Ухвала суду № 84261213, 16.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5405/19

УХВАЛА

16 вересня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, середнього заробітку, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, про:

визнання протиправним дії Суворовського районного суду міста Одеси та зобов`язання внести зміни до наказу № 48-о/с-ап від 03 квітня 2019 року, про поновлення на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , зазначивши в резолютивній частині наступне:

1. Скасувати наказ Суворовського районного суду міста Одеси № 166-о/с-ап від 23 грудня 2016 року, про звільнення помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з займаної посади, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

2. Поновити на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з 23 грудня 2016 року.

зобов`язання Суворовського районного суду міста Одеси зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 в державних органах, який станом на 04 квітня 2019 року, становить 7 років 8 місяців 10 днів;

зобов`язання Суворовського районного суду міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік;

стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з 23 грудня 2016 року по 04 квітня 2019 року;

стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільнені;

стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень.

В обґрунтування вищевказаної позовної заяви, ОСОБА_1 , зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №815/888/17 від 03 квітня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси, треті особи: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування наказу від 23.12.2016 року № 166-о/с-ап, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задоволено. Зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ Суворовського районного суду міста Одеси № 166-о/с-ап від 23 грудня 2016 року, про звільнення помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з займаної посади, у зв`язку з виявленої невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи; поновлено на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 ; стягнуто з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року по день винесення рішення у розмірі 166 834 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот тридцять чотири), 08 гривень; стягнуто з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч),00 гривень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, апеляційні скарги Суворовського районного суду м. Одеси та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року - без змін.

Проте, на думку ОСОБА_1 , рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/888/17 від 03 квітня 2019 року, виконано Суворовським районним судом міста Одеси - неналежно.

Зокрема, ОСОБА_1 , зазначено: «…Як вбачається з наказу № 48-о\с-ап від 03 квітня 2019 року, про поновлено на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси, останнім неналежно виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/888/17 від 03 квітня 2019 року, а саме: резолютивна частина наказу № 48-о\с-ап від 03 квітня 2019 року про поновлення на посаді помічника судді не містить посилання про скасування незаконного наказу № 166-о/с-ап від 23.12.2016 року, про звільнення помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з займаної посади, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Таким чином, питання про скасування незаконного наказу про моє звільнення, не вирішено. Так як і невірно встановлено дату поновлення мене на посаді помічника судці Суворовського районного суду міста Одеси, яка встановлюється з дати незаконного звільнення, яке мало місце 23 грудня 2016 року, а не з дати винесення судового рішення по справі № 815/888/17, тобто з 03 квітня 2019 року, що призвело до порушення моїх трудових прав на отримання соціальних виплат та не зарахування трудового стажу...».

Стосовно стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 , зазначено: «…у зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, яке полягає у неналежному виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року про поновлення на роботі, безпідставним порушенням моїх прав, щодо зарахування стажу роботи в державних органах та отримання належних виплат при повторному звільненню, мені завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст. 23, 216 Цивільного Кодексу України та яка полягає у наступному: спричиненому мені тяжкому психічному шоці у момент, коли я зрозуміла, що мої тривалі намагання та зусилля для поновлення моїх трудових прав, які тривали більше двох років, знову безпідставно порушено....».

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, вирішуючи питання щодо відкриття провадження по адміністративній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №815/888/17 від 03 квітня 2019 року, а саме, неналежним його виконанням, на думку позивача.

Суд зазначає, що невиконання рішення суду, є підставою для звернення до суду у порядку, встановленому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не підставою для подання нового позову.

Дана правова позиція повністю узгоджується з рішенням Вищого адміністративного суду України по справі №2а/489/296/13 від 13.03.2014 року.

Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, врегульовано вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Позивач має право використати процесуальні права визначені положеннями вищенаведених нормативно-правових актів.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до належного виконання судового рішення.

Дана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного суду по справі №806/2143/15 від 20 лютого 2019 року.

Відповідно до ч.1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Крім того, вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатися ця справа, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічна служба» в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

1 травня 2016 року, набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), відповідно до преамбули якого він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Обов`язки помічника судді, що передбачені Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України №21 від 18.05.2018 року, не передбачають виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до частини першої статті 157 Закону № 889-VIII кожний суддя має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 92 Закону № 889-VIII працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби. Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що з 1 травня 2016 року, працівники патронатної служби не є державними службовцями, а посада помічника судді не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

За таких обставин посада, з якої було звільнено ОСОБА_1 , не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується трудових відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дана правова позиція повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, по справі № 815/2546/17 від 13 березня 2019 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження по справі №420/5405/19, за позовною заявою ОСОБА_1 до Суворовського районного суду міста Одеси, третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, середнього заробітку, моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, суд дійшов висновку що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, має розглядатися за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по адміністративній справі №420/5405/19 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Суворовського районного суду міста Одеси (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 68, код ЄДРПОУ 38016923), третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, м. Одеса, вул. Бабеля 2), про визнання протиправним дії Суворовського районного суду міста Одеси та зобов`язання внести зміни до наказу № 48-о/с-ап від 03 квітня 2019 року, про поновлення на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , зазначивши в резолютивній частині наступне: 1. Скасувати наказ Суворовського районного суду міста Одеси № 166-о/с-ап від 23 грудня 2016 року, про звільнення помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з займаної посади, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи. 2. Поновити на посаді помічника судді Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 з 23 грудня 2016 року; зобов`язання Суворовський районний суд міста Одеси зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 в державних органах, який станом на 04 квітня 2019 року, становить 7 років 8 місяців 10 днів; зобов`язання Суворовський районний суд міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки та компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік; стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з 23 грудня 2016 року по 04 квітня 2019 року; стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільнені; стягнення з Суворовського районного суду міста Одеси на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.