Ухвала суду № 84261426, 12.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3227/19

У Х В А Л А

12 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_3

відповідачі: Бойчева Т.Б. (представник за довіреністю)

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області, в якому позивач просить:

стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток слідчого в ОВС прокуратури Одеської області за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2017 року по 27.01.2019 року в сумі 678 320,28 грн.

Ухвалою від 03.06.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на26.06.2019 р.

26.06.2019р. ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 11.07.2019р.

До судового засідання 11.07.2019р. сторони не з`явилися, явку представників сторін не забезпечили.

Судом вирішено проводити розгляд справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 17.07.2019 р. ухвалено розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 678320,28грн. проводити в порядку загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання на 28 серпня 2019 року; зобов`язано відповідача надати довідки про середньомісячну/середньоденну заробітну плату.

27.08.2019р. до суду надійшла уточнена позовна заява (вх.№ 30529/19).

Ухвалою суду від 28.08.2019р., яка занесена до протоколу судового засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.09.2019р. для надання можливості відповідачу ознайомитися з уточненим адміністративним позовом.

У судове засідання 12.09.2019р. з`явилися позивач та представник відповідача.

У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду.

Клопотання обґрунтовано посиланням відповідача на те, що виплата середнього заробітку, що вираховується виходячи із середньомісячного заробітку працівника, не може вважатися оплатою праці, тому у цих правовідносинах застосовується строк позовної давності в один місяць, передбачений спеціальною нормою - ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Первинно позивач про порушене право дізнався 24.12.2016, отримавши наказ про звільнення від 23.11.2016 за № 2627к, тому ним пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Разом із тим, до вимог про стягнення середньої заробітної плати за період з 28.06.2017 - по 27.01.2019 за положеннями частини 1 статті 233 КЗпП України відлік строку для звернення позивача із цим позовом пов`язаний та підлягає визначенню з моменту розгляду і вирішення справи № 420/3227/19, тобто постановлення ухвали Верховного Суду від 19.09.2018 до моменту фактичного поновлення на роботі (тобто по 27.01.2019), який позивачем, за твердженням відповідача пропущено, що є підставою для залишення уточненого позову ОСОБА_3 без розгляду.

Позивач проти задоволення заявленого відповідачем клопотання заперечував.

Розглянувши доводи представника відповідача, заслухавши думку позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом частин першої, другої статті 122 КАСУкраїни адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з якою, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Приписами статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Отже, аналіз наведених правових актів, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час вимушеного прогулу, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019р. у справі №813/1247/17, в силу дії приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для суду.

За таких обставин, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 240, 243, 256, 293-295 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Прокуратури Одеської області про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.09.2019р.

Суддя Г.П. Самойлюк