Рішення № 84260528, 16.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/7002/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу та припису,

встановив:

Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу №ЖИ40/ЖТ0192/100/АВ/П/ІП-ФС від 12.02.2019 та припис про усунення виявлених порушень №ЖТ0192/100/АВ/П від 23.01.2019.

В обґрунтування позову зазначено, що в період з 22.01.2019 по 23.01.2019 було проведено інспекційне відвідування державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", за результатами якого було складено акт про порушення позивачем вимог трудового законодавства, а саме про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору по п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає, що вказане порушення відображене в акті безпідставно, а інспектор дійшов до помилкових висновків, через поверхове вивчення наданих документів, а саме наказів, строкового трудового договору, ознайомлення та погодження особи.

Ухвалою суду від 05.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2019 позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

31.07.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.92).

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2019 не прибув, 31.07.2019 направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.93).

Протоколом суду від 31.07.2019 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.95).

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" зареєстровано юридичною особою з 30.01.2007.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що основним видом діяльності підприємства є виробництво військових транспортних засобів (а.с.71-72).

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 23.01.2019 №ЖТ0192/100/АВ зі змісту якого встановлено, що інспектором праці Карпенком Ярославом Сергійовичем проведено інспекційне відвідування відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, у присутності головного державного інспектора відділу з питань експертизи умов праці Біденка Сергія Олександровича , директора Пшенічного Ігоря Миколайовича , начальника відділу кадрів та технічного навчання Фещенка Олександра Миколайовича, головного бухгалтера бухгалтерської служби Химичук Наталії Валеріївни . Під час проведення інспекційного відвідування встановлено порушення ст.30 КЗпП України, відповідно до якої працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі. Так, відповідно до пункту 7.7 Статуту Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", що затверджений наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 19.01.2018 № 14, керівник підприємства у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників підприємства. Наказом від 20.01.2017 № 10-ОД обов`язки з укладання та підписання строкових трудових договорів покладено на начальника відділу кадрів Фещенка О .М., що суперечить пункту 7.3 Статуту, який передбачає виконання функцій керівника іншим працівником підприємства тільки у разі тимчасової відсутності керівника. Проте, в день підписання строкового трудового договору з гр. ОСОБА_2. (10.10.2018) керівник підприємства - директор Пшеничний І.М . , не був відсутній, що підтверджується табелем обліку робочого часу за жовтень 2018 року. Враховуючи вищевикладене, строковий трудовий договір від 10.10.2018 № 177 укладений з порушенням ч.1 ст.21 КЗпП України між гр. ОСОБА_2. та уповноваженою особою Фещенком О.М., який на день підписання вищевказаного договору (10.10.2018) відповідних повноважень не мав. Порушення встановлено відносно одного працівника (гр. ОСОБА_2 ) та продовжує тривати на день складання акту інспекційного відвідування. Також встановлено порушення в частині звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України. Так, відповідно до наказу від 21.04.2015 № 58-ОС гр. ОСОБА_1 прийнята на роботу економістом з ціноутворення за строковим трудовим договором з 22.04.2015 по 31.12.2015 (строковий трудовий договір від 22.04.2015). В останній день роботи гр. ОСОБА_1 наказ про її звільнення не видавався та жодна із сторін припинення трудового договору не вимагала. Отже, відповідно до ст.39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Фактично трудовий договір з гр. ОСОБА_1 в останній день його дії не розривався відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, про що не було видано відповідного наказу. Таким чином, з 01.01.2016 строковий трудовий договір від 22.04.2015 набув характеру безстрокового, укладеного на невизначений термін. Проте, замість переукладення трудового договору з гр. ОСОБА_1 термін його дії неодноразово продовжувався. Відповідно до наказу від 09.01.2019 № 1-ОС гр. ОСОБА_1 звільнена з 13.01.2019 у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Враховуючи вищевикладене, підстави для звільнення гр. ОСОБА_1 за п.2 ст.36 КЗпП України відсутні (а.с.20-29).

Приписом від 23.01.2019 інспектор праці Карпенко Я.С. вказав до 30.01.2019 вжити невідкладних заходів по усуненню порушень ст. ст.21, 30 КЗпП України та п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.34-36).

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.02.2019 №ЖИ40/ЖТ0192/100/АВ/П/ІП-ФС заступник начальника Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману вирішила накласти штраф на підприємство у розмірі 4173 грн (а.с.11-13).

Не погоджуючись з прийнятими постановою та приписом 29.01.2019 державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" направило інспектору праці зауваження до акта перевірки №02-/196 від 29 січня 2019 (а.с.30-33).

Відповіддю на зауваження від 01.02.2019 №639 роз`яснено які саме порушення виявлено на підприємстві, і в чому вони полягають (а.с.37-39).

19 лютого 2019 року за № 02-/407 позивачем до Державної служби України з питань праці направлено скаргу на акт інспекційного відвідування від 23.01.2019 №ЖТ0192/100/АВ, в якій підприємство просило скасувати припис про усунення виявлених порушень від 23.01.2019 №ЖТ0192/100/АВ/П у повному обсязі з підстав невірного тлумачення та застосування відповідного законодавства головним державним інспектором відділу з питань експертизи умов праці управління Держпраці у Житомирській області Карпенко Я.С. (а.с.40-46)

Рішенням від 25.03.2019 Державна служба України з питань праці скасувала п.1 припису про усунення виявлених порушень від 23.01.2019 №ЖТ0192/100/АВ/П, оскільки дійшла висновку, що укладення строкового трудового договору від 10.10.2018 № 177 між підприємством, в особі начальника відділу кадрів Фещенка О.М. та ОСОБА_2. відповідно до наказу директора підприємства про переведення від 10.10.2018 №331-ОС відповідає вимогам КЗпП України (а.с.16-19).

Вважаючи вказані припис і постанову протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 96 (далі - Положення N 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення N 96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(далі - Порядок N 295).

Відповідно до п.2 Порядку N 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Так, пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Як встановлено з матеріалів справи, інспектором праці Карпенком Ярославом Сергійовичем проведено інспекційне відвідування державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод".

12 лютого 2019 року за результатами розгляду матеріалів управлінням винесено постанову про накладення штрафу №ЖИ40/ЖТ0192/100/АВ/П/ІП-ФС (а.с.11-13).

По змісту припису від 23.01.2019 №ЖТ0192/100/АВ/П встановлено порушення ст.30, ч.1, ст.21 та п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, приписано усунути порушення до 30.01.2019 (а.с.34-36).

В процесі адміністративного оскарженння, встановлене в акті від 23.01.2019 №ЖТ0192/100/АВ порушення в частині ст.30, ч.1 ст.21 КЗпП України рішенням Державної служби України з питань праці від 25.03.2019 скасовано (а.с.16-19).

З приводу порушення в частині п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, що полягає в тому, що відповідно до наказу від 21.04.2015 № 58-ОС гр. ОСОБА_1 прийнята на роботу економістом з ціноутворення за строковим трудовим договором з 22.04.2015 по 31.12.2015 (строковий трудовий договір від 22.04.2015). В останній день роботи гр. ОСОБА_1 наказ про її звільнення не видавався та жодна із сторін припинення трудового договору не вимагала. У зв`язку з наведеним, інспектор дійшов висновку, що з 01.01.2016 строковий трудовий договір від 22.04.2015 набув характеру безстрокового, укладеного на невизначений термін. Проте, гр. ОСОБА_1 звільнена з 13.01.2019 у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Інспектор вважає, що підстави для звільнення гр. ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Статтею 23 КЗпП України визначено можливі строки трудового договору. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що строковий трудовий договір може бути продовжений за згодою сторін та у разі продовження його дії за згодою сторін не втрачає правової природи саме строкового трудового договору.

Суд зауважує, що саме по собі продовження дії строкового договору не може бути підставою стверджувати про наявність безстрокового характеру у вказаних трудових відносинах.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.04.2019 по справі №278/359/19 у задоволенні позову громадянки ОСОБА_1 відмовлено (а.с.57-59). Постановою Житомирського апеляційного суду від 18.06.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2019 року - без змін (а.с.67-69).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", просила поновити її на роботі на посаді економіста з 13 січня 2019 року на державному підприємстві "Житомирський бронетанковий завод", стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до наказу від 21.04.2015 р. № 58-ОС ОСОБА_1 прийнята на роботу економістом з ціноутворення відділу техніко-економічного планування за строковим трудовим договором з терміном дії з 22.04.2015 по 31.12.2015. На підставі вказаного наказу з нею укладений у письмовій формі строковий трудовий договір від 22.04.2015. Наказом № 274-ОС від 24 грудня 2015 року продовжено строк дії строкового договору до 16.03.2016. В подальшому термін дії строкового трудового договору було продовжено на підставі наказу № 79-ОС від 16.03.2016 про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме по 13 січня 2019 року . Про факт продовження терміну строкового трудового договору ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис у тексті строкового трудового договору. Наказом відповідача №1-ОС від 09.01.2019 позивача було звільнено з роботи з 13.01.2019 у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України.

Суди дійшли висновку, що позивач була звільнена з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, термін дії якого за взаємною згодою був продовжений до 13.01.2019, що не є переукладенням договору і не тягне за собою наслідків, передбачених п.2 ст.39-1 КЗпП України, а тому звільнення ОСОБА_1 було проведено у відповідності до вимог трудового законодавства та умов строкового трудового договору, а тому відсутні підстави для її поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Норми статті 78 КАС України визначають підстави звільнення від доказування, серед яких вказано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.04.2019 по справі №278/359/19 підтверджено факт відсутності трудових відносин між громадянкаю ОСОБА_1 та державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" станом на час звільнення, а тому її звільнення 13.01.2019 визнано судом правомірним.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, а тому у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу на позивача.

Отже, рішенням суду, що набрало законної сили встановлено факт відсутності в діях державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" порушення КЗпП України під час звільнення громадянки ОСОБА_1 13.01.2019, а тому підстави для винесення оскаржуваної постанови №ЖИ40/ЖТ0192/100/АВ/П/ІП-ФС від 12.02.2019 та припису №ЖТ0192/100/АВ/П від 23.01.2019 у управління відсутні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено відсутність належних доказів, які підтверджують наявність порушень позивачем законодавства про працю, зокрема в частині звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору, встановленого актом інспекційного відвідування.

Як вже зазначалось судом, рішенням Державної служби України з питань праці від 25.03.2019 скасовано п.1 припису про усунення виявлених порушень від 23.01.2019 №ЖТ0192/100/АВ/П, відтак п.2 оскаржуваного припису та постанова підлягають скасуванню, а позов частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн, про, що свідчать платіжні доручення № 1784 від 25.04.2019, №2143 від 24.05.2019 (а.с.4-4а).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 2881,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 139, 242, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) про усунення державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (вул.Дружби народів,1, смт.Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441, ЄДРПОУ 07620094) виявлених порушень №ЖТ0192/100/АВ/П від 23.01.2019.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ40/ЖТ0192/100/АВ/П/ІП-ФС від 12.02.2019 про накладення штрафу на державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" у розмірі 4173,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" понесені судові витрати в сумі 2881,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва