Рішення № 84261277, 16.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №567/456/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Староста М.М.,

за участю представників:

позивача Чайки Ю.Т. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) звернувся до Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Шолом Алейхема, 19, м.Збараж, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ 40342612), Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: вул.Львівська, 2, м.Яворів, Львівська область, 81000, код ЄДРПОУ 34978144) з позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №48181570 від 15.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на статтю 58 Конституції України, вказує на протиправне застосування державним виконавцем положень ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», адже ця норма закону, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді штрафу у розмірі 50 % від суми заборгованості зі сплати аліментів, набрала чинності з 28 серпня 2018 року, а тому може поширюватися лише на заборгованість, яка виникла після цієї дати. Крім того, зазначає, що вчасно сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей за рішенням суду. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача, Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, а тому постанова про накладення штрафу від 15.03.2019 року є виконавчою дією, вчиненою із дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження», просить відмовити в задоволенні позову.

Від відповідача, Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

Ухвалою суду від 25.06.2019 року справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 02.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.09.2019 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання дій головного державного виконавця Збаразького міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області Русин Н.О. щодо нарахування ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів у період з серпня 2015 року по серпень 2016 року незаконними та зобов`язати здійснити перерахунок заборгованості - залишено без розгляду.

В судовому засіданні 16.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

25.06.2015 року Острозьким районним судом Рівненської області у справі №567/584/15ц було прийнято рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячно в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 05.06.2015 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На виконання цього рішення та виконавчого листа, виданого Острозьким районним судом Рівненської області, головним державним виконавцем ВДВС Лановецького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження.

15.03.2019 року головним державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Русин Наталією Остапівною винесено постанову ВП №48181570 про накладення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів 87179,68 грн., що складає 43589,84 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно із абзацом 2 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказану статтю доповнено цією нормою згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03 липня 2018 року, який вступив в дію з 28 серпня 2018 року.

Згідно з статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2015 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише з 28 серпня 2018 році, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Крім того, відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивач постійно сплачує заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженні №48181570, що підтверджується квитанціями, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови покладено на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Збаразьким міжрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не доведено правомірності застосування до ОСОБА_2 штрафу у розмірі 43589,84 грн.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 15.03.2019 року у ВП №48181570, винесену головним державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Збаразького міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Шолом Алейхема, 19, м.Збараж, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ 40342612) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна