Рішення № 84259356, 16.09.2019, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/955/19

провадження № 2/166/272/19

категорія: 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Ратне 13 вересня 2019 року

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ляха В.І.

за участю секретаря Омелько Н.І.

позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

02.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, просить постановити судове рішення, яким визнати за нею право власності Ѕ частку в житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 , що належить ним на праві спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона 12.11.2005 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 .

Під час шлюбу, рішенням Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №20/6 від 23.12.2005 року відповідачу ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 0,12 га в АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку. На якій сторони в шлюбі побудували житловий будинок, що був зареєстрований на відповідача ОСОБА_3

Оскільки подружнє життя не склалось, вони розлучились, позивачка судовим порядком просить визнати за нею право власності на 1/2 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 позов підтримали, просять його задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що ним на весіллі, батько відповідача ОСОБА_5 подарував недобудований житловий будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , передавши ключі від замка вхідних дверей житла.

Добудовували житловий будинок у шлюбі. Допомагали добудовувати будинок батьки відповідача, її батьки, родичі. На добудову житла витратили весільні гроші.

Відповідач ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_4 позов не визнали з підстав, що житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 , не належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя.

За твердженням відповідача ОСОБА_3 , житловий будинок в 2004 році купив його батько ОСОБА_5 в ОСОБА_6 ОСОБА_5 за власні кошти його добудував до їхнього весілля з позивачкою. На весіллі ОСОБА_5 передав ним ключі від вхідних дверей житлового будинку, дозволивши жити в йому.

В шлюбі позивачка ОСОБА_1 тяжко хворіла, не мала самостійного заробітку, не вкладала кошти в будівництво житлового будинку.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі письмові докази, суд приходить до наступного.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 одружились 12.11.2005 року, які розлучились в 2019 році.

Рішенням Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №20/6 від 23.12.2005 року відповідачу ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 0,12 га в АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку.

З реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за реєстраційним №17744893 від 28.04.2007 року на ОСОБА_3 зареєстровано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності приватна, частка власності 1/1.

Батько відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними - ст.63 СК України.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України - ст.68 СК України.

Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором - ст.70 СК України.

В силу вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З показань допитаних свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 встановлено, що за усною домовленістю в 2004 році ОСОБА_5 у сім`ї ОСОБА_11 купив будівельні матеріали - зруб дерев`яного житлового будинку.

Будь-яких письмових угод, договорів, між сторонами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , батьком відповідача ОСОБА_5 , з приводу будівництва житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , не укладалось.

Доводи сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про понесені витрати на будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , поданими ними доказами документально не підтверджені.

Відповідачем ОСОБА_3 не підтверджено наданими доказами, що житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 , не належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) - ч.3 ст.331 ЦК України.

У відповідності до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Судом встановлено що батько відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 , на весіллі 12.11.2005 року, під час обряду обдаровування молодих, в усній формі подарував сторонам у справі ОСОБА_3 ОСОБА_1 будівельні матеріали (зруб житлового будинку).

В шлюбі сторін, житловий будинок будо добудовано, що був зареєстрований на відповідача. Після завершення будівництва, з 2006 року сторони стали проживати в житловому будинку.

Дослідженими доказами підтверджено, що житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 , побудований сторонами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у шлюбу, та належить ним на на праві спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_3 ОСОБА_1 мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання житловим будинком, що належить їм на праві спільної сумісної власності, оскільки інше не встановлено домовленістю між ними.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що його батько ОСОБА_5 купив в ОСОБА_11 у 2004 році недобудований житловий будинок з земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , який за власні кошти завершив будівництво житлового будинку ще до укладення шлюбу між сторонами 12.11.2005 року поданими доказами документально нічим не підтвердженні.

Згідно ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", на вимогу замовника підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

2. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

3. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

4. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

В силу вимог ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Враховуючи встановлені обставини в справі дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання за позивачкою право власності на 1/2 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , що зареєстрований на ОСОБА_3 , є підставним, який підлягає задоволенню.

Судові витрати в справі слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, ч.1 ст.60, ст. 63, ст. 68, ст.69, ст.70, ст.71 СК України, ст.208, ст.209, ч.1 ст.218,ст..328, ч.3 ст.331, ч.4 ст.334 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , що зареєстрований на ОСОБА_3 , який є майном спільної сумісної власності подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, у розмірі 959 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційному суду через Ратнівський районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Лях В.І.

.