Рішення № 84261107, 16.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3196/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 6 о/с від 17.05.2019, в частині звільнення з 20.05.2019 у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів» майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області;

поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншій рівноцінній посаді в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області;

стягнути з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 4 березня 2019 р. по день ухвалення рішення суду по даній справі, так як права позивача захищені рішенням суду № 420/5579/18;

зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області розглянути його рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «з» у зв`язку з бажанням позивача проходити службу в поліції і заяву від 04.11.2015 про проходження служби в поліції та звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 (з) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР № 114 від 29.07.1991;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України на підставі його заяв від 04.11.2015 та 07.11.2015 відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію»;

зобов`язати Головне Управління МВС України в Одеській області зарахувати позивачу час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по день набрання чинності рішення по цій справі у стаж служби в органах внутрішніх справ України, та внести стаж вислугу років;

стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача 1 000 000 грн (один мільйон гривень) моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним наказом його незаконно звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, без додержання припису норм законодавства, у зв`язку з чим порушено його конституційні права на працю і право заробляти на життя та годувати сім`ю, оскільки відповідачем не було перевірено можливості його подальшого використання на службі, не було перевірено його відповідність до служби в органах поліції, не було запропонована будь-яка посада в органах поліції, не розглянуті рапорти та заяви про бажання проходити службу в поліції. Під час розгляду адміністративних справ №№ 815/6908/15, 815/863/18 судами було встановлено, що ГУ МВС України в Одеській області не було вжито всіх необхідних заходів до переведення його за (його) згодою на іншу роботу. При цьому така бездіяльність притаманна як під час попередніх звільнень, так і у випадку цього чергового звільнення. Також, з огляду на наявність заяви від 04.11.2015 про бажання проходити службу в поліції, відповідач зобов`язаний був розглянути вказаний рапорт та заяву, прийнявши заходи про працевлаштування позивача в органах Національної поліції, як це вимагає законодавство України. При цьому, видання наказу про поновлення працівника на службі та на відповідній посаді вимагає від роботодавця як наслідок видачу наказу - допуск до виконання посадових обов`язків або вирішення інших питань щодо подальшого проходження ним служби. Крім того, факт подання рапорту та заяви визначено ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 815/6908/15, а тому відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України повторному доказуванню не підлягають. Також внаслідок незаконних звільнень позивач залишився без засобів до існування, так як з 2015 року оскаржує накази про своє звільнення, однак відповідачами судові рішення не виконуються належним чином. При цьому на утриманні позивача перебуває дружина - інвалід ІІІ групи та малолітня дитина. Через брак коштів дружина та дитина були відраховані з навчального закладу. Також внаслідок погіршення здоров`я дружини в неї втрачений зір на одне око та потребується дороговартісне оперативне лікування в Німеччині. Крім того, позивач сплачує аліменти згідно рішень судів. Внаслідок скрутного матеріального становища позивач не в змозі сплачувати комунальні послуги, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 15 265,64 грн. Позивачем до позову додані копії пенсійного посвідчення дружини-інваліда, свідоцтва про народження дитини, довідок з ПФУ України та податкового органу про відсутність доходів, боргової розписки, постанов державного виконавця, повідомлення про припинення газопостачання. Внаслідок зазначеного позивачу нанесено моральні страждання, які він оцінює в 1 000 000 грн.

Ухвалою судді від 31.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення з відповідачів моральної шкоди; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.06.2019 о 10:30 годині.

20.06.2019 до суду від ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 103-108), відповідно до якого відповідач позовні вимог не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» всі працівники поліції вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, а працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі поліції. Працівники міліції, які відмовились від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в поліції в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Наказом голови ЛК ГУ МВС України в Одеській області № 3 о/с від 18.04.2019 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, винесеної у справі № 815/863/18, та виконавчого листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.01.2019 № 815/863/18, скасовано накази ГУ МВС України в Одеській області від 04.01.2018 № 2 о/с від 24.09.2018 № 12 о/с, від 28.09.2018 № 13 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 та поновлено на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського р-ну та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015. На підставі листа ГУ НП в Одеській області від 16.05.2019 року № 9/3473, згідно якого ОСОБА_1 не приймався на службу до ГУ НП в Одеській області, наказ ГУ НП в Одеській області про його призначення не видавався, наказом голови ЛК ГУ МВС України в Одеській області № 6 о/с від 17.05.2019, відповідно до якого згідно з пунктом 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 20 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції. Крім того, вимоги щодо розгляду рапорту про звільнення з ОВС за ст. 64 п. «з» у зв`язку з бажанням проходити службу в поліції вже вирішені (в задоволенні цієї вимоги відмовлено) в іншій справі № 815/863/18. Також зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, поряд із відповідним державним органом, відповідачем має бути притягнутий відповідний орган Державного казначейства України, пославшись на постанову Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001.

20.06.2019 до суду від ГУ НП в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 117-122), відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що по вимозі щодо вирішення питання прийняття позивача на службу до Національної поліції України відповідач не може вирішувати такого питання, оскільки Національна поліція є окремим самостійним центральним органом виконавчої влади. Крім того, по цій вимозі прийнято 23.07.2018 рішення у справі № 815/863/18, а також така вимога була предметом розгляду у справі № 420/5579/18. При цьому суб`єкт владних повноважень не може бути зобов`язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого судового рішення, так як примусове виконання судового рішення здійснюється в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, і в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Відповідач в цьому контексті послався на правову позицію ВАСУ у постанові пленуму від 13.03.2017 № 3 (зокрема ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 58897456), згідно якої суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України, зокрема те, що виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також зазначив, що в провадженні ООАС перебуває справа № 420/2022/19, в якій позивач просить визнати бездіяльність ГУ НП в Од. обл. в частині невжиття необхідних заходів з належного розгляду питання щодо прийняття останнього до лав Національної поліції як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції. Крім того, зазначив про безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди, вважаючи, що з боку ГУ НП в Од. обл. порушень прав позивача не було, адже ніколи не давало жодних обіцянок, розглядало кандидатуру позивача і не бачить підстав бути відповідачем у спорі. Зазначив, що законодавець чітко встановив процедуру звільнення співробітників, які проходили службу в органах внутрішніх справ, та завчасно попередив їх про наступне звільнення через скорочення штатів, у разі якщо вони не будуть прийняті на службу до поліції впродовж трьох місяців з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, ОСОБА_1 не було прийнято на службу до Національної поліції та на момент видачі наказу було відсутнє будь-яке погодження (пропозиція) щодо його прийняття на службу в поліцію. При цьому повноваження ГУ НП в Одеській області щодо прийому на службу є дискреційними повноваженнями і реалізується на власний розсуд. Таким чином, на теперішній час у позивача є право потрапити до лав поліції на підставі проходження конкурсу.

27.06.2019 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 27.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; призначено підготовче засідання по справі на 08.08.2019 о 11:00 год.

01.07.2019 від Головного управління МВС України в Одеській області надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.08.2019 о 11:00 год.

22.08.2019 до суду ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, яка повернута позивачу ухвалою від 12.09.2019 як така, що надійшла після закриття підготовчого провадження.

Судове засідання 22.08.2019 відкладено для належного повідомлення відповідачів на 12.09.2019 о 11:00 год.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримав та просив задовольнити позов.

Представник ГУ МВС України в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позову заяву.

Представники ГУНП в Одеській області та Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області до суду не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. При цьому від Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області відзиву на позовну заяву та письмових заперечень до суду не надійшло.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24 березня 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

З січня 2014 року позивач працював на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в області та мав звання майора міліції.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі № 815/6908/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 1336 о/с від 04.11.2015 в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил майора міліції ОСОБА_1 начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в області; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області; стягнуто з Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17195,40 грн.

04 січня 2018 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року, а також постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.12.2017 року ВП № 55410825, Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ № 1 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУМВС України в Одеській області від 04.11.2015 № 1336 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в області та поновлено з 06 листопада 2015 року.

Однак, того ж дня, 04 січня 2018 року, Головним управлінням МВС України в Одеській області видано наказ № 2 о/с, яким згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в області. Підстава: лист ГУ НП в Одеській області від 04.01.2018 № Г-2484.

Не погодившись із вищезазначеним звільненням ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року по справі № 815/863/18 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 2 о/с від 04.01.2018 в частині звільнення з 06.11.2015 у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948) начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області). Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року. Зобов`язано Головне управління МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з бажання проходити службу в поліції та заяву від 04.11.2015 року про бажання проходити службу в поліції. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяви ОСОБА_1 від 04.11.2015 та 07.11.2015 про прийняття на службу в поліцію. Стягнуто з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 23.07.2018 у розмірі 87 969,60 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4501,88 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 2 о/с від 04.01.2018 в частині звільнення з 06.11.2015 у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948) начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області). Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року. Стягнуто з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 23.07.2018 у розмірі 87 969,60 грн. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015). Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4501,88 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи № 815/863/18 судами встановлено, що позивачем було виявлено бажання проходити службу в органах поліції, в тому числі і шляхом подачі рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з бажанням проходити службу в поліції та заяви від 04.11.2015 про бажання проходити службу в поліції, що підтверджено показами свідків в ході розгляду справи № 815/6908/15. Однак, не зважаючи на зазначення у рішеннях судів у справі № 815/6908/15 про обов`язок працевлаштування позивача, відповідачі на момент вирішення справи № 815/863/18 не розглянули питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до лав Національної поліції, чим за висновком суду апеляційної інстанції порушили його законні права та інтереси.

При цьому відповідачі наполягали на відсутності вказаних рапортів та повідомляли про реєстрацію за обліковими даними відділу документального забезпечення ГУ Національної поліції в Одеській області лише заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням зазначених вище обставин, призведе до фактичного невиконання рішення суду з боку відповідачів та, відповідно, до неналежного відновлення порушених прав позивача.

Виходячи з того, що адміністративний суд позбавлений можливості зобов`язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади, суд апеляційної інстанції вважав, що для належного захисту прав та інтересів позивача необхідним є вихід за межі позовних вимог та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015 року).

16.01.2019 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року.

08.01.2019 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015).

05.04.2019 постановою про скасування процесуального документа на підставі заяви про скасування постанови про закінчення у зв`язку з невиконанням рішення суду №815/863/18 (ВП 58172870): скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження» від 28.02.2019, що видав ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа №815/863/18 виданий 08.01.2019 щодо зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015).

05.04.2019 постановою про відновлення виконавчого провадження (ВП 58173878) відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 16.01.2019 щодо поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі № 420/2033/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо невиконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 815/863/18 від 19.12.2018 в частині: поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України "Про Національну поліцію" строк (тобто до 07.11.2015 року). Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконати постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 815/863/18 від 19.12.2018 року в частині: поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУ МВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року. Згідно порядку перехідного періоду, що зазначений в Законі України; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України "Про Національну поліцію" строк (тобто до 07.11.2015).

Наказом голови ЛК ГУ МВС України в Одеській області № 3 о/с від 18.04.2019 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, винесеної у справі № 815/863/18, та виконавчого листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 16.01.2019 № 815/863/18, скасовано накази ГУ МВС України в Одеській області від 04.01.2018 № 2 о/с від 24.09.2018 № 12 о/с, від 28.09.2018 № 13 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського р-ну та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області; поновити майора міліції ОСОБА_1 (М- НОМЕР_2 ), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського р-ну та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 .

20.05.2019 позивач ознайомився з наказом голови ЛК ГУ МВС України в Одеській області № 6 о/с від 17.05.2019, відповідно до якого згідно з пунктом 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ уважати звільненим з 20 травня 2019 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського р-ну та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області, який він вважає неправомірним, що зумовило його звернутись до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначений наказ необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

В оскаржуваному наказі від 17.05.2019 № 6 о/с (а.с. 62) зазначено, що підставою його прийняття слугував лист Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.05.2019 року № 9/3473 (а.с. 127), згідно якого ОСОБА_1 не приймався на службу до ГУ НП в Одеській області, наказ ГУ НП в Одеській області про його призначення не видавався. Також зазначено, що погодження ГУ НП в Одеській області на переведення (прийняття) ОСОБА_1 на службу до поліції відсутнє.

Також начальникові ВПЗ ГУ НП в Одеській області підполковнику поліції Ращенку Є.М. направлено лист № 9/38/4 від 28.05.2019, згідно якого до УКЗ ГУ НП в Одеській області надійшов лист ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області вих. № 15.05.2019 № 3471 стосовно виконання рішення 5ААС від 03.05.2019 № 815/863/18 та виконавчого листа від 16.01.2019 № 815/863/18 в частині розгляду питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції у передбачений ЗУ «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015). Інформовано, що 16.05.2019 ліквідаційній комісії ГУ МВС України в Одеській області (вих. № 3473 від 16.05.2019) було повідомлено стосовно кандидатури ОСОБА_1 як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015) позитивного рішення не прийнято, тобто відмовлено у прийнятті на службу в поліції, про що останній також був проінформований листом.

В свою чергу, листом № 9/3813 від 27.05.2019 (а.с. 129) ОСОБА_1 повідомлено, що питання прийому та проходження служби в поліції регламентовані Законом України «Про Національну поліцію». Згідно ст. 51 цього Закону для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії. Постійною комісією ГУ НП проводиться набір кандидатів на службу до поліції на вакантні посади. Відповідна інформація розміщена на офіційному сайті ГУ НП в Одеській області.

Згідно ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 розділу XI Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції

Згідно пункту 10 розділу XI Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону (пункт 11 розділу XI Закону № 580).

Згідно підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) бути прийнятими на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто до 06.11.2015 року включно.

У разі не прийняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до приписів п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

При цьому, у першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до п.п. «г» п.64 Положення №114.

З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

У постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 Верховний Суд України сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Так, згідно п.7 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580, Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено було забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів (зазначена норма чинна з 07.08.2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ (чинна з 24.09.2015 року) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі: Теплодарське відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Одеській області.

Згідно положень ч. 9 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 33). Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області перебуває в стані припинення з 10.11.2015 року, а державна реєстрація Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснена 07.11.2015 року.

Таким чином, відбулась ліквідація територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, з одночасним утворенням територіальних органі Національної поліції, які виконують ті ж самі повноваження.

Зазначені обставини встановлюють обов`язок роботодавця працевлаштувати працівників ліквідованої установи.

За обставин справи, відповідачами не надано жодних доказів щодо пропонування ОСОБА_1 будь-якої посади в органах поліції або його невідповідність вимогам до поліцейських на момент вирішення питання про його звільнення.

При цьому, в ході судових процесів по справам № 815/6908/15 та № 815/863/18 судами встановлено, що ОСОБА_1 мав бажання проходити службу в поліції, у зв`язку з чим був спрямований рапорт з проханням звільнити з органів ГУ МВС України в Одеській області, оскільки останній виявив бажання проходити службу в ГУ НП в Одеській області. Також позивачем був наданий в кадри Біляївського РВ рапорт про звільнення з ГУ МВС України в Одеській області, так як позивач виявив бажання проходити службу в ГУ НП Одеської області, а також заява про прийняття на службу до поліції на посаду оперуповноваженого підрозділу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.11.2015 року.

Крім того, позивач звертався з заявою від 06.11.2015 про прийняття на службу, на будь-яку посаду в ГУ НП Одеської області згідно телефонограми, яка була направлена з ГУ НП Одеської області за підписом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генерал поліції 3 рангу ОСОБА_5 .

Вказані обставини, в силу ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Таким чином, позивач у встановлений Законом України «Про Національну поліцію» строк висловив бажання (згоду) проходити службу в органах поліції, а тому ГУ МВС України в Одеській області зобов`язано було вжити всіх необхідних заходів для переведення позивача за його згодою на іншу роботу. Однак, у порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (з 06.08.2015 року) та до прийняття ГУ МВС України в Одеській області наказу № 2 о/с від 04.01.2018 року в частині звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату) позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, та не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського та не вирішено питання про перевід позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

З огляду на вищевикладене, відповідачем ГУ МВС України в Одеській не доведено правомірності звільнення позивача оскаржуваним наказом № 6 о/с від 17.05.2019.

У зв`язку із цим суд приходить до висновку про протиправність наказу Головного управління МВС України в Одеській області № 6 о/с від 17.05.2019 в частині звільнення з 20.05.2019 у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948) начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню саме на попередній посаді - начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно наданої довідки Ліквідаційної комісії Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 13.12.2018 року вих. № 43/108 (а. с. 178), грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2015 року склало 9 003,76 грн, середньоденне грошове забезпечення склало 147,60 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2019 по 12.09.2019 (3 місяці та 23 дні) в розмірі 16 974 грн.

Разом з цим суд вважає безпідставною вимогу позивача про зарахування до стажу служби в органах внутрішніх справ періоду вимушеного прогулу з 20.05.2019 по день набрання чинності рішення по даній справі, оскільки задоволення судом позову в частині поновлення позивача на посаді із визначенням у рішенні суду конкретної дати, з якої позивач підлягає поновленню на займаній посаді, є відновленням порушених відповідачем трудових прав позивача в цій частині та додаткового судового захисту не потребує.

В ході розгляду справ №№ 815/6908/15, 815/863/18 судами встановлено, що позивачем було виявлено бажання проходити службу в органах поліції, в тому числі і шляхом подачі рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з бажанням проходити службу в поліції та заяви від 04.11.2015 року про бажання проходити службу в поліції, що підтверджено показами свідків в ході розгляду справи № 815/6908/15.

Однак, не зважаючи на зазначення у рішеннях судів у справі № 815/6908/15 про обов`язок працевлаштування позивача, станом на момент вирішення цієї справи відповідачі питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до лав Національної поліції позитивно не вирішили, чим порушили його законні права та інтереси. Відповідачі наполягали на відсутності вказаних рапортів та повідомляли про реєстрацію за обліковими даними відділу документального забезпечення ГУ Національної поліції в Одеській області лише заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для належного захисту прав та інтересів позивача необхідним є зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015).

При цьому суд враховує, що розв`язання дійсного спору в такий спосіб не охоплюється постановою 5ААС від 19.12.2018, в якій судом також зобов`язано відповідача вчинити такі дії, оскільки на виконання зазначеного судового рішення було видано 18.04.2019 наказ № 3 о/с про поновлення позивача на посаді з 06.11.2015, після чого наказом № 6 о/с 17.05.2019 в черговий раз звільнено. Подальше питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції мало б здійснюватися в комплексі зазначеної процедури. Отже при поновленні на роботі за рішенням у цій справі вирішення питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції неможливе в межах виконання іншого судового рішення, обставини за яким (поновлення на посаді та подальше звільнення) вичерпані та наразі не є актуальними. Оскарження відповідних дій/бездіяльності щодо обставин виконання іншого судового рішення в даному випадку не впливає на право позивача пред`явити таку позовну вимогу після іншого звільнення, якому передувало виникнення інших трудових відносин та яке обумовило інший спір (предмет та підстави позову є іншими).

Відтак, в межах вирішення даного спору суд також вважає за необхідне застосувати ефективний спосіб захисту порушеного права, зобов`язавши відповідача ГУ НП в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції з урахуванням нових обставин, що склалися.

Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому процесі, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Вирішуючи спір в частині заявленої вимоги про зобов`язання ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт Голімбієвського О.М. про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з бажанням проходити службу в поліції та заяву від 04.11.2015 року про бажання проходити службу в поліції, суд виходить з наступного.

Законом України "Про Національну поліцію" передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає в тому числі перевірку відповідності особи вимогам до поліцейського, встановленим вказаним Законом, що відноситься до компетенції органів Національної поліції.

Як встановлено судом вище, в ході розгляду справи № 815/863/18 встановлено, що позивачем було виявлено бажання проходити службу в органах поліції, в тому числі і шляхом подачі рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з бажанням проходити службу в поліції та заяви від 04.11.2015 року про бажання проходити службу в поліції, що підтверджено показами свідків в ході розгляду справи № 815/6908/15.

В той же час адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3063а16 (800/323/16).

Отже для належного захисту прав та інтересів позивача необхідним є застосований судом вище захист порушеного права у вигляді зобов`язання ГУ НП в Одеській області розглянути питання щодо прийняття позивача до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015 року). Зобов`язання ж ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт позивача про звільнення за ст. 64 п «з» за встановлених судом обставин не призведе до потрібних результатів (наслідків) та буде неефективним, тобто не забезпечить поновлення порушеного права, оскільки не є адекватним наявним обставинам.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що дії / бездіяльність та рішення відповідачів, які є предметом розглядуваного спору, спричинили останньому моральні страждання, що опосередковано пов`язано з фактами неодноразових та неправомірних попередніх звільнень, невиконанням судових рішень тощо.

Так, внаслідок незаконних звільнень позивач залишився без засобів до існування, так як з 2015 року оскаржує накази про своє звільнення, однак відповідачами судові рішення не виконуються належним чином. При цьому на утриманні позивача перебуває дружина - інвалід ІІІ групи та малолітня дитина. Через брак коштів дружина та дитина були відраховані з навчального закладу. Також внаслідок погіршення здоров`я дружини в неї втрачений зір на одне око та потребується дороговартісне оперативне лікування в Німеччині. Крім того, позивач сплачує аліменти згідно рішення судів. Внаслідок скрутного матеріального становища позивач не в змозі сплачувати комунальні послуги, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 15 265,64 грн. Позивачем до позову додані копії пенсійного посвідчення дружини-інваліда, свідоцтва про народження дитини, довідок з ПФУ України та податкового органу про відсутність доходів, боргової розписки, постанов державного виконавця, повідомлення про припинення газопостачання. На підтвердження негативних чинників, які були заподіяними неправомірним звільненням позивача, останнім в судовому засідання 12.09.2019 надано до суду копію медичної картки амбулаторного хворого № 451869 своєї дружини, зазначивши, що в результаті тривалих спорів щодо його звільнення, він був не в змозі застерегти ускладнення стану здоров`я своєї дружини, що мало наслідком втрату нею зору.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя цієї статті).

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, аргументи ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області, ГУ НП в Одеській області наведені у відзивах, про відсутність обґрунтування причин і наслідків такої шкоди позивачу не відповідають дійсності, а доводи щодо відсутності документального підтвердження понесених моральних страждань належать до бази доказування у справі.

Крім того, суд відхиляє аргумент відповідача про необхідність через заявлену вимогу про відшкодування моральної шкоди залучення до справи Державної казначейської служби України в якості відповідача, з огляду на таке.

Згідно частин третьої, четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Тобто, заміна відповідача та залучення співвідповідача є правом, а не обов`язком суду, яке він використовує за наявності відповідних для того правових підстав, що обґрунтовуються позивачем або встановлюються судом.

Відповідно до пунктів 1, підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду;

Згідно підпункту 2 пункту 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.

З огляду на викладене, Державна казначейська служба України лише здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду, а також на виконання виконавчих документів. Позивач же будь-яких вимог до Державної казначейської служби України не заявляв.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, висловивши останню у постанові від 16.08.2019 по справі № 811/3414/15, спірні правовідносини у якій є подібними до розглядуваного спору.

Крім того, суд враховує рішення від 15.01.2009 у справі «Бурдов проти Російської Федерації», в якому Європейський суд з прав людини звернув увагу, що коли йдеться про моральну шкоду, існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди. Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу.

У згаданому рішенні йдеться про надмірну затримку у виконанні державою судового рішення, винесеного проти неї. Проте, цей підхід може застосовуватися до будь-яких адміністративних процедур, що затримуються на тривалий час внаслідок протиправних дій (бездіяльності) держави.

Використовуючи цей підхід, суд вважає, що коли йдеться про моральну шкоду, існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале адміністративне провадження є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на ці обставини, суд дійшов висновку, що негативні емоції позивача внаслідок незаконного звільнення та фактичного позбавлення права на працю досягли рівня страждання, вплинули на майновий стан та опосередковано на здатність чоловіка утримувати власну сім`ю (дружину-інваліда та малолітню дитину), перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідачів, а саме ГУ МВС України в Одеській області та ГУ НП в Одеській області, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Відповідачем - Біляївським РВ ГУ МВС України в Одеській області безпосередньо рішень, дій чи бездіяльності відносно позивача у спірних правовідносинах не приймалося / не вчинялося / не допускалось, що виключає можливість завдання моральної шкоди з його боку, а отже й її компенсацію.

У постанові від 15 серпня 2019 року по справі № 823/782/16 (адміністративне провадження №К/9901/13886/18) Верховний Суд зазначив, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчиненню суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на захист прав та інтересів людини.

Аналізуючи обставини справи та доводи позивача, відповідачів, беручи до уваги характер та обсяг психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути солідарно з ГУ МВС України в Одеській області та ГУНП в Одеській області на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В судовому засіданні представники відповідачів не обґрунтували правомірність звільнення позивача з посади та його тривале не працевлаштування в органах Національної поліції належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж відповідачами доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління МВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12), Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12), Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Комінтерна, 2) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 6 о/с від 17.05.2019 року в частині звільнення з 20.05.2019 у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області).

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 20.05.2019.

Стягнути з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.05.2019 по 12.09.2019 у розмірі 16 974 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні).

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015 року).

Стягнути солідарно з Головного управління МВС України в Одеській області та Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4501,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.09.2019.

Суддя І.В. Завальнюк