається виплата грошових коштів, є безпідставною та не ґрунтується на аналізі вказаного рішення Конституційного Суду України.

Разом з тим, суд пристає до позиції представника відповідача стосовно того, що на строки звернення до суду для вирішення спорів щодо порядку нарахування та виплати грошового забезпечення розповсюджується дія Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що за загальним правилом трудові спори не розглядаються за правилами КАС України. Винятком є спори, що виникають у зв`язку із публічною службою.

Згідно п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вказане свідчить про те, що в частині звернення до суду з питання правомірності тих чи інших дій при проходженні публічної служби саме Кодекс адміністративного судочинства України є спеціальним актом.

Так, згідно ч.1, 2, 3, 5 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнений зі служби в поліції з 27.07.2016р., а з позовом звернувся 23.07.2019р., тобто з пропуском встановленого КАС України строку. Позивач не клопоче про його поновлення судом у зв`язку із поважністю причин пропуску, натомість наполягає на тому, що строк ним взагалі не пропущений.

У судовому засіданні 09.09.2019 року судом було запропоновано позивачу обґрунтувати підстави для поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Однак, позивач зазначив, що строк ним не пропущено з підстав, наведених вище.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись ст. 118, 120, 122, ч.3 ст. 123, п.8 ч.1 ст. 240, ст.ст.241-243, 248, 250, 256, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845; місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення – задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845; місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 16.09.2019 року.

Суддя М.М. Аракелян