Ухвала суду № 84259199, 07.08.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа№ 803/1383/17

Номер провадження: 6-а/161/16/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі судового засідання – Загоровській І.І.

з участю: представника заявника - Гарголи О.А.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву Волинської обласної державної адміністрації про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Заявник звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії.

Свою заяву мотивує тим, що Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 29.03.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58753345 з виконання виконавчого листа № 803/1383/17, виданого 20.03.2019 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про зобов`язання Волинської облдержадміністрації відшкодувати ОСОБА_1 витрати в сумі 352 408 грн за самостійно збудоване ним житло відповідно до статті 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також облдержадміністрацією було отримано вимогу державного виконавця в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої протягом 10 робочих днів необхідно виконати вимоги виконавчого листа № 803/1383/17, а у разі невиконання - надати письмові пояснення за фактами невиконання судового рішення.

03.07.2019 облдержадміністрація отримала постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.06.2019 у виконавчому провадженні № 58753345, якою на облдержадміністрацію відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду у справі № 803/1383/17 про зобов`язання Волинської облдержадміністрації відшкодувати ОСОБА_1 витрати в сумі 352 408 грн за самостійно збудоване ним житло відповідно до статті 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Волинська облдержадміністрація у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування з боку Мінсоцполітики України, як головного розпорядника бюджетних коштів на ці цілі не має правової можливості виконати судове рішення у справі № 803/1383/17, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, оскільки кошти не можуть надійти на рахунки боржника інакше, як з державного бюджету України через головного розпорядника коштів - Мінсоцполітики України в установленому законодавством порядку.

На підставі викладеного просив суд відстрочити виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 року у справі № 803/1383/17, яка набрала законної сили 14.11.2018 року, до 14.11.2019 року та зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області, виданого 20.03.2019 року у справі № 803/1383/17.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав, просив заяву задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви.

Заслухавши пояснення сторін, аналізуючи матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.04.2018 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити діївизнано неправомірною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації та департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації щодо не вжиття достатніх заходів, спрямованих на відшкодування ОСОБА_1 вартості самостійно збудованого житла в розмірі 352 408 грн. та зобов`язано Волинську обласну державну адміністрацію, департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації та головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області за рахунок коштів Міністерства соціальної політики виплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 352 408 грн. за самостійно придбане житло відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (том-1, а.с. 215, 216).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 року апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 квітня 2018 року в адміністративній справі № 803/1383/17, провадження № 2-а/161/57/18 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Волинську обласну державну адміністрацію та Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації відшкодувати ОСОБА_1 витрати в сумі 352 408 (триста п`ятдесят дві тисячі чотириста вісім) грн за самостійно збудоване ним житло відповідно до положень статті 32 Закону України від 28.12.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (том 2 , а.с. 100-106).

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 29.03.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58753345 з виконання виконавчого листа № 803/1383/17, виданого 20.03.2019 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про зобов`язання Волинської облдержадміністрації відшкодувати ОСОБА_1 витрати в сумі 352 408 грн за самостійно збудоване ним житло відповідно до статті 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В подальшому постановою державного виконавця від 06.06.2019 року на Волинську обласну державну адміністрацію було накладено штраф за невиконання вищевказаного рішення суду.

Згідно ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Встановлено, що судове рішення не виконане через відсутність коштів у боржника.

Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно ч.4 ст. 10 КАС України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пілотному рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04, §§ 45, 51) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін, таким чином, ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, тоді як заборгованість за судовим рішенням становить майно (possession) для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції. З посиланням на численні попередні рішення проти України ЄСПЛ вкотре зазначив: «саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції... Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою... Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади…» (§54).

У справі «Афанасьєв проти України» (Afanasyev v. Ukraine, № 38722/02, рішення від 5 квітня 2005 року) ЄСПЛ наголосив, що «стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі» (§75).

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, № 40450/04) ЄСПЛ уточнив: «Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством» (§64). Розгорнуте тлумачення положень статті 13 Конвенції щодо скарг про невиконання рішень національних судів ЄСПЛ дав у справі "Бурдов проти Росії" (№ 2)(Burdov v. Russia (no. 2), N 33509/04, рішення від 15 січня 2009 року): "Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі... Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів… : тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції» (§98).

Таким чином, органи державної влади, у тому числі суд, мають використовувати будь-які передбачені законом засоби, які здатні забезпечити виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, протягом розумного строку.

В даному випадку, суд не вбачає таких обставин, за яких можлива зміна способу і порядку виконання рішення суду, а відсутність коштів на рахунку боржника не є беззаперечною підставою для цього.

Крім того, Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви Волинської обласної державної адміністрації про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст. 378 КАС України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Волинської обласної державної адміністрації про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дій - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16.08.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук